Модульна контрольна робота на тему: "Імідж організації"

 

1. Завдання іміджмейкера полягає в продумуванні і розробці образу особистості, проекту чи бренду. Якщо мова йде про будь-персони або групи персон, робота іміджмейкера в основному спрямована на підбір зовнішнього образу, максимально відповідного до ідейної концепції, а також на планування різнорідних заходів аналогічної цілеспрямованості. У ситуації з розробкою іміджевої політики для якогось бренду, даний фахівець крім іншого бере на себе завдання з дослідження та аналізу споживчої аудиторії, конкурентного середовища, існуючого та прогнозованого становища на ринку товарів і послуг, вироблених компанією-брендом.

Професійні навички:  - знання інструментів, прийомів і етапів формування і корекції іміджу - володіння основами мистецтва візажу (знання типів і корекції особливостей зовнішності) - орієнтація в світі моди, знання історії моди і поточних тенденцій - базові основи психології, соціології, маркетингу та реклами - бездоганне знання роду занять клієнта і особливостей цієї сфери - в окремих випадках необхідне знання іноземної мови

2. 1. Використання соціально-психологічних феноменів «контрасту» і «подібності»;

2. Використання деяких закономірностей соціальної перцепції;

3. Використання вербальних та лінгвістичних прийомів;

4. Підтримка іміджу та відповідність до нього;

5. Сумісність іміджу і його суб’єкта

6. Успішність сприймання оточуючими імідж

7. Комфортне перевтілення

8. Актуальність і необхідність в зміні іміджу

3. Будь­яка організація, будь то фірма, клуб або політична партія, у багатьох відношеннях може виступати як суб'єкт тих чи інших відносин, дій, рішень. У строгому психологічному сенсі ніяка організація не є суб'єктом, оскільки не може мислити, відчувати, здійснювати вольове регулювання своєї діяльності. Все це роблять за неї люди ­ її керівники і рядові члени, тобто вони є суб'єктами.

Отже, як видно з визначення іміджу організації, при створенні і сприйнятті цього іміджу його прообразу ­ організації приписують властивості, що характеризують її як психологічний суб'єкт.

Говорячи про імідж організації, мають на увазі її узагальнений портрет, створюваний у поданні самих різних груп громадськості на підставі того, що вона заявляє про себе, і особливо ­ на підставі того, що вона робить. В іміджі корпорації виділяють чотири компоненти:

імідж товару ­ наскільки якісні і необхідні товари вона виробляє ;

імідж управлінський і фінансовий ­ чи ефективно вона управляє, чи варто бути її

акціонерами ;

імідж громадський ­ активна чи корпорація як член суспільства ;

імідж корпорації як роботодавця ­ як вона поводиться зі своїми службовцями, яка їхня

зарплата і т. д.

По-перше, імідж повинен бути синтетичним, плануватися, щоб створювати відповідне враження за допомогою фірмового знаку.  По-друге, «образ корпорації» має бути правдоподібним, достовірним. Нікому не потрібен імідж, якщо він не корис-тується довірою в людей. Імідж повинен ідентифікуватися з конкретною корпорацією чи особою. Щоб заслужити велику популярність, сам оригінал (тобто корпорація як така), повинен відповідати вимогам здорового глузду. Найкращий шлях до правдоподібності – стримані висловлювання, деякі применшення, замовчування.  По-третє, імідж повинен бути пасивним. Оскільки він належною мірою відповідає дійсності, то, створюючи його, суб´єкт (у даному разі корпорація) прагне скоріше уподібнитися іміджеві, ніж робити імідж своєю подобою. Споживачі (потенційні клієнти) також якоюсь мірою повинні відповідати іміджеві. Усі ці співвідношення за своєю сутністю є пасивними. Основні зусилля в справі творення іміджу докладає не корпорація взагалі, а експерти і службовці, в обов´язки яких входить зберігати його. І якщо імідж уже сформувався, він стає настільки важливою реальністю, що зумовлює поводження корпорації. Спочатку імідж є подобою корпорації, а потім корпорація стає подобою іміджу.  По-четверте, образ повинен бути яскравим і конкретним. Він краще спрацьовує, якщо апелює до почуттів, швидше сприймається, коли зосереджується на відповідних рисах і яскраво висвічує одну чи кілька характерних ознак корпорації.  По-п´яте, образ корпорації має бути спрощеним. Щоб уникнути небажаних ефектів, він повинен бути простішим за об´єкт, який репрезентує. Найефективніший імідж – простий і такий, що швидко запам´ятовується.  По-шосте, незважаючи на конкретність, образ повинен бути до деякої міри невизначеним і витати десь між почуттями й розумом, між сподіваннями й реальністю. Він має встояти перед несподіваним розвитком подій, перед змінами в смаках, відповідати бажанням різних людей.  З усіх наведених характеристик іміджу випливає, що Д. Бурстін зовсім не наполягає на тому, щоб імідж давав повне аналітичне уявлення про корпорацію. Але такої мети, як було вже відзначено, піармени й не ставлять. Імідж повинен почати існувати, стати окремою цінністю та використовуватися скрізь, де це вигідно. Імідж – це враження, що його створює людина, компанія чи інститут, на одну або кілька груп громадськості. Він – не малюнок, не калька, не розроблене в дрібних деталях точне відображення, а скоріше кілька деталей, які здійснюють емоційний вплив

4. Неможливо з каменя зробити дерево. Зміни повинні відбуватися адекватно, мають бути вирахувані в відповідності до базових моментів. Потрібно чітко вираховувати і розуміти можливий курс змін іміджу, максимальний кут, мінімальний, які зміни можливо впровадити, які ж ні.

Іміджмейкер повинен розуміти, з чим, з ким він працює, повинен знайти, виходячи з цього, шляхи змін, варіанти, роздивитися потрібний і можливий варіант створення іміджу. Чим краще іміджмейкер знає особливості змінюваного об’єкта, тим результативніша буде робота.

5. Це дуже важливе питання у створенні іміджу. Адже в першу чергу імідж має бути спрямований на реципієнта. І чим краще усвідомлювати особливості цільової аудиторії, тим результативнішими будуть наслідки.

Знаючи особливості сприймаючого об’єкта можливо вибудувати: основний стиль, характер поведінки, міміки, сфера діяльності і т. д. Тобто базові плити, на які далі буде вибудовуватися імідж.