Народні уявлення про роль батьківського авторитету

Актуальність теми. Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і незамінимих вихователів у житті кожної людини. «Виховує, звичайно, сім'я в цілому, – зазначав В. О. Сухомлинський, – її загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру? Звичайно ж, батьки. Без батьківської мудрості нема виховуючої сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов'язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховуючою силою. Але ця сила йде від батьків, у них – її коріння і джерело». 

Народна педагогіка на почесний п'єдестал поставила як вихователів і батька, і матір. За її справедливим твердженням, у сім'ї однаково важлива роль належить як батькові, так і матері («Чоловік у домі голова, а жінка – душа», «Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче»). Слово батька для дитини має авторитетне значення («Не послухаєш тата, послухаєш ката»). Та й результати його виховного впливу немалозначні («Не навчив батько – не навчить і дядь-ко», «Батько – рибалка, тоді й діти у воду дивляться», «У ледачого пасічника і бджоли ледачі», «Яка хата – такий тин, який батько – такий син»). 

Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять вельми вагомі соціально-психологічні педагогічні вимоги. Серед них почуття відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього, фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорового потомства і створити достойні умови для розвитку і виховання дітей, генетична грамотність, достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей, володіння справжнім авторитетом, знання надбань народної педагогіки у вихованні дітей, створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості, здатність формувати у сім'ї культ матері та батька, добре розвинені почуття материнства і батьківства.

Стан дослідження проблеми. Роль і місце народних традицій, ролі батьківського авторитету у вихованні дітей відображено в працях багатьох українських та зарубіжних вчених і педагогів, зокрема І. Д. Бех [2], А.М. Богуш та Н.В. Лисенко [4], Н. Д. Левітова [11], А.С. Макаренко [14], Л. А. Ржепецького [21], М.Г. Стельмаховича [24], В.О. Сухомлинського [27], Є. І. Сявавко [28].  Методичний аспект роботи з виховання у дітей поважного ставлення до батьків висвітлено у працях сучасних українських вчених (Л.І. Врочинська [6], А.М. Залізняк [9], М.А. Машовець [17], О.І. Шилова [19], М.В. Савчин [20], Ю. Руденко [22] та ін.).

Об’єкт дослідження – поняття батьківського авторитету в українській етнопедагогіці.

Предмет дослідження – особливості народних уявлень про виховний вплив батьківського авторитету на дітей дошкільного віку.

Мета роботи – обгрунтування педагогічних умов реалізації впливу батьківського авторитету на виховання дітей дошкільного віку та розробка методики організації процесу виховання у дошкільників шанобливого ставлення до батьків.

Завдання дослідження полягають у:

• уточнити поняття «батьківського авторитету» в контексті народної педагогіки;
• з’ясувати роль батьківського авторитету у моральному вихованні дітей;
• дослідити сформованість поняття про роль батьківського авторитету серед дітей, батьків та вихователів;
• розробити систему роботи з виховання шанобливого ставлення дітей до батьків;
• сформулювати рекомендації щодо корекційної роботи з підвищення ролі батьківського авторитету засобами етнопедагогіки.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань дослідження використані такі методи: теоретичні (аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, синтез його результатів у цілісну систему поглядів; компаративний аналіз, структурний метод); емпіричні: спостереження, бесіда, опитування, тренінг.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел і додатків, її обсяг становить 35 сторінок.