Моніторинг галузі молочного скотарства та виживаність локальних вітчизняних порід

Оцінюючи галузь молочного скотарства у 2010 році слід вказати на значне скорочення мережі племінних господарств та поголів’я тварин. Враховуючи створення української бурої молочної породи, загальна кількість порід ВРХ в суб’єктах племінної справи галузі молочного скотарства становила 15 за провідної ролі української чорно-рябої, української червоно-рябої та української червоної молочної порід. Підконтрольне поголів’я худоби наявних порід розводили у 372 племінних стадах, що менше на 373 господарства (або на 50, 1%), порівняно із 2005 роком.

Найменшою кількістю поголів’я в породі у 2010 році характеризувалися білоголова українська порода, яка як і в попередній період (2005рік) розводилася лише в одному господарстві, бура карпатська порода – в 4 племінних господарствах, що менше попереднього періоду на 10 господарств і лебединська порода – у 8 племінних господарствах, розширивши мережу племінних господарств на 2 стада. Загальна численність тварин у 532 племінних господарствах у 2010 році становила 388594 голів, що менше, порівняно із 2005 роком, на 125374 голів (або 24, 4%). У 2010 році серед загальної кількості великої рогатої худоби налічувалося лише 535 голів (0, 1% від загальної кількості в племінних господарствах) білоголової української породи, 591 голів бурої карпатської породи (0, 1%), що менше на 1683 голів, порівняно із 2005 роком, і 2822 голів (0, 7%) лебединської, що менше попереднього періоду, відповідно, на 480 голів.

Особливістю періоду 2005-2010 років було також суттєве скорочення численності тварин і кількості племінних господарств червоної степової породи, яке, відповідно, становило 13712 тварин і 20 господарств. В подальшому ця порода переміщується в категорію не численних вітчизняних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності.

Серед порід зарубіжного походження у 2005-2010 роках не збільшили своєї численності айрширська, англерська, пінцгау, швіцька та червона польська породи.

Аналіз галузі молочного скотарства України в суб’єктах племінної справи в наступний період досліджень -2010-2014 років, вказує на тенденцію різкого скорочення мережі племінних господарств та поголів’я великої рогатої худоби в них. Так, у 2014 році в 372 суб’єктах племінної справи галузі молочного скотарства України налічувалося 129037 тварин, що менше, порівняно із 2010 роком, відповідно, на 160 суб’єктів та 259557 голів. Кількість тварин білоголової української породи зменшується на 235 голів і становить лише 300 голів, які продовжують розводити в одному племінному господарстві. Зникають взагалі підконтрольні, племінні стада, у яких розводять буру карпатську породу. Лебединська порода налічує лише 713 голів, які належать 4 племінним господарствам, що менше проти 2010 року на 2019 голів та 4 племінних стада. Червона степова порода характеризується також значним скороченням як поголів’я тварин, так і мережі племінних господарств. За наявності на початок 2015 року 2291 голів, порода скоротила за 5 років їх численність на 9554 голів та втратила 11 племінних стад.

Моніторинг галузі молочного скотарства в динаміці 2005-2014 років, включаючи вітчизняні локальні породи великої рогатої худоби, засвідчив ще більш серйозні масштаби скорочення галузі. Не дивлячись на створення нових порід і типів, а також племінних стад, що мали місце в досліджуваний період, слід констатувати, що у 2014 році, порівняно із 2005 роком, кількість суб’єктів племінної справи у молочному скотарстві зменшилося на 373 стада, а численність поголів’я у них скоротилася на 74, 9%. Ситуація із локальними вітчизняними породами ще більш катастрофічна. Впродовж 2005-2014 років у білоголовій українській породі численність тварин зменшилася на 43, 4%, лебединській – на 78, 4% і червоній степовій – на 90, 9% за зникнення підконтрольних стад, а отже і племінних тварин бурої карпатської породи взагалі. На початку 2015 року дана порода не числиться в ДПР, тобто її можна вважати зниклою.

Таким чином, аналіз поголівʼя великої рогатої худоби не численних локальних молочних порід в Україні та кількості племінних господарств, де їх розводять, підтверджує постійне скорочення порід, щоправда на фоні загального зменшення численності великої рогатої худоби у субʼєктах племінної справи галузі молочного скотарства.

Оцінка продуктивності корів наявних в Україні порід в динаміці 2005-2014 років засвідчила суттєве підвищення молочної продуктивності корів у середньому по стаду за зменшення віку першого осіменіння та виходу телят на 100 корів.

Встановлено, що у 2014 році в племінних господарствах України за всіма наявними молочними породами ВРХ середній надій на корову становив 6398кг в той час як аналогічний показник по локальних породах варіював на рівні 4800кг у корів білоголової української породи, 4505, 3 кг – лебединської породи, 3698 кг – червоної польської та 4465, 8 кг – червоної степової породи (табл. 1).

