Методика викладання економіки: Професіоналізм та професійна компетентність

 

Важливим показником розвитку дорослої людини с досягнення нею зрілості. Вершину зрілості людини прийнято називати “акме” – це багатовимірний стан, що охоплює тривалий період життя людини й завжди показує, якою мірою людина здійснилась як особистість.

Психічна зрілість – це полігранний феномен, який розглядається на рівнях індивіда та особистості. Зрілість людини як індивіда пов'язана, перш за все, із біологічними критеріями. Особистісна зрілість виявляється, перш за все, через стосунки з соціальним середовищем, отже під зрілістю особистості розуміється найчастіше соціальна зрілість, проявом якої є те, наскільки адекватно людина розуміє власне місце в суспільстві, яке її ставлення до соціальних інститутів, до своїх обов’язків та діяльності.

Одним з найважливіших факторів досягнення особистісної зрілості, що реалізує зв’язок людини з оточуючим світом, обумовлює досягнення нею нових соціальних рівнів та виявляє її як активну, перетворюючу індивідуальність, є професійна діяльність особистості.

Зрілість особистості як суб'єкта професійної діяльності розкривається, насамперед, через поняття професіоналізму та професійної компетентностіі.

У сучасному значенні слова, професіоналізм – це, перш за все, прагнення особистості запропонувати світу своє «Я» через ''ділове поле» тієї чи іншої діяльності, зафіксуватися в її результатах. Акмеологічний синтез особистісного та професійного відбувається в тому випадку, коли працівник у діяльності реалізує не тільки необхідне «суб'єкт-об'єктне» ставлення, але разом із тим відкрите “смисложиттєве” відношення до світу.

Зміст професіоналізму людини розкривається в двох аспектах: мотиваційному та операційному.

Мотиваційна сторона професіоналізму: які мотиви спонукають, який сенс має в житті професійна діяльність, які цілі людина особисто намагається досягти, наскільки вона задоволена працею. Ключовим моментом у мотиваційній сфері для високих рівнів професіоналізму є духовне наповнення професії.

Операційна сфера професіонала – як, якими прийомами людина досягає поставленої цілі, які технології використовує як засоби (знання, мисленневі операції, здібності).

Таким чином, професіонал – це спеціаліст, що оволодів високим рівнем професійної діяльності, що свідомо змінює та розвиває себе у праці, що вносить свій індивідуальний творчий доробок у професію, що знайшов своє індивідуальне покликання. Професіонал – це спеціаліст на своєму місці, який стимулює в суспільстві інтерес до результатів своєї професійної діяльності та підвищує престиж своєї професії у суспільстві. Впродовж свого професійного життя людина може проходити різні етапи у становленні професіоналізму. Перехід від одних рівнів професіоналізму до інших всередині рівнів протікає у більшості людей як послідовне оволодіння етапами. Ці етапи й сходини різних рівнів можуть спостерігатися в людини одночасно й паралельно одне з одним. Відносно високі рівні і сходини можуть співіснувати з більш низькими, що в цілому характеризує індивідуальну своєрідність та неповторність професійного шляху конкретної людини.

Компетентність – це характеристика конкретної людини (або її дій -наприклад «компетентне рішення»), індивідуальний характер ступеня відповідності вимогам професії. У деяких словниках компетентність іноді визначають як володіння знаннями, що дозволяють висловлювати свого авторитетну думку. Сьогодні компетентність частіше визначається як поєднання психічних якостей, як психічний стан, що дозволяє діяти самостійно та відповідально (дійова компетентність), як здатність людини виконувати певні трудові функції.

Компетентність конкретної людини вужче, ніж професіоналізм. Людина може бути професіоналом у своїй галузі, але не бути компетентною у вирішенні всіх професійних питань.

Види професійної компетентності:

1) спеціальна компетентність – володіння власне професійною діяльністю на

досить високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;

2) соціальна компетентність – володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співпрацею, а також прийнятими у даній професії прийомами професійного спілкування; соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці;

3) особистісна компетентність – володіння прийомами особистісного

самовиявлення й саморозвитку, засобами протистояння професійним

деформаціям особистості;

4) індивідуальна компетентність – володіння прийомами самореалізації і розвитку індивідуальності в рамках професії, готовність до професійного росту, здатність до індивідуального самозбереження, стійкість до професійного старіння, вміння раціонально організувати власну працю без перевантаження часу й сил, здійснювати працю напружено, без втоми навіть з дещо активізуючим ефектом;

5) екстремальна професійна компетентність – готовність до роботи в ситуації раптового ускладнення, що виявляється у здатності вирішувати проблеми, пов'язані зі зміною професії, перенавчанням, і, як результат – зменшення ризику безробіття.

Таким чином, професіоналізм та професійна компетентність є важливими чинниками соціального розвитку особистості та виступають невідємними складовими її психічної зрілості.

Професійна компетентність буває:

Науково-предметна:

- сформованість світогляду, єдиного комплексу знань, умінь, психологічних якостей, професійних позицій;

- оволодіння певним стилем професійної діяльності.

Інформаційна:

уміння працювати з різними джерелами інформації;

досвід пошукової діяльності, у тому числі й у сфері програмного забезпечення;

уміння користуватись мультимедійними та комп’ютерними технологіями.

Методична:

володіння методикою викладання;

знання про методологію дослідницької діяльності;

знання про етапи і технології творчої діяльності;

уміння використовувати різні методи дослідження;

уміння застосовувати прийоми творчої діяльності.

 

 

Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.

Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета)