Мінливість ростових показників молодняка свиней миргородської породи у залежності від інбридингу та походження

В статті викладені результати досліджень методів розведеннясвиней миргородської породи, яка на даному етапі є не численною й утримується лише в одному племінному господарстві України. Доведена можливістьвикористання в селекційному процесі свинок, що мають 6% і 12 % умовноїчастки кровності за породою пʼєтрен, а решта –за миргородською породою. Розведення таких тварин не приводить до зниження ростових показників, порівняно із чистопородним молодняком, але запобігатиме звуженню генетичної різноманітності популяції та уникнення спорідненого підбору батьківських пар. Встановлена доцільність використання в локальній популяції інбредних кнурців,ступінь сумарного інбридингу яких 1-3%. Такі тварини не знижують живу масу таприростив процесі вирощування, порівняно з аутбредним молодняком і можуть використовуватися для відтворення стада при чистопородному розведенні.

Ключові слова: миргородська порода, жива маса, прирости, походження свинок, ступінь інбридингу кнурців.

 

В статье изложены результаты исследованийметодов разведения свиней миргородской породы, которая на современном этапе не численная и содержится только в одном племенном хозяйстве Украины. Установлена возможность использования в селекционном процессе свинок,имеющих6% и 12%условной кровности по породе пьетрен. Разведение таких животных не приведет к снижению ростовых показателей, сравнительно с чистопородными животными, но предотвратит сужение генетического разнообразия популяции иродственный подбор отцовских пар. Доведена целесообразность использования в локальной популяции инбредных хрячков, степень суммарного инбридинга у которых 1-3%. Такие животные не снижают живую массу и приросты в процессе выращивания, по сравнению с аутбредным молодняком и могут использоваться для воспроизводства стада при чистопородном разведении.

Ключевые слова: миргородская порода, живая масса, приросты, происхождение свинок, степень инбридинга хрячков.

 

Постановка проблеми в загальному вигляді і її зв’язок з актуальними науковими і практичними завданнями.

Миргородська порода свиней, яка на даному етапі розвитку галузі свинарства утримується лише в одному племінному господарстві – ДП «ДГ ім. Декабристів» Полтавської області й постійно скорочує свою численність, має ряд серйозних проблем, які стосуються добору молодняка за лінійною належністю та бажаними ознаками продуктивності, підбору батьківських пар, які неспоріднені між собою, використання інбредних тварин тощо. 

Загальновідомо, що процес вирощування ремонтних свиней відноситься до основних факторів, які впливають на рівень подальшої їх продуктивності, обумовленої генотипом.Встановлено, що вплив генотипу на інтенсивність росту може досягати 55 % [10]. Вирощування молодняка - це доситьскладний і відповідальний процес, який вимагає об’єднання зусиль щодо початкового добору кращих тварин, забезпечення їм належних умов утримання та відповідного рівня годівлі в процесі вирощування, точності оцінювання ознак продуктивності та інших міроприємств, що в кінцевому результаті приведуть до повноїреалізації спадковості тварин. [1, 11].

Поза різні методи добору свиней, найбільш вживаним є метод індивідуального відбору, який передбачає оцінку кожної тварини за фенотипом, генотипом та комплексом ознак[6]. Вважається, що такий метод добру більш ефективний, порівняно із масовим, оскільки забезпечує більш швидке вдосконалення стада[12]. 

Наразі у галузі свинарствадобір тварин найчастіше здійснюється на основі бонітування, або комплексної оцінки за сукупністю ознак. При цьому основними ознаками при доборі молодняка за комплексом ознак є походження, жива маса та довжина тулубув різні вікові періоди, а також власнапродуктивність. Причому власна продуктивність визначається лише при досягненні тваринами живої маси 100 кг за їх вирощування згідно відповідної методики, що практично неможливо в більшості племінних господарств. Тому найбільш об’єктивними ознаками, за якими ведуть добір ремонтного молодняка в процесі вирощування і якідозволяють прогнозувати їх продуктивність, вважається жива маса та довжина тулубу в обумовлені вікові періоди.

З урахування чого добір ремонтних свиней за живою масою, а також приростами в процесі їх вирощування з метою добору більш високопродуктивних, є актуальним питанням, особливо для закритої не численної популяції, якою є миргородська порода на сучасному етапі її розвитку.

Багатьма дослідниками встановлено, щоріст тварин - це збільшення живої маси організму, його тканин і органів, лінійних промірів, які відбуваються в результаті розмноження клітин та збільшення їх маси й супроводжуються формуванням характерного типу будови тіла. На ріст свиней впливають генетично обумовлені та паратипові фактори [2, 5, 8].

При цьому для кожної породи свиней існують генетично обумовлені межі оптимального процесу росту, які приводять до зниження інтенсивності росту тварин із збільшенням їх віку. Жива маса молодняка відноситься до фактору, від якого залежить збереженість поросят, скорочення строків їх вирощування, зменшення витрат корму та підвищення відтворної здатності тощо. Доведеноіснування високого кореляційного зв’язку між живою масою свиней в ранньому віці – від народження до одно- двохмісячного віку і досягненням живої маси 100 кг [9]. Саме тому в умовах сучасного виробництва свинини рекомендовано так організовувати вирощування поросят, щоб їх жива маса у місячному віці становила 6-7 кг, а в двохмісячному – не менше 15-16 кг [4]. 

При розведенні свиней миргородської породи в основу селекційно-племінної роботи покладено принцип збереження їх біологічних особливостей, а також конституційно-морфологічних параметрів, що узгоджується із використанням однорідного підбору за продуктивністю, походженням, віком, ступенем спорідненості тощо. Подібні кроки приводять до створення консолідованої сільськогосподарської популяції, але з урахуванням її малої численності можливий прояв крайніх варіант однорідного підбору – зниження резистентності тварин й життєздатності молодняка, а також повне виродження породи. Певним прогресом у підвищення генетичної мінливості малочисленої популяції та уникнення спорідненого розведення може бути ввідне схрещування з породами, які брали участь у її створені чи удосконаленні, й залишили певну частку