Міжнародне економічне право

Дещо пізніше було створено ще ряд спеціалізованих установ ООН. Так, у 1964 р. засновано Конференцію Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), яка мала б бути «не настільки прагматичною, як ГАТТ, та краще відповідала б потребам третього світу в плані нормотворчості», яку на підставі резолюції ГА ООН від 30.12.1964 р. було перетворено у постійний орган ГА ООН. У 1967 р. було створено Організацію Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), що мала за мету сприяння індустріалізації країн, що розвиваються, шляхом надання більш широкої допомоги та розробки міжнародної політики, яка відповідала б новому міжнародному економічному порядку.

З діяльністю цих та деяких інших міжнародних організацій так званої «сім'ї ООН» ми ознайомимось дещо пізніше.

3. Стосовно міжнародних міжурядових економічних організацій, що не входять до системи ООН, можна згадати різні міжнародні торгівельні організації, серед яких провідне місце займає створена у 1994 р. Світова організація торгівлі (COT). Вона мала як третій елемент системи (на додаток до МВФ і МБРР) завершити становлення нового економічного правопорядку, однак процес її створення дещо затягнувся.

З інших міжнародних міжурядових торгових організацій на увагу заслуговують міжнародні організації з торгівлі окремими сировинними товарами (гл. 10.1.4). З метою їх створення було укладено низку багатосторонніх угод між державами-імпортерами та державами-експортерами таких товарів. Ці угоди стосуються торгівлі оловом, пшеницею, какао, цукром тощо. Метою їх створення було:

—пом'якшення різких коливань цін;

—встановлення збалансованого співвідношення попиту та пропозиції (квоти та зобов'язання імпортерів щодо закупівель);

—встановлення максимальних та мінімальних цін;

—створення системи «буферних» (стабілізаційних  bufferstock) запасів відповідних товарів.

Проте, як зазначається, після досягнення певних успіхів роль таких організацій стає все більш незначною з огляду на складну економічну кон'юнктуру.

На відміну від універсальних, регіональні міжнародні економічні організації вирішують обмежені завдання. Ідея економічного регіоналізму виявилась наслідком усвідомлення того факту, що державні кордони хоча і є необхідною правовою формою забезпечення суверенітету держав, являють собою, одночасно, певні перешкоди для розвитку економічних відносин. Аби уникнути цих перешкод, держави того чи іншого регіону об'єднуються з метою розширення економічного простору, в межах якого можуть вільно переміщуватися товари, послуги, капітали та робоча сила. При чому шляхом лібералізації митних процедур на кордонах торгівля між такими державами спрощується, а вимоги щодо процесу інтеграції на регіональному рівні реалізуються відносно легко, що пояснюється почуттям солідарності, фактором географічної близькості, схожістю рівнів розвитку та економічних моделей держав одного регіону. Тому останніми роками ідея регіональної економічної інтеграції стає для держав усе більш привабливою і дістала досить-таки широке поширення.

4. Головною ознакою міжурядових міжнародних економічних організацій є те, що при їх створенні держави делегують цим організаціям, більшою чи меншою мірою, свої суверенні владні повноваження. У правовому вимірі це призводить до виникнення феномена, що позначається як «наднаціональність» права міжнародних економічних організацій.

Явище «наднаціональності» відоме й загальному міжнародному праву. Мабуть, його класичним прикладом є норма, вста новлена п. 6 ст. 2 Статуту ООН, за якою Рада Безпеки ООН отримала право здійснювати ряд повноважень примусового характеру навіть стосовно тих держав, які не є членами ООН. Тобто це явище виникає у тих випадках, коли суб'єкт міжнародного права отримує можливість зобов'язувати своїми конкретними рішеннями держави, які раніше цього суб'єкта створили, але вже не питаючи їх згоди на прийняття таких рішень у кожному окремому випадку. Інакше кажучи, це явище зводиться до виникнення у тієї чи іншої міжнародної організації (або її органу) певного обсягу самостійних розпорядчих повноважень щодо держав, які утворили цю організацію.

У МЕП «наднаціональність» виступає засобом одноманітного регулювання економічного життя держав. «Держави створюють міжнародні організації, щоб доручити їм завдання чи функції, які вони не можуть здійснити самостійно. Отже, за своєю будовою міжнародні організації перебувають на службі вищих інтересів або ширших, ніж інтереси держав, що є їхніми членами, регіональних чи загальних інтересів». Це явище, з одного боку, має функціональний характер (є функціональним обрамленням об'єднювальних тенденцій держав) і не виходить за межі їх впливу, а з іншого  має самостійне існування, незалежне певною мірою від початкової волі відповідних держав. Ознаки наднаціональності знаходять своє відображення у тому, що:

1.Внутрішнє право наднаціонального об'єднання стає внутрішньодержавним правом його членів.

2.Внутрішнє право наднаціонального об'єднання створюється органом, який юридичне діє за межами контролю державчленів і приймає обов'язкові для них рішення навіть незалежно від очевидно негативного ставлення до них одного або декількох членів. Тобто в такий спосіб