Морфофункціональні зміни в корі надниркових залоз тварин за дії іонізуючого випромінювання і солей важких металів

5. Визначення хімічних речовин. Загальний вміст води, органічних та мінеральних речовин у наднирниках визначали ваговим засобом. На атомному абсорбційному спектрофотометрі С-115М1 за загальноприйнятою методикою (Бабенко Г. А., 1968) визначали кількість міді (довжина хвилі – 324, 7нм), цинку (довжина хвилі – 213, 9нм), хрому (довжина хвилі – 357, 9нм), свинцю (довжина хвилі – 287, 3нм) і марганцю (довжина хвилі – 279, 5нм).

. Отримані дані обробляли статистично на персональному комп'ютері із використанням пакета статистичних програм (В. Ю. Урбах, 1985). Достовірність розходження експериментальних і контрольних даних оцінювали з використанням критерію Ст'юдента, достатньою вважали ймовірність помилки меншеою 5% (р<0, 05).

 

 

Морфофункціональні зміни в корі наднирників щурів за умов дії іонізуючого випромінювання.

В першій серії експерименту вивчали морфологічні зміни і склад хімічних речовин наднирників при опроміненні тварин у дозах 0, 1 Гр, 0, 2 Гр, 0, 3 Гр. Встановлено, що доза опромінення 0, 1 Гр не є ушкоджуючою для клітин кіркової речовини і морфологічно викликає гіпертрофію залози за рахунок збільшення розмірів клітин та їх ядер при індиферентності сполучнотканинної основи залози. Поряд із морфологічними ознаками посилення функції кіркової речовини наднирників спостерігалися і явні ознаки прямої дії токсичного чинника на клітини. Відзначалися регресивні зміни в окремих клітинах кори наднирників. Дози 0, 2 Гр і 0, 3 Гр викликають наростаючі дистрофічно-деструктивні перетворення. Більшість клітин, особливо пучкової зони, містила «порожні» вакуолі в цитоплазмі, просвітлені ділянки біля ядер, нечіткі контури клітинних мембран. Явища дегeнерації спостерілися у вигляді пікнозу ядер, дегрануляції і вакуолізації цитоплазми частини секреторних клітин кори наднирників. Одночасно спостерігався набряк міжклітинного простору.

Морфологічні дослідження показали, що в першій групі за рахунок гіпертрофії і гіперплазії кіркової речовини наднирників відносна маса залози у порівнянні з відповідним контролем збільшується на 12, 6%, а при збільшенні дози опромінення 0, 2 Гр і 0, 3 Гр відбувається атрофія залози, яка виражається в достовірному зменшенні її маси на 18, 5% у групі тварин R2 і на 35, 6% у групі R3. Аналогічна тенденція спостерігається й у цитокаріометричних показниках. Товщина клубочкової зони знижується в середньому від 12, 3% у групі тварин R2 до 27, 9% – у групі R3. Середній діаметр клітин клубочкової зони став меншим на 18, 3% (R2) і на 36, 8% (R3), а середній діаметр ядер – відповідно на 14, 6% і на 31, 2%. Аналогічні дані виявлялися і при дослідженні пучкової та сітчастої зон.

Опромінення в дозі 0, 1 Гр викликає ультраструктурні зміни органел адренокортикоцитів у вигляді набряку мітохондрій і вакуолізації гладкої ендоплазматичної сітки. Опромінення в 0, 2 Гр призводить до посилення дистрофічних змін, збільшується ступінь виразності структурних перебудов на субмікроскопічному рівні. Окремі мітохондрії набували вигляду електроннопрозорих вакуоль з поодинокими кристами. З'являються ділянки розшарування мітохондріальної мембрани. Значному ступеню вакуолізації піддавався гладкий ендоплазматичний ретикулум, відбувалась помірна редукція комплексу Гольджі. У групі тварин, що зазнали опромінення в 0, 3 Гр, дистрофічні зміни переходять у деструктивні. У цитоплазмі адренокортикоцитів з'являються органели із зруйнованими мембранами. Мітохондрії втрачають кристи, відбувається розшарування зовнішньої мембрани і її осередковий лізис, що свідчить про істотне порушення окисно-відновних внутрішньоклітинних процесів. Порушення біоенергетики адренокортикоцитів тягне за собою і зниження синтетичної активності клітин.

Морфологічні перетворення при загальному опроміненні супроводжуються також порушеннями мінерального метаболізму надниркової залози, що виражається посиленим виведенням з неї біологічно активних мікроелементів. На фоні дегідратації наднирника, що складає при опроміненні 0, 1 Гр в середньому 19, 5%, при 0, 2 Гр – 28, 2% і при 0, 3 Гр – 32, 4%, відбувається значне зниження вмісту цинку, марганцю, міді і хрому, лише кількість свинцю зменшується в межах 10-12%.

Таким чином, при дії іонізуючого випромінювання у кірковій речовині наднирників відбувається структурна перебудова, яка знаходиться в межах від компенсаторно-пристосувальних можливостей органа до зриву адаптації і переходу у фазу деструкції при збільшенні дози опромінення.

Структурнофункціональний стан кори надниркових залоз тварин при кумуляції важких металів в організмі.

Друга серія експерименту присвячена вивченню структури кори наднирників тварин, що одержували з питною водою підвищену кількість солей важких металів протягом 1-го (С1), 2-х (С2) і 3-х (С3) місяців.

В групі I виявлена гістологічна перебудова у вигляді помірного підвищення вакуолізації цитоплазми клітин усіх зон наднирників. При двомісячному споживанні солей важких металів помітно змінюється цитологічна картина кори наднирників. З'являється велика кількість малодиференційованих клітин на межі з пучковою зоною. В окремих групах клітин пучкової зони відзначаються ознаки дистрофічних змін: нерівномірне забарвлення цитоплазми і поява еозинофільних крапель і грудочок. У III групі тварин, незважаючи на збереження зональної будови кори, у клубочковій зоні порушується типове гніздове розташування клітин, утворюються вузлики, що мають аденоматозну будову. Відбувається наростання мозаїчного забарвлення цитоплазми з еозинофільними краплями і грудочками, що свідчить про розвиток дистрофічних змін.

При споживанні солей протягом місяця маса залози знижується в середньому на 14, 0% у порівнянні з відповідним контролем і продовжує прогресивно зменшуватися в групі С2 на 19, 3%, а в групі С3 – на