Місце і роль М. П. Драгоманова в українському національно-визвольному русі

Актуальність теми. Михайло Драгоманов належить до тих видатних діячів, яких український народ шанує за їхні погляди й дії, високий інтелект, поєднаний з чесністю та самовідданою мужністю. Відомий критик і публіцист, він воістину був для України апостолом правди і науки. Його громадсько-політична і науково-просвітницька діяльність мала важливе значення в розвитку суспільно-політичної думки в другій половині ХІХ століття і є однією з яскравих сторінок історії та культури України, давши підгрунтя для розвитку національної самосвідомості українців, зміцнивши їхні позиції в прагненні до незалежності.

Одним із пріоритетних напрямків сучасної історичної науки є вивчення проблем національно-культурного та державного відродження українського народу. Особливий інтерес викликають події ХІХ ст., оскільки саме тоді відбулися якісні зміни в суспільно-політичному русі.

Комплексне вивчення цієї доби нерозривно пов'язане з дослідженням діяльності окремих науковців, політиків, громадських діячів. Михайло Петрович  Драгоманов – один з визначних учених, діячів і теоретиків української суспільно-політичної думки 2-ї пол. ХІХ ст. Серед широкого кола його громадських, культурно-просвітницьких та наукових інтересів виокремилися прагнення дослідити, активізувати й спрямувати в демократичне русло національну, соціальну і політичну активність українського народу. Значну увагу учений приділив вивченню та аналізу історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Він узагальнив досвід практичної діяльності учасників руху з метою вироблення власної програми суспільного розвитку, максимально наближеної до реальних обставин у країні. Складність постаті М.П. Драгоманова зумовлює необхідність подальшого вивчення його спадщини із застосуванням нових методологічних засад історичної науки.

Актуальність теми посилюється ще й тим, що дана проблема комплексно не вивчалась вітчизняними істориками. Незважаючи на значне посилення інтересу науковців до постаті М.П. Драгоманова, недостатньо опрацьованою в історичній літературі залишалася теоретична спадщина ученого, в якій подано характеристику й оцінки різних заходів діячів суспільно-політичного руху ХІХ ст. Досі глибоко не вивчалися аспекти дослідження М.П. Драгомановим розгортання українського національного, радикально-демократичного (народницького) та ліберально-демократичного (земського) руху. Всебічне вивчення й аналіз позицій ученого відкриває можливість глибше зрозуміти зміст і характер демократичного руху в ХІХ ст., а також визначити місце М.П. Драгоманова в цьому русі. Його плідна й багатогранна діяльність залишається взірцем служіння українському народу.

Історіографічний огляд проблеми. Історіографічні дослідження спадщини М.П. Драгоманова здійснювалися вкрай нерівномірно. Перші історіографічні праці, які торкалися окремих аспектів творчості М.П. Драгоманова, і в тому числі його розробок історії суспільно-політичного руху, з'явилися у 1860–1890-х рр. і мали переважно публіцистичний характер. Наукові відгуки того часу на творчість ученого розкривали сприйняття М.П. Драгоманова сучасниками, давали певні узагальнюючі характеристики його суспільно-політичних позицій та започаткували драгоманознавство. Особливе місце, серед інших, посідали праці його сподвижників – М.І. Павлика та І.Я. Франка. На початку ХХ ст. значно посилився інтерес до постаті М.П. Драгоманова. Підняті ним питання викликали наукові й громадські дискусії. В цей час з'явилися нові акценти у тлумаченні його спадщини, поглибилась критика розробок М.П. Драгоманова, проте вона не відзначалася прагненням до об'єктивності. Для даного періоду характерне поверхове трактування деяких положень ученого. Великий внесок у дослідження спадщини М.П. Драгоманова, зокрема, його оцінок різних напрямів суспільно-політичного руху, зробив Б.О. Кістяківський.

З часу виникнення й становлення українських політичних партій і до революційних подій 1917 р. простежувався пік популярності ідей М.П. Драгоманова, які відповідали тогочасним суспільним очікуванням. Після революційних невдач оцінки М.П. Драгоманова як ученого й політичного діяча та його розробок поляризуються.

