Нарис історії створення і розвитку університетських обсерваторій України

 

 

У статті стисло висвітлено історію будівництва та розвитку наукової діяльності астрономічних обсерваторій при університетах України до сьогодення.

Ключові слова: астрономія, обсерваторія, університет, музей, прилади

Астрономія є однією з найдавніших наук, яка відігравала особливу роль у процесі формування світової культури протягом багатьох століть. Серед наукових закладів, які займаються дослідженням астрономії, вагоме місце належить астрономічним обсерваторіям вищих навчальних закладів, адже вони займаються не лише науковими дослідженнями, але й готують майбутніх фахівців-астрономів. Метою цієї статті є висвітлення історії створення та розвитку наукової діяльності астрономічних обсерваторій при університетах України від часу створення дотепер.

Історично склалося так, що історія астрономії в Україні тісно переплітається з історією астрономії в Росії, оскільки ці країни тривалий час становили одне ціле. Відтак, доцільно розглянути періодизацію створення мережі обсерваторій на території Росії, викладену в книзі «Очерки истории отечественной астрономии: С древнейших времен до начала ХХ в. «, адже це є важливим етапом розвитку цієї науки. Інтенсивне заснування обсерваторій у різних кліматичних поясах і на значній відстані одна від іншої розширило можливості наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних астрономів. Процес створення мережі обсерваторій можна поділити на чотири основні періоди.

Перший період стосується XVIII – початку ХІХ ст. Крім обсерваторії Академії наук, на той час існували кілька приватних обсерваторій під Москвою, в Петербурзі та інших містах.

Другий період (початок ХІХ ст. – 1839 р.) – так званий «університетський», оскільки формування обсерваторій було пов’язано з відкриттям ряду університетів на території Росії, з подальшим створенням при них астрономічних обсерваторій. Так, університети були засновані 1802 р. у м. Дерпт (Тарту), 1803 р. – у Вільно, 1804 р. – у Казані та Харкові, 1819 р. – у Петербурзі, 1834 р. – у Києві. Цей етап закінчується 1839 р., з початком роботи Пулковської обсерваторії Петербурзької Академії наук.

Третій період (1840-60-ті рр.) характеризується тим, що у цей час проводилася модернізація ряду університетських установ астрономічного характеру, дослідницькі програми яких розроблялися в Пулковській обсерваторії.

Четвертий період (70-80-і рр. ХІХ ст.) – формування дореволюційної мережі обсерваторій в Росії, під час якого відбувалася модернізація старих і формування нових обсерваторій, які все більше підпорядковувалися завданням розвитку відносно нового напряму астрономії – астрофізики [1, 209].

У цю періодизацію не було включено обсерваторію Львівського університету, побудовану 1769 р., через 108 років після заснування навчального закладу. Це була перша наукова установа такого роду на території сучасної України. На той момент Західна Україна входила до складу Речі Посполитої (до 1772 р.) і лише в 1939 р. відбулось її об’єднання з Радянською Україною [1, 254-255; 2, 41].

На території України перші астрономічні зображення на скелях датуються, ймовірно, 1 тис. до н. е. Астрономічні дослідження набули систематичного характеру лише у ХУШ-ХІХ ст., після створення університетських обсерваторій у Львові (1769), Києві (1845), Одесі (1871) та Харкові (1883) [3]. Як зазначалося, виникнення університетських астрономічних обсерваторій на території України відноситься до другого періоду створення цих наукових установ в Росії (початок ХІХ ст. – 1839 р.) [1, 209].

Також було зазначено, що до цієї періодизації не було включено створення обсерваторії при Львівському університеті у 1769 р. – першої наукової установи такого роду на території сучасної України. Обсерваторія була побудована за ініціативи ректора університету Д. Зельонка, з дозволу міста. Вона була зведена на фундаменті стародавньої вежі, неподалік від єзуїтського костьолу. Автором проекту установи був архітектор С. Сєраковський, який виділив власні кошти на її будівництво (10 тис. злотих). Існують дані, що до 1907 р. Львівська обсерваторія мала належне обладнання, але достатнього опису астрономічних приладів і спостережень, які проводились на ній, немає [2, 36-37]. Починаючи з 1907 р., директором обсерваторії став М. Ернст. Саме він започаткував регулярні астрономічні дослідження в науковій установі: спостереження змінних та нових зірок, планет, комет, метеорів, спостереження затемнень, покриття зірок Місяцем [4]. За час перебування М. Ерн- ста на посаді директора обсерваторією було придбано рефрактор Мерца-Зендтнера ф=134 мм, F=180 см), універсальний інструмент, середній сонячний хронометр Дітіслейма, маятниковий годинник фірми Сальмоіраджі та інші прилади. Обсерваторія діяла як єдиний навчальний комплекс, штат якого забезпечував проведення лекційних, практичних і лабораторних занять з астрономії. У зв’язку з цим, бракувало часу для проведення наукових досліджень і спостережень. Така схема освіти була класичною для всіх університетів світу початку ХХ ст. [5]. Від 1933 р. співробітники обсерваторії