“Мій рідний край, моє Полісся дороге

Тема: Мій рідний край, моє Полісся дороге.

Мета: поглибити знання учнів про культуру, історію свого народу; розвивати почуття патріотизму; формувати у школярів основи народної моралі, совісливості, правдивості, гідності, доброти, чесності; сприяти становленню громадської позиції.

Обладнання та матеріали: Картини про Полісся, вишивки, аудіозаписи.

 

Учитель. Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, доли, високі блакитні небеса! Хіба є в світі краще за це миле серцю дозвілля і хіба є що в світі дорожче за Вітчизну? Рідний дім, дорога батьківська хата, ласкава оселя. Тут ми народились, вперше побачили світ, уперше зробили крок. А потім, вийшовши за поріг, побачили, який чарівний світ відкривається перед нами. Це все твоя Батьківщина. Всі ви колись станете дорослими, здобудете освіту. Можливо, доля поведе вас в інші краї, але те місце, де ви народились і виросли, буде для кожного з вас найкращим на землі. Давайте пригадаємо, як називається наша Батьківщина? А край, в якому ми живемо?

Учень

 

Я  люблю  тебе,  рідне  Полісся,

барвінкова  моя  сторона.

У  твоєму  дрімучому  лісі

цілий  рік  -  наче  справжня  весна.

 

Над  твоїм  пречудовим  небом

лиш  співати  хотілось  мені.

А  у  полі  твоїм  веселковім

понад  житом  пронестись  в  імлі.

 

З  конюшини  росу  позбивати,

черепах  привітати  в  ставку,

і  щовечора  дивно  вслухатись  

в  соловейкову  пісню  дзвінку.

 

Я  люблю  тебе,  миле  Полісся!

А  як  можна  тебе  не  любить?

Ти  чи  здалека,  а  чи  зблизька,

все  одно  нагадаєш  мені

 

про  свої  прохолодні  ранки,

про  духмяні  свої  вечори,

про  чарівні  такі  світанки,

й  такі  любі  серцю  пісні.

 

Я  люблю  тебе,  земле  багата!

Рідну  липу,  озера,  річки,

і  гриби,  і  малі  опенята,

і  пісні  поліщуцькі  сумні.

 

І,  можливо,  я  стежку  забуду,

чи  чиюсь  адресу  згублю,

пам'ятай,  синьооке  Полісся,  

я  тебе  невимовно  люблю!

 

Учитель. Так, немає на світі кращого неба, ніж небо України, немає кращої землі, ніж наша Україна.

Звучить пісня «Як же нам жити на рідній землі»

(сл. Ф. Тишка, муз. Г. Татарченка).

Учениця. Уперше назва Полісся зафіксована у літописі за Іпатіївським списком. У джерелах XIV-XVI ст. ця назва найчастіше функціонувала у вигляді слів «Подлесьє», «Полясє», «Полєсє». Історико-етнографічні межі цієї зони теж визначалися по-різному, однак переважає думка, що вона охоплює басейн річки Прип'ять та сусідні райони лісової смуги. Цю територію вважали центром поліської області ще дослідники XVI-XIX ст.

Учень. А ще наш край – дуже пісенний. Полісяни відзначали піснями практично кожну подію свого життя.

Обрядовими діями відзначалися певні стани в житті природи, від яких залежав успіх вирощування врожаю: дні зимового й літнього сонцестояння (святки й Купала), кінець зими - початок весни, перехід від весни до літа (троїцький період), пора визрівання й збору врожаю (жнива). Періоди між сезонами вважалися перехідними, кризовими - в цей час відкривався кордон між двома світами й на "цьому світі" з'являлися представники "того світу". Їх спочатку з пошаною зустрічали (обряд "зустріч весни"), годували (обряди колядування, "водіння Куста"), визначений час співіснували з ними, а по закінченні транзитного періоду випроводжали ("проводи Зими", "проводи Русалок"), знищували атрибути перебування "предків" (спалювання "відьми" на Купала, розривання вбрання Куста). Кордон між світами повинен був знову закритися, а потойбічні сили мали відійти до місця свого постійного перебування.

Учні разом зі вчителем переглядають і аналізуют

 картини місцевих художників, присвячені Поліссю, рідному краю.

Учитель. Діти, сьогодні ми подолали ще одну сходинку до нових знань. Мені дуже хотілось би, щоб ви зрозуміли: треба не просто красиво говорити про свою Батьківщину, своє місто, але й підтверджувати це своїми щоденними справами. Для вас це навчання, турбота про своїх рідних, друзів. Бажання робити добро і славити своїми ділами себе, родину, своє місто, Батьківщину.

 

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина стежина,

Що дарує красу і цвіт.

 

Іди по тій стежці, дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам’ятай: ти – Людина!

Вчись, думай, твори добро.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1.Моє Полісся. Матеріали виставки Мартиненко Анатолія. - Рівне, 2007.

2.Природа Західного Полісся та прилегих територій: Зб. наукових праць Волинского державного університету. - Луцьк, 2004.

3.Чоботько А. Література та культура Полісся. - Ніжин, 2008.