Міжнародні неурядові організації в механізмі захисту прав людини (на прикладі Human Rights Watch)

Актуальність дослідження. Світовий досвід свідчить, що реалізація прав людини багато в чому залежить від цілеспрямованої участі в ній представників громадськості, які, користуючись загальновизнаним правом на об’єднання створюють незалежні від влади організації, відображаючи зростаюче у світовому співтоваристві прагнення до демократії. Такі організації, частково або повністю присвятили себе проблемам захисту прав людини, як правило, визначаються введеним в обіг в 1945 р. Статутом ООН, згодом закріпленим у міжнародних документах і сприйнятим внутрішнім законодавством багатьох держав, терміном «неурядові організації» («non-governmental organizations»). Вони діють у світі вже близько 100 років, і практично всі країни світу на шляху до демократії пройшли необхідні етапи, пов’язані із становленням інституту неурядових організацій, які присвятили себе боротьбі за права людини. Досвід цей різноманітний, як різноманітні і самі правозахисні організації.

Міжнародні неурядові організації відіграють важливу роль у заохоченні та захисті прав людей. Ці організації, діючи самостійно або через свої представництва у відповідних країнах, пильно спостерігають за кризовими ситуаціями і можливими джерелами конфлікту. Вони нерідко беруть участь в посередницьких зусиллях і можуть і можуть привертати увагу міжнародної та національної громадськості до випадків нехтування правами людини або їх порушення. Проводячи дослідження, публікуючи доповіді, та виконуючи роль інформаційних каналів і трибун, здатних доводити до відома громадськості випадки порушень прав людини, і паралельно з цим своєчасно надаючи фактологічну інформацію урядовим і міжурядовим органам, що займаються правами людини,неурядові організації здатні внести значний вклад у справу захисту прав людини.

Міжнародні неурядові організації в міру своїх можливостей і властивими їм засобами впливають на розвиток, формування і функціонування окремих норм та інститутів сучасного міжнародного права. Зокрема, вони формують громадську думку, міжнародно-правову свідомість, беруть участь у створенні міжнародних прецедентів судами. І все ж, незважаючи на сказане, теперішній стан співробітництва міжнародних неурядових організацій з державами і міжурядовими організаціями, його рівень і форми, в основному, залежать від бажання і волі останніх.

Також, очевидним є те, що комплексне дослідження міжнародних неурядових організацій сприяє більш чіткому уявленню про форми взаємовідносин держави і суспільства, сутності демократичного ладу в цілому, де людина, її права і свободи повинні не тільки декларуватися, але і бути реальною цінністю.

Рівень наукової розробки теми. Передусім, потрібно виділити комплексні дослідження Ю. Белозьорової, І. Білоус, Т. Кіреєвої, І. Коваленка, В. Лисика, І. Малкіної, Е. Ніколаєвої, С. Подшибякіна, Д. Сємьоничевої, О. Тарасова, Д. Урсіна, Л. Чернявської.

Об’єкт: механізм захисту прав людини.

Предмет: міжнародні неурядові організації в механізмі захисту прав людини (на прикладі Human Rights Watch).

Мета: визначення ролі і значення міжнародних неурядових організацій в механізмі захисту прав людини. 

Завдання:

• визначити місце міжнародних неурядових організацій в механізмі захисту прав людини на сучасному етапі;
• обґрунтувати місце Human Rights Watch як міжнародної неурядової організації в механізмі захисту прав людини;
• проаналізувати моніторинг організацією стану дотримання прав людини та його результати згідно щорічних звітів Human Rights Watch;
• оцінити стан дотримання прав людини в Україні згідно щорічних звітів Human Rights Watch;
• дослідити вплив Human Rights Watch на стан захисту прав людини в світі та окремих регіонах.

Методологічна основа роботи. У рамках бакалаврської роботи для вирішення поставлених дослідницьких задач використовувався наступний комплекс загальнонаукових методів: системного підходу; порівняльного аналізу;  теоретичний метод, методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції; метод порівняльного аналізу. 

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що її результати мають змогу бути  основою для подальших наукових досліджень в області вивчення гендерної проблематики та можуть бути використані в подальших політичних, філософських та соціологічних дослідженнях, для загальної підготовки студентів до семінарських і лекційних занять.

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, 4-ох розділів, висновків, списку використаної літератури, що містить 55 найменувань.