Муніципальні облігації як альтернативне джерело поповнення дохідної частини місцевих бюджетів

Основними напрямками соціально-економічного розвитку регіонів та міст, які фінансуються за рахунок коштів від муніципальних облігаційних позик, є: освіта, транспорт, комунальне господарство та охорона навколишнього середовища (фінансування водогінних, каналізаційних служб та енергосистем) ; соціальне забезпечення (фінансування будівництва шкіл) ; розвиток промисловості; будівництво автодоріг, мостів, туристичної інфраструктури та обʼєктів сфери послуг.

Крім США, муніципальні облігаційні позики використовуються і в країнах Європи. Так, практика муніципальних облігаційних запозичень поширена в Швеції, норвегії, Швейцарії, Іспанії, Франції, Кіпрі тощо [4].

«Золоте правило» (використання запозичених коштів виключно на фінансування капітальних видатків) зафіксоване у законодавстві Бразилії, Південної Африки, Індії. Правила, які обмежують позики місцевих органів влади інвестиційними цілями, застосовуються також у Канаді, США, Австрії,

Німеччині, Франції, Швейцарії, Нідерландах, Швеції. Так, у Нідерландах муніципалітетам дозволено залучати ресурси на ринку капіталів лише з метою фінансування закупівлі основних засобів. У Швеції муніципальні позики можуть застосовуватися лише для фінансування проектів капітального будівництва. Найчастіше такі проекти реалізуються у галузях освіти, охорони здоров’я, енергопостачання, газопостачання, водопостачання, будівництво електростанцій, реконструкцію міських споруд [5, с. 45].

Зважаючи на успішне функціонування ринків муніципальних облігацій у різних країнах світу, слід зауважити, що розвиток ринку муніципальних облігацій в Україні є одним із напрямів активізації вітчизняного кредитного ринку.

Як свідчить досвід розвинутих країн світу, в обігу знаходяться наступні види муніципальних цінних паперів:

• облігації під загальне зобов’язання. За даними облігаціями заставних зобов’язань емітент на себе не бере і тому даний вид облігацій є незабезпеченими борговими зобов’язаннями емітента. Вони підкріплені лише добросовісністю емітента. Переважно випускають для фінансування проектів, що не приносять суттєвих доходів;
• облігації під дохід від проектів. Основне завдання емітентів при випуску таких облігацій – правильно визначити обсяг і цілі емісії. Необхідно
• заздалегідь чітко визначити, під які фінансові або виробничі проекти залучатимуться гроші, джерела надійних доходів для погашення й виплати відсотків, мати всі розрахункові дані інвестиційних проектів, слід реально враховувати ризики емісії. Погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено;
• облігації під конкретний податок. Гарантією виконання зобов’язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку;
• облігації під заставу нерухомості. Забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками та іншими матеріальними активами, що перебувають у комунальній власності [6].

Важливим чинником розвитку українського ринку муніципальних облігацій є наявність попиту на цей вид фінансових інструментів.

Перспективним механізмом залучення фінансових ресурсів через використання муніципальних облігацій може бути вихід українських міст на зарубіжні ринки шляхом випуску єврооблігацій (досвід дореволюційної Росії) і продаж їх іноземним інвесторам. Випуск муніципальних єврооблігацій надасть можливість емітентам залучати кошти поза межами країни за процентними ставками нижчими, ніж на внутрішньому ринку. Але при цьому слід наголосити, що успіх таких запозичень залежатиме, насамперед, не від інвестиційних якостей позичальника, а від позитивної політичної та економічної оцінки країни в цілому.

Збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, за рахунок виходу муніципалітетів на зовнішні ринки запозичень, дозволить зменшити надмірну фінансово-економічну залежність місцевих бюджетів від державного, що сприятиме просуванню до норм міжбюджетних відносин, прийнятих у країнах Євросоюзу [6].

Зважаючи на те, що Україна – це унітарна держава, ринок муніципальних облігацій не отримає таких масштабів розвитку, як наприклад у США або країнах з федеративним устроєм. Але поширення практики використання облігаційних позик органами місцевої влади навіть у незначній мірі та обсягах сприятиме диверсифікації джерел отримання коштів та зростанню фінансових можливостей у розвитку українських міст.

5. Апробація результатів досліджень. Основні наукові положення апробовані на наступних наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та студентів „Стан та перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в соціально-орієнтованій системі управління підприємством (м. Полтава, 2012 р) та всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції (м. Полтава, 2014 р.).

6. Висновки. Існує низка чинників, які перешкоджають успішному функціонуванню вітчизняної системи муніципальних запозичень, а саме:

• низька фінансова автономність органів місцевого самоврядування;
• недостатньо розвинуті ринок місцевих запозичень та фінансовий ринок загалом, їхня інфраструктура;
• слабкий захист прав кредиторів у випадку дефолтів місцевих органів влади, зумовлений відсутністю належних нормативно-правових норм, низькою ліквідністю предметів застави;
• складний процес оцінки ризиків і моніторингу інвестиційного проекту;
• касовий метод бюджетного обліку, який застосовується в Україні, не дає можливості отримувати повну та об’єктивну інформацію про фінансовий стан позичальників;
• висока ймовірність неефективного використання запозичених коштів.

