Народна педагогіка у формуванні мотивації до навчання

Актуальність теми дослідження. Проблема готовності дитини дошкільного віку до шкільного навчання – одна з традиційних і завжди актуальних серед теоретичних і прикладних проблем дитячої психології, педагогіки та етнопедагогіки зокрема. Сучасні вимоги до оновлення стратегій розв’язання даної проблеми пов’язані з тим, що нарешті за дошкільним і початковим шкільним вихованням визнано провідним розв’язання завдання розвитку у дітей базисних здібностей. Саме вони служать основою для різнобічного розвитку особистості на наступних етапах життедіяльності.

Реалізація принципу диференційованого навчання на початковому його етапі, підбір типу навчальних програм для школяра-початківця особливо загострили проблему визначення не полярних показників «готовності-неготовності», а їх градації. Це обумовлено, в першу чергу, тим значенням, яке мае правильне і своєчасне визначення можливостей дитини для побудови стратегій виховних впливів, на чому і грунтується один з основоположних принципів народної педагогіки – індивідуальності навчання.

Розв’язання проблеми формування стійкої готовності дитини до навчання у школі на сучасному етапі вимагає розглядати її з позиції розуміння готовності як системного утворення, що формується в результаті взаємодії процесів саморозвитку і ціленаправленого виховання дошкільників. Конструктивними можуть бути лише діагностика процесу формування готовності та вибір засобів корекційного і заохочуючого впливу

Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини. Оскільки сьогодні багато дітей починають навчання не з 7, а з шестирічного віку, виникає багато проблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічного учня, адже різниця між такими дітьми величезна.

Найважливішим наслідком формування у дитини шестирічного віку стійкого бажання вчитися є досягнення психологічної готовності до шкільного навчання, що, по суті, свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

Проблема формування стійкої мотивації дошкільників до шкільного навчання досить широко висвітлена у фаховій та періодичній літературі. Зокрема, теоретичні засади досліджуваної проблеми розглянуті С. Буцкіною [2], Ю. З. Гільбух та С. Л. Коробко [6], С. Максименко [8], Е.Е. Кравцовою [14], Г.Г. Петроченко [21]. Прикладні аспекти формування мотиваційної готовності засобами народної педагогіки розглянуті  такими авторами, як Г. Ващенко [3], Н. В. Гавриш [5], О. Духнович [11], В. А. Мосіяшенко [19] та ін.

Мета роботи - дослідження ролі засобів народної педагогіки у формуванні мотиваційної готовності до шкільного навчання дітей 6-річного віку.

Об'єкт дослідження: діти дошкільного віку підготовчої до школи. 

Предмет дослідження – мотиваційна готовність дітей шестирічного віку до навчання у школі.

Відповідно до теми, мети, об’єкта і предмета дослідження у роботі було поставлено наступні завдання:

• дослідити психологічні особливості розвитку особистості шестирічного дошкільника в контексті мотиваційної готовності до шкільного навчання;
• проаналізувати застосування засобів і методів народної педагогіки у формуванні стійкого бажання дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання;
• емпірично дослідити можливості народної педагогіки у формуванні стійкої мотивації дошкільників до навчання у школі.

Методи дослідження включали теоретичний аналіз психологічної і педагогічної літератури, вивчення і узагальнення досвіду роботи вихователів дошкільних установ. У процесі дослідження використовувалися опосередковані і прямі методики, зокрема, спостереження, бесіда, констатувальний, формувальний і контрольний експеримент.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи становить 35 сторінок.