Моделі соціальної роботи з молоддю

Моделі соціальної роботи підрозділяють на:

психологічні;

соціологічні;

комплексні.

У практиці соціальної роботи з молоддю застосовуються всі ці моделі.

Психологічні моделі соціальної роботи. До цієї групи належать теоретичні моделі, які вибудовуються на ідеї допомоги клієнтові шляхом оптимізації його зусиль щодо використання особистісних і соціальних ресурсів для впливу на несприятливу ситуацію його життя.

Психодинамічна модель соціальної роботи є однією з найпоширеніших. Вона заснована на ідеї і техніках психоаналізу – обґрунтованої З. Фрейдом теорії, яка відводить важливу роль у поведінці особистості несвідомому (інстинктам, потягам), його гармонізації зі свідомістю. Психоаналіз суттєво розширив уявлення про сутність допомоги у соціальній роботі, сфокусував її на внутрішньому житті індивіда, розглядаючи дії та поведінку людини як наслідок процесу її мислення, а не особливостей міжособистісних чи соціальних відносин. Психодинамічна модель пропонує ефективні техніки діагностування соціального відхилення молоді, прогнозування перспектив поліпшення внутрішнього стану нової соціалізованої особистості.

Когнітивно-біхевіористська модель соціальної роботи грунтується на ідеї, яка акцентує на необхідності враховувати при наданні допомоги клієнтові особливості його мислення, установки, які спрямовують його дії. Суть цієї роботи полягає у сприянні набуттю молоддю адекватних соціальним умовам навичок поведінки.

Гуманістична модель соціальної роботи вбачає головні резерви змін у самій молодій людині, в закладених у ній силах добра, психічного здоров'я і бажання самовдосконалюватися. Тому ця теоретична модель відводить молоді роль активного творця власного життя, стиль якого може бути обмежений лише фізичними або соціальними впливами. Допомога у виборі стратегії дій клієнта має враховувати пошук ним власного життєвого призначення.

Соціологічні моделі соціальної роботи. Ці моделі зосереджують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних причинах виникнення складних життєвих ситуацій молоді, соціальних нормах і соціальній патології, соціальному контролі за поведінкою молодих людей.

Системна модель соціальної роботи у сучасній практиці є найпопулярнішою. Відповідно до неї суспільство постає як складна соціальна система, сформована із сукупності взаємопов'язаних соціальних організацій та інститутів, взаємодія яких впливає на життєдіяльність молодої людини. Грунтується ця модель на ідеї, що задовільне життя залежить від систем, які оточують людину. Такою системою є молода сім'я, всередині якої існують взаємини між подружжям, дітьми і родичами; сім'я також включена у взаємодію з різноманітними соціальними інститутами – державою, системою освіти і виховання, економічними й іншими організаціями. З цього погляду завдання соціальної роботи полягає у вивченні оточення молоді, впливу на неї інших людей та соціальних факторів.

Екологічна модель соціальної роботи розглядає допомогу як діяльність, спрямовану на збереження рівноваги між молоддю і навколишнім середовищем, як нейтралізацію негативних змін, які можуть спричинити у людини дезадаптивні процеси. Діяльність фахівців, які дотримуються цієї моделі, полягає у використанні активних методів адаптації і соціалізації молоді, забезпеченні відповідності між його внутрішнім станом і вимогами зовнішнього середовища. Водночас соціальні працівники можуть змінювати зовнішнє соціальне і фізичне середовище, дбаючи, щоб воно якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям молодої особистості.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи акцентує увагу на допомозі молоді в розвитку її соціальної самосвідомості, передусім політичної і правової складових. Прихильники соціально-радикальної моделі, не знаючи психологічних пояснень проблем молоді, закликають до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій. За їх переконаннями, мета допомоги полягає у підвищенні рівня самоконтролю та особистої відповідальності молоді, самоактуалізації її можливостей у захисті та обстоюванні своїх прав, протистоянні дискримінації.

Теорія ролей грунтується на ідеї рольової поведінки молоді, яка діє відповідно до загальноприйнятих і відтворюваних індивідуальною свідомістю моделей і схем. Рольова модель соціальної роботи з молоддю звертає увагу на проблеми молоді, пов'язані з очікуваною її поведінкою і бажаним розвитком на основі її минулого досвіду, розуміння значущості того, що має відбутися, а також його уявлень про свою роль у житті.

Комплексні (біопсихосоціальні) моделі соціальної роботи. Сформовані на концептуальних підходах багатьох гуманітарних наук (соціології, психології, педагогіки, соціальної психіатрії та ін.). Цей процес був закономірною реакцією соціальної роботи на комплексний характер проблем багатьох людей з обмеженими можливостями, а також на необхідність використання теоретичних надбань, методологій, технік з різних сфер людських знань і діяльності.

Модель кризового втручання орієнтована на допомогу молодій людині, яка перебуває у стані глибокої і гострої психологічної кризи, що зумовлює необхідність оперативного втручання для виведення її з дезадаптивного стану.

Зосереджена на завданні модель пропонує чітку послідовність діагностування проблем молоді і роботи з ними, що допомагає усвідомленню раціонального процесу безпосередньої роботи з молоддю.

Модель сімейної терапії довела свою ефективність у багатьох ситуаціях, пов'язаних з необхідністю сімейного та індивідуального консультування. Заснована вона на твердженні, що пояснення і подолання проблем взаємодії між людьми обумовлене їх розумінням минулих, а також актуальних на певний час взаємовідносин. Це означає, що головну увагу слід зосереджувати на проблемах, що виникли між людьми, а не в кожній конкретній людині.

Модель психосоціальної терапії є поширеною останніми роками у західних країнах. Вона передбачає тривалий супровід клієнта соціальним працівником, надає особливої уваги їх взаємовідносинам. Головне за цього підходу – виокремити проблеми з середовища клієнта, посилити сильні сторони його “Я”, а також механізми, за допомогою яких він зможе самостійно подолати свої проблеми за достатньої підтримки соціального працівника.

Соціально-педагогічна модель заснована на ідеї значущості виховного впливу на процес соціалізації молодої людини або молоді загалом, здійснення якого відбувається через систему інститутів – сім'ю, школу, позашкільні заклади. Ці інститути мають коригувати формування соціальних якостей особистості відповідно до суспільних цінностей, обмежувати або активізувати вплив певних зовнішніх факторів.

Соціальним працівникам доводиться відстежувати ефективність технік і методів, які пропонують теоретичні моделі, і за потреби змінювати план допомоги, проте не варто назавжди відмовлятися від використання певної теоретичної моделі. Адже, не зважаючи на відсутність єдиної правильної теорії, кожна з них має свої переваги та обмеження, передбачає відповідний набір інструментів, технік втручання, знання яких і володіння якими дають змогу фахівцеві знаходити оптимальні рішення у найскладніших ситуаціях.

 

 

Теорії і методи соціальної роботи: підр. для студ. ВНЗ / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005. – 328 с.

Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008. – 574 с.