Надзвичайною плідністю відзначалася історіографія 1920-х рр., присвячена вивченню спадщини М.П. Драгоманова, що зумовлено появою перших детальних досліджень окремих аспектів науково-теоретичних розробок ученого. Ґрунтовний аналіз спадщини М.П. Драгоманова здійснив М.С. Грушевський. Він відвів ученому особливе місце серед інших суспільно-політичних діячів того часу і стверджував, що закордонна місія М.П. Драгоманова «зробила епоху в українському житті". Результативними були дослідження, здійснені науковцями Всеукраїнської Академії Наук. Вони опубліковані на сторінках журналу «Україна" й у збірнику «За сто літ" і певною мірою розкрили вивчення М.П. Драгомановим історії суспільно-політичного руху. Зокрема - це праці М. Возняка, С. Глушка, Г. Житецького, К. Копержинського, В. Міяковського та ін. Значний науковий інтерес у цей період становить дослідження Д.І. Заславського. Відзначено, що в радянську добу ідеологічна заанґажованість не сприяла виробленню об'єктивних підходів до вивчення спадщини М.П. Драгоманова. Яскравим прикладом посилення політичного тиску на історичну науку є праця того ж Д.І. Заславського видання 1934 р. 

Заслуговують на увагу розробки В.Л. Лукеренка, В.Г. Сокуренка, В.Г. Сарбея, здійснені у 1960-х рр. Ґрунтовним дослідженням постаті М.П. Драгоманова та його ролі в суспільно-політичному русі є праця Р.П. Іванової. Учена висвітила питання взаємин М.П. Драгоманова з Київською громадою, його стосунки з ліберальними й народницькими колами та їхніми ідеологами. Дослідниця використала низку нових науково важливих джерел. Однак революційність політичних позицій М.П. Драгоманова перебільшено. 

Впродовж 1970-1980 рр. про життя й творчість М.П. Драгоманова згадувалося здебільшого в енциклопедичних виданнях та довідниках.

З 1990-х рр., зі зміною політичної ситуації в країні, з'явилася значна кількість досліджень. Сучасне вивчення постаті М.П. Драгоманова вийшло на якісно новий рівень. Праці П.М Федченка, В.А. Довгича, О.Ф. Скакун, Т.Г. Андрусяка, А.М. Круглашова висвітили різні аспекти діяльності мислителя, в тому числі торкнулися дослідження М.П. Драгомановим історії розвитку різних напрямів суспільно-політичного руху. Дослідники погоджуються в тому, що М.П. Драгоманов збагатив українську суспільно-політичну думку, поєднав у своїх творах національні та передові демократичні ідеї, спрямував український національний рух у напрямку "європеїзації". У дисертації відзначено, що тема авторського дослідження до цього часу не була предметом спеціального історичного наукового аналізу.

У працях діаспорних учених головна увага приділялася, насамперед, суспільно-політичній діяльності М.П. Драгоманова. Його спадщину вивчало багато дослідників широкого діапазону ідеологічних спрямувань. Дисертантом з'ясовано, що для діаспорних досліджень характерним було домінування емоційно-патріотичних моментів. Серед досліджень даної теми в діаспорні історіографії відзначаються розробки співробітників Українського Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі.

Особливий інтерес викликають праці І. Лисяка-Рудницького. Крім вивчення та загальної характеристики спадщини М.П. Драгоманова, учений проаналізував та уточнив його позиції, звернувши також увагу на дослідження історії суспільно-політичного руху.

Історіографічний аналіз вказує на існування значної кількості праць істориків, юристів, філософів, політологів, присвячених вивченню діяльності М.П. Драгоманова, а також засвідчує недостатню наукову розробку в сучасній українській історіографії проблеми вивчення ученим історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Актуальною залишається конкретизація й систематизація знань щодо висвітлення М.П. Драгомановим українського національного, радикально-демократичного (народницького) і ліберально-демократичного (земського) руху та розробка нових концептуальних підходів до даної проблеми.

Метою дослідження є вивчення і аналіз історико-політичних поглядів і революційної діяльності М. Драгоманова.

Об’єкт дослідження – суспільно-політична, історично-науково, педагогічна та революційна діяльність М. Драгоманова.

Предмет дослідження – особливості світогляду, ідейного спрямування поглядів М. Драгоманова, його роль у національно-визвольному русі України кінця ХІХ ст.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета дослідження було поставлено ряд його завдань:

• висвітлити основні віхи життєвого шляху М. Драгоманова;
• проаналізувати характеристику особистості М. Драгоманова за І. Франком;
• вивчити національно-політичний світогляд М. Драгоманова;
• з’ясувати погляди М. Драгоманова на історію українського народу;
• провести аналіз оцінки М. Драгомановим "Кирило-Мефодіївського товариства";
• дослідити діяльність М. Драгоманова як основоположника ідей революційного руху в Україні кінця ХІХ ст.;
• дослідити участь М. Драгоманова у народницьких рухах
• дати оцінку співпраці М. Драгоманова з політичними організаціями Галичини.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг роботи складає 94 сторінки, список використаної літератури нараховує 100 найменувань.