+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
ТЕМА: МЕТОДИКА РАДІАЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ ПРИ РОБОТІ З ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ
МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Закріпити, розширити та систематизувати знання про радіаційну безпеку і гігієнічні вимоги до роботи з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання.
2. Познайомитися з найбільш поширеними приладами, які використовуються для проведення радіаційного контролю, оволодіти методикою оцінки радіаційного фону і забезпечення безпеки праці у радіологічних та рентгенологічних відділеннях лікарні.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Види іонізуючого випромінювання, що використовуються у медицині, та їх джерела (рентгенівські апарати, радіонукліди, прискорювачі заряджених часток тощо).
2. Якісні характеристики іонізуючого випромінювання (проникаюча та іонізуюча здатність).
3. Кількісні характеристики іонізуючого випромінювання (експозиційна, поглинаюча та еквівалентна дози, щільність потоку часток, потужність дози).
4. Якісні та кількісні характеристики радіонуклідів (вид ядерного перетворювання, період напіврозпаду, активність), одиниці вимірювання.
5. Біологічна дія іонізуючого випромінювання та основні фактори, від яких вона залежить.
6. Основні види променевих ушкоджень організму (соматичні, сомато-стохастичні, генетичні) та умови їх виникнення.
7. Основні засоби застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою.
8. Правила роботи з відкритими та закритими джерелами іонізуючих випромінювань.
9. Поняття про групи радіаційної безпеки радіонуклідів та класи робіт з відкритими радіоактивними речовинами.
10. Прилади радіаційного контролю та основні принципи їх роботи.
11. Нормування радіаційної безпеки та гігієнічні принципи протирадіаційного захисту.
ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитися з приладами та засобами індивідуального захисту, які використовуються для проведення радіаційного контролю.
2. Оволодіти методикою роботи з приладами “Анрі-01-02 Сосна” та ДП-5А.
3. Провести індикацію радіоактивного забруднення робочих поверхонь та обладнання навчальної лабораторії і обґрунтувати гігієнічні висновки за результатами проведених досліджень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін. ; За ред Є. Г. Гончарука. – К., Вища школа, 1995. – С. 252 – 257.
2. Кирилов В. Ф., Черкасов Е. Ф. Радиационная гигиена. – М. : Медицина, 1982. – С. 17-102, 141-148, 158-167, 241-243.
3. Радиационная гигиена // Под ред. Ф. Г. Кроткова. – М. : Медицина, 1968. – С. 5-26, 37-68, 72-76, 90-98, 116-130.
4. Минх А. А. Методы гигиенических исследований. – М. : Медицина, 1971. – С. 302-303, 307-310, 314-341.
5. Пивоваров Ю. П., Гоева О. Э., Величко А. А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. – М. : Медицина, 1983. – С. 114-135.
6. Сергета І. В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 45- 48.
7. Авсеенко В. Ф. Дозиметрические и радиометрические прибори и измерения – К. : Урожай, 1990 – 144 с.
8. Никберг И. И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. – К. : Здоров'я, 1989. – 158 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття після контролю початкового рівня знань студенти знайомляться з найбільш поширеними приладами, що використовуються для проведення радіаційного контролю, опановують методику роботи з ними.
Радіоактивність являє собою здатність деяких хімічних елементів спонтанно розпадатися з виникненням іонізуючого випромінювання, при цьому атомні ядра одних елементів перетворюються на інші.
Іонізуюче випромінювання – це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.
Основна системна одиниця вимірювання радіоактивності – Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель дорівнює одному спонтанному розпаду квантів електромагнітного випромінювання за 1 сек.
Позасистемна одиниця радіоактивності – Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu дорівнює 3, 7•1010 Бк.
В медичній практиці широко використовується ще одна одиниця активності – мг-екв. радію, що ураховує так звану -постійну, яка характеризує радіонуклід.
Розрізняють такі види іонізуючого випромінювання:
– випромінювання – потік важких часток, які складаються з двох нейтронів і двох протонів.
– випромінювання – потік електронів або позитронів.
– випромінювання – електромагнітне випромінювання, яке утворюється внаслідок радіоактивного розпаду, тобто упродовж переходу ядра атома з одного енергетичного рівня на в інший. Довжина хвилі цього випромінювання дорівнює 0, 05-10 нм.
Рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менш, ніж 0, 05 нм.
Кількість енергії, яка передається тканинам в результаті впливу іонізуючого випромінювання називають дозою.
Виділяють такі види доз: експозиційна, поглинута, еквівалентна та ефективна.
Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського та гама- випромінювання у повітрі і, отже, являє собою відношення сумарного заряду всіх іонів одного знаку, утворених в повітрі до маси повітря в зазначеному об’ємі. Одиниці вимірювання експозиційної дози – рентген (Р) або кулон на кг (Кл/кг).
Поглинута доза – це енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинута тканинами організму, що опромінюється у перерахунку на одиницю маси. Одиниця вимірювання поглинутої дози – Грей (Гр, Gу). 1 Гр дорівнює 100 рад.
Еквівалентна доза (H.) являє собою величину поглиненої дози, яка помножена на коефіцієнт якості випромінювання (k.), що враховує здатність певного виду