Методичний супровід роботи методиста музичного мистецтва в РМК

 

 

Зміни, які відбуваються сьогодні в освіті, потребують радикального переосмислення вимог щодо професійної підготовки сучасного вчителя. Адже педагог є тією особистістю, на професійну діяльність якої покладена відповідальність за інтелектуальну і морально-естетичну, тобто базисну підготовку підростаючого покоління.

Композитор створює музику, художник – живописні полотна, драматург – шедеври для театру, а вчитель, якщо він не «урокодавець», – художній твір педагогічної майстерності. Він створює його для дітей і разом з ними.

Як же стати хорошим учителем? Що для цього потрібно? Талант? Можливо, й талант. Мистецтво? Так, мистецтво. Майстерність? І майстерність також. Усе це правильно. Але і майстерність, і талант – це на 99% наслідки наполегливої і раціональної праці, що допомагає запобігти витратам часу і бере з передового досвіду головне, суттєве.

Для того, щоб успішно виконувати свою роботу, педагог повинен мати неабиякі загальні та спеціальні здібності. До спеціальних здібностей належать ті, від яких залежить успіх саме педагогічної діяльності: навчання та виховання дітей. Однією із спеціальних здібностей педагога є його здатність до самоосвіти, включаючи пошук і творче засвоєння корисної для навчання інформації, а також її безпосереднє використання у педагогічній діяльності.

Педагог тоді зможе успішно виконувати свої завдання, коли рівень його професійної підготовки буде адекватний вимогам, поставленим суспільством перед системою державної освіти.

Самоосвіта – це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, одержані з різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи є поліпшення якості викладання предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості й розвитку учнів.

До напрямів оцінювання результатів самоосвітньої діяльності вчителів:

педагогічний (освітні програми, технології, рівень навченості учнів) ;

соціально-психологічний (характер взаємин між учасниками навчально-виховного процесу, розширення комунікативного простору) ;

науково-методичний (підвищення кваліфікації, впровадження педагогічних технологій, активність у науково-методичній роботі) ;

соціальний (рейтинг педагога).

Сучасний учитель повинен не руйнувати, а збагачувати красу навколишнього світу, не руйнувати самого себе, не руйнувати, а оберігати й розвивати національну та загальнолюдську культуру, історію, рідну мову, традиції.

Виміром якості освіти є розвиваюча культуротворча домінанта, вміння учителів учитися. Для вчителів музичного мистецтва, зокрема, вона передбачає: саморозвиток, самоосвіту, духовно-естетичне вдосконалення, набуття емоційно-естетичного досвіду, опрацювання інформації та використання набутих знань, творчу самореалізацію та художньо- естетичну діяльність.

Здійснення завдань у галузі музичної освіти підростаючого покоління загальноосвітньої школи вимагає серйозної уваги до підготовки тих, хто покликаний запалити вогонь любові до музики в серці кожної дитини. Без перебільшення можна сказати, що повноцінне і досконале музично-естетичне виховання вчителів – ключ до піднесення музичної культури мас.

У школі все починається з учителя. І хоча результати навчання і виховання учнів залежать від трьох чинників: хто навчає, кого навчають і як навчають, важко сказати, що важливіше. Учитель як носій знань передає їх учням, і чим більше він володіє знаннями, вміннями і навичками з музичного мистецтва, тим краще засвоять зміст дисципліни діти.

До найважливіших завдань самостійної роботи учителя можуть бути віднесені:

вивчення нових програм і підручників, наукової, методичної та навчальної літератури;

самостійне засвоєння нових технологій навчально-виховного процесу;

оволодіння методологією і методикою педагогічного дослідження;

участь у колективних і групових формах методичної роботи;

підготовка методичних розробок;

систематичне вивчення передового педагогічного досвіду та досвіду своїх колег.

Самоосвіта – найгнучкіша форма отримання знань, адже здійснюється на діагностичній індивідуалізованій основі. Сутність індивідуалізації полягає в тому, що зміст, форми та методи самоосвіти підпорядковуються індивідуальним особливостям педагога, рівню його професійно-педагогічної культури, умовам педагогічної праці, реальним можливостям. Серед останніх велике значення має сформованість різностороннього інтересу до пізнання, наполегливість і воля у подоланні труднощів, розвинена рефлексія і самокритичність.

Із метою визначення проблем і труднощів, які виникають перед учителями музичного мистецтва, було проведено діагностування, анкетування, здійснено відповідний аналіз та розроблено модель сучасного учителя музики.

Якщо проаналізувати фаховий рівень учителів музичного мистецтва у районі, то слід зазначити, що більшість педагогів, які викладають даний предмет, – далеко не спеціалісти.

Усього в районі 37 учителів музики. Із них:

Закінчили музично-педагогічні факультети – 9 (24, 3%)

Закінчили інститути культури – 3 (8, 1%)

Закінчили факультети різних напрямків (філологія, математика, історія, інформатика, початкові класи, трудове навчання) – 11 (29, 8%)

Закінчили училища культури – 6 (16, 2%)

Закінчили педагогічні коледжі – 8 (21, 6%)

Сумісники – 10 (27%).

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок – наявна проблема професійної майстерності.

Чи можна досконало навчити учителя під час проведення методичних об’єднань та семінарів-практикумів, які за планом роботи проводяться не більше 4 разів на рік?

Однією з вимог щодо учителя-музиканта, поряд із професіоналізмом, є прагнення до самоосвіти в найрізноманітніших сферах художньої культури, інтерес до нових явищ мистецтва і досягнення майстрів сучасності. Але одного прагнення, звичайно, не достатньо.

Одним із головних завдань методиста є допомога вчителям, спонукання їх до