Усі ці чинники створюють загрозу для платоспроможності місцевих органів влади і підвищують ризик перекладення їх відповідальності за місцевими боргами на центральний уряд. Небезпека місцевих запозичень полягає в тому, що випуск муніципальних облігацій, на відміну від інших доходів місцевих бюджетів, створює додаткові проблеми для бюджетів наступних років, потребуючи додаткових витрат на погашення і обслуговування боргу. В умовах, коли відсоткова ставка за позиками перевищує темпи зростання доходів бюджету, обслуговування боргу веде до скорочення фінансування основних бюджетних функцій. Такі негативні наслідки часто не беруться до уваги місцевими органами, для яких втрати від оподаткування чи скорочення видатків місцевого бюджету в короткостроковому періоді перевищують втрати від розміщення нових позик. Як підсумок, можна стверджувати, що місцеві запозичення пов’язані з високими ризиками для кредиторів, що визначає високу вартість застосування даного інструменту для фінансування об’єктів інфраструктури. З іншого боку, фінансова дисципліна місцевих органів є слабкою, що підвищує ймовірність перекладення відповідальності за їх позиками на центральний уряд.

Для вирішення проблем формування доходів місцевих бюджетів необхідно: чітке законодавче закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади при формуванні доходної частини місцевих бюджетів; формування доходної частини на підставі обʼєктивної оцінки їх податкового потенціалу; використання стабільних базових показників та нормативних розрахунків від державних показників до місцевих бюджетів; підвищення контролю при сплаті та використанні доходів місцевих бюджетів; впровадити обов'язкову розробку бюджетних планів та програм розвитку регіонів; здійснювати пошук альтернативних джерел наповнення доходної частини бюджетів фінансовими ресурсами.

Надання більшої самостійності місцевим органам влади у формуванні та виконанні місцевих бюджетів сприятиме росту зацікавленості в наповненні доходної частини, усуненню розбіжностей законодавства у бюджетній сфері. Саме цій темі необхідно приділяти якомога більше уваги, оскільки від формування та від використання доходів місцевих бюджетів залежать економіка, стабільність розвитку регіонів та соціальна захищеність населення.

 

 

1. Лазар П. Д. Збільшення дохідних джерел місцевих бюджетів забезпечить фінансову незалежність органів самоврядування / П. Д. Лазар // Фінанси України. – 2007. – № 4. – С. 149 – 154.
2. Бюджетний кодекс України від 08. 07. 2010 р. № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua.
3. Вишняков С. В. Місцеві бюджети / С. В. Вишняков // Фінанси України, 2008. – № 10. – С. 11 – 18.
4. Павлюк К. В. Формування доходів місцевих бюджетів / К. В. Павлюк// Фінанси України. – 2008. – № 4 – С. 24-37.
5. Савенко О. А. Ринок муніципальних облігацій України: проблеми та перспективи розвитку [Текст] / О. А. Савенко // Ринок цінних паперів: Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2009. – № 3. – C. 41-47.
6. Катасонова О. М. Актуальні проблеми формування дохідної частини місцевих бюджетів / О. М. Катасонова // Економічний простір. – 2010. – № 12. – С. 114-118.

 

 

1. Lasar P. D. Zbilshennia dokhidnykh dzherel mistsevykh biudzhetiv zabezpechyt finansovu nezalezhnist organiv samovriaduvannia / P. D. Lasar // Finansy Ukraiiny, 2007. – № 4. – S. 149 – 154.
2. Biudzhetnyi kodeks Ukraiiny vid 08. 07. 2010 № 2456-VI [Electronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http: //zakon. rada. gov. ua.
3. Vyshniakov S. V. Mistsevi biudzhety / S. V. Vyshniakov // Finansy Ukraiiny, 2008. – № 10. – S. 11 – 18.
4. Pavliuk K. V. Formuvannia dokhodiv mistsevykh biudzhetiv / K. V. Pavliuk // Finansy Ukraiiny, 2008. – № 4. – S. 24 – 37.
5. Savenko O. A. Rynok munitsypalnykh obligatsii Ukraiiny: problemy ta perspectyvy rozvytku [Tekst] / O. A. Savenko // Rynok tsinnykh paperiv: Visnyk Derzhavnoii komisii z tsinnykh paperiv ta fondovoho rynku. – 2009. – № 3. – S. 41 – 47.
6. Katasonova O. M. Aktualni problemy formuvannia dokhidnoii chastyny mitsevykh biudzhetiv / O. M. Katasonova // Ekonomichnyi prostir. – 2010. – № 12. – S. 114 – 118.