Таблиця 1.

Середній надій на корову по стаду (кг) 

 

Середній надій на корову білоголової української молочної породи у 2014 році, порівняно із 2005роком, збільшився на 1538 кг, а 2010 роком – на 1344 кг, що свідчить про можливості якісного удосконалення породи методами внутрішньопородної селекції. Аналогічна ситуація щодо збільшення надоїв корів у динаміці 2005-2014 років характерна також для лебединської та червоної степової порід. Так, середні надої на корову лебединської молочної породи у 2005-2010 роках збільшилися на 444, 3кг, а у 2010 -2014 роках – на 611кг. Для корів червоної степової породи аналогічні показники становили 845, 4 і 552, 5кг, відповідно. На жаль серед корів бурої карпатської породи, яка розводилася в племінних господарствах на протязі 2005-2010 років, простежується значне скорочення надоїв у середньому на корову – на 248, 9кг, що на фоні й так низької продуктивності корів ймовірно стало причиною відмови їх використання в суб’єктах племінної справи галузі молочного скотарства.

Моніторинг окремих показників відтворної здатності корів наявних порід у суб’єктах племінної справи галузі молочного скотарства в динаміці 2005-2014 років вказує на зменшення віку першого осіменіння у телиць, що позитивно для галузі з огляду на можливість одержання приплоду в більш ранньому віці. Але якщо за всіма породами вік першого осіменіння у 2014 році знизився на 40, 2 днів порівняно із 2005 роком і становить 520, 1 днів, то серед тварин не численних вітчизняних порід показник не мав єдиного спрямування і залежав від породи (табл. 2).

Таблиця 2.

Вік телиць при першому осіменінні та вихід телят на 100 корів

 

Вихід телят на 100 корів серед локальних вітчизняних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності узгоджується із загальною тенденцією галузі щодо скорочення показнику. При цьому якщо серед наявних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності вихід телят на 100 корів у 2014 році зменшився на 6, 6% проти 2005 року, то серед корів білоголової української породи різниця становить 2, 0%, лебединської – 4, 7% і червоної степової -10, 3%.

Безперечно, можна говорити про біологічні особливості наявних порід великої рогатої худоби, ареал їх розведення, еколого-економічні умови тощо, але моніторинг реального стану порід в часовому аспекті вказує на незворотну втрату частини генетичних ресурсів великої рогатої худоби місцевого значення. Запропонованих методологічних підходів та арсеналу селекційно-генетичних й біотехнологічних методів для збереження генетичної різноманітності таких вітчизняних порід великої рогатої худоби, як білоголова українська, лебединська і червона степова вірогідно замало, щоб зупинити їх скорочення й зникнення.

Висновки. Позитивним моментом розвитку галузі молочного скотарства слід вважати постійне підвищення надоїв корів в племінних господарствах та скорочення віку першого осіменіння, включаючи не численні локальні породи, крім бурої карпатської. Негативним фактором залишається значне скорочення поголів’я тварина, включаючи корів, у племінних господарствах. Пропозицій і розробок науковців замало для збереження вітчизняних не численних порід великої рогатої худоби.

 

 

1. Басовський Д. М. Сучасні проблеми збереження локальних та малочисленних порід великої рогатої худоби методом ex situ / Д. М. Басовський. – Розведення і генетика тварин. – 2014. – Вип. 49. – С. 221-223.
2. Бащенко М. І. Стан і перспективи порідного удосконалення молочного скотарства і відновлення системи селекції бугаїв / М. І. Бащенко, Ю. П. Полупан, С. Ю. Рубан, І. В. Базишина //Розведення і генетика тварин. – 2012. – Вип. 46. – С. 79-83.
3. Вишневський Л. В. Теоретичні і практичні підходи до збереження вітчизняних локальних порід тварин / Л. В. Вишневський // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2014. – Вип. 2/2 (25). – С. 38-41.
4. Гузєв І. В. Концептуальні основи збереження генофонду сільськогосподарських тварин в Україні / І. В. Гузєв // Проблеми збереження генофонду тварин: матеріали творч. дискусії. – К. : Аграрна наука, 2007. – С. 4 -25.
5. Зубець М. В. Система племінної роботи як засіб виробництва при формуванні порід, що відповідають вимогам ринку / М. В. Зубець, С. Ю. Рубан // Розведення і генетика тварин. – 2010. – Вип. 44. – С. 3-10.
6. Програма збереження генофонду основних видів сільськогосподарських тварин в Україні на період до 2015 року / Ю. Ф. Мельник [та ін. ]; заг. наук. ред. І. В. Гузєва. – К. : Арістей, 2009. – 132 с.
7. Ставецька Р. В. Ефективність використання бугаїв-плідників голштинської породи / Р. В. Ставецька, І. А. Рудик // Зб. наук. праць «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». – Біла Церква, 2009. – Вип. 1 (67). – С. 14-17.