Міжкультурне співробітництво як чинник зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

та корінного етносу в єдиному політико-культурному середовищі країни. Ця політика призвела до формування мультикультурності як політичної ідеології Канади в самій країні та зумовила екстраполяцію ідеології мультикультуралізму на зовнішньополітичну діяльність держави. Основна специфічна ознака канадського мультикультуралізму – етнокультурна експансія як своєрідна ідеологія „м’якого тиску” впливової держави, яка офіційно прагне змінити стереотипи сприйняття Канади у світовій політиці.

9. Виклики для розвитку міжкультурного співробітництва України в умовах державотворчих зрушень змушують урядові структури врахувати національні пріоритети для побудови глобального збалансованого суспільства, сприяти збереженню та поглибленню культурних цінностей, всебічному співробітництву. Для зовнішньої і внутрішньої політики України важливого значення набула проблема забезпечення міжкультурного співробітництва в контексті захисту національних інтересів держави. Серед заходів, що сприятимуть реалізації спрямованої культурної дипломатії України, – розвиток наукових досліджень політики міжкультурного співробітництва за допомогою сучасних методів політичного аналізу, які дозволяють з’ясувати глибинні, приховані мотиви та зміст культурної дипломатії розвинутих країн світу, визначити тактику і стратегію здійснення політики міжкультурного співробітництва України як одного з дієвих інструментів політичного впливу у міжнародних відносинах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

1. Кучмій О.П. Створення та основні напрямки політичної діяльності Міжнародної організації франкофонії// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 21 (частина ІV). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С.3-9.

2. Кучмій О.П. Вплив культурологічних чинників на структурні частини світової політики // Вісник Київського університету. Серія: “Міжнародні відносини”. – 2002.– Випуск 22.– С.151-154.

3. Кучмій О.П. Вплив процесів глобалізації на культурну взаємодію і плюралізм культур // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 31. Частина ІІ. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 89-102.

4. Кучмій О.П. Трансформація зовнішньої політики та культурної ідентичності як чинник європейської інтеграції // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 36. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 78-83

5. Кучмій О.П. Культурна дипломатія у взаємодії цивілізацій // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 37. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 31-34

6. Кучмій О.П. Проблема культурного розмаїття у глобальному суспільстві знань // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 50. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004. – С. 104-115.

7. Кучмій О.П. Структура та моделі політики міжкультурного співробітництва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 57. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 98-114.

Статті у наукових виданнях:

8. Кучмій О.П. Інформаційно-аналітичні центри міжнародних організацій в Україні: політика і діяльність центру інформації і документації НАТО // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 36. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 54-61.

9. Кучмій О.П. Туреччина на перехресті цивілізацій: трансформація зовнішньої політики та культурної ідентичності // Україна – Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє // Збірник наукових праць. – К.: “Денеб”, 2004. – С. 598-605.

10. Кучмій О.П. Міжкультурні комунікації // Українська дипломатична енциклопедія. – К.: Знання України, 2004. – Т. 1. – С. 496.

11. Кучмій О.П. Світовий самміт з інформаційного суспільства // Українська дипломатична енциклопедія. – К.: Знання України, 2004. – Т. 2. – С. 534.

12. Кучмій О.П. Електронний уряд: програма ЄС та її впровадження в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 54. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 141-160.

13. Кучмій О.П. Соціокультурні аспекти інформаційної політики України в контексті інтеграції до глобального інформаційного суспільства// Розвиток інформаційного суспільства в Україні. Матеріали конгресу. – К.: НТУУ “КПІ”, 2002. – С. 122-124.

14. Кучмій О.П. Діяльність інформаційних культурних центрів в країні перебування // Матеріали науково-практичної конференції “Інформаційно-аналітична діяльність в МВ”. Частина 2.– Хмельницький: ТУП, 2003 – С. 134-139.

15. Кучмій О.П. Міжкультурні комунікації: структура і динаміка процесів // Сб. научных трудов “Культура народов Причерноморья” (Материалы международной конференции “Международные коммунникации: диалог и сотрудничество”). – Симферополь, 2003. – С. 111-118.

16. Кучмій О.П. Моделі взаємодії цивілізацій у світовій архітектурі міжнародних відносин // Міжнародна науково-практична конференція “Моделювання міжнародних відносин”. Тези доповідей. – К.: ІМВ, 2004. – С. 104-106.

АНОТАЦІЇ

Кучмій О.П. Міжкультурне співробітництво як чинник зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 – політична культура та ідеологія. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена політичному аналізу міжкультурного співробітництва на глобальному, регіональному та національному рівнях; визначенню ефективності зовнішньої та внутрішньої політики держав в контексті міжкультурної взаємодії; з’ясуванню ідеологічної специфіки культурного середовища провідних країн світу та виокремленню чинників культурного впливу на прикладі культурної експансії США, політики спрямованої Франкофонії Французької Республіки та мультикультуралізму як політичної ідеології Канади.