Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
147
Мова:
Українська
або.розгляду спорів є такими, які суттєво змінюють умови оферти.
Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом в телеграмі або листі, розпочинається з моменту подачі телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на конверті, перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв'язку, розпочинається з моменту отримання оферти її адресатом.
Акцепт може бути відкликаний, якщо повідомлення про відміну одержано оференїом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би вступити в силу.
Договір вважається укладеним в момент, коли акцепт оферти набирає чинності.
ТЕМА ЛЕКЦІЇ № 6.
МІЖНАРОДНЕ ВАЛЮТНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА
План:
1.Поняття та основні джерела міжнародного валютного права;
2.Система форм організації валютно – кредитних відносин;
3.Валютні системи та валютна політика;
4.Загальна характеристика міжнародних валютно – кредитних установ.
1.Поняття та основні джерела міжнародного валютного права.
Міжнародне валютне право- це міжнародно правові норми, які регулюють відносини, предметом яких є валюта та валютні цінності.
Валютними цінностями є:
-валюта (монети, грошові знаки, грошові знаки які вилучені з обороту і підлягають обміну);
-платіжні документи і цінні папери, які виражені в національній валюті (чеки, акції, векселя);
-зарубіжна валюта (яка знаходиться в обігу або вилучена з нього і підлягає обміну);
-платіжні документи, цінні папери виражені в зарубіжній валюті;
-банківські метали (метали платинової групи, вищої проби 999 згідно світових стандартів. Метали нижчої проби – дорогоцінні метали не являються валютними цінностіми, як і ювелірні вироби)
Валютні операції – це операції, пов”язані з переходом права власності на валюту і валютні цінності. Якщо суб”єктами угоди є резиденти то ці угоди не являються валютними операціями.
Міжнародне валютне право своїми витоками має міжнародне публічне та приватне право.
Суб”єкти валютного права поділяються на дві групи:
1.Група світового банку Міжнародного валютного банку, Банку реконструкції та розвитку, Міжнародної асоціації Розвитку;
2.Регіональні валютні угрупування (Европейськи валютний союз, Західноафриканський валютний союз та ін.).
З точки зору міжнародного приватного права суб”єкти Міжнародного валютного права поділяються на :
- резидентів (фізичних осіб, які мають постійне місце проживання на території держави; юридичні особи, які зареєстровані на території держави і здійснюють підприємницьку діяльність; філіали і представництва закороднних юридичних осіб, офіційні представництва держави закордоном;
- не резидентів – фізичні особи, які проживають за кордоном; юридичні особи зареєстровані за кордоном і здійснюють підприємницьку діяльність за межами держави; дипломатичні та консульські представництва іноземних держав.
2.Система форм організації валютно – кредитних відносин.
Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового господарства та юридично зафіксовані в міжнародних угодах.
У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:
1) торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кредитних операцій на основі довгострокового клірингу;
2) угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;
3) міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;
4) спеціальні кредитні угоди.
До форм валютно – кредитних відносин:
1) Міжнародний факторинг;
2) Договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору міжнародного факторингу;
3) Міжнародний фінансовий лізинг.
У 1988 р. було укладено Ньюйоркську конвенцію 00Н про міжнародні переказні векселі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої — вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уніфікований закон з переказних і простих векселів.
Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 р. № 827-ХІУ і № 826-ХІУ приєднала Україну до зазначених Женевських конвенцій.
Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розрахунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати, що розміщується в Парижі.
3. Валютні системи та валютна політика.
Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.
Національні валютні системи базуються на національних грошах і по суті є складовими грошових систем окремих країн.
Національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:
1.Назва, купюрність та характер емісії національної валюти.
2.Ступінь конвертованості національної валюти.
3.Режим курсу національної валюти.
4.Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті.
5.Режим формування і використання державних золотовалютних резервів.
6.Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні.
7.Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів.
8.Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин.
9.Визначення національних органів, на які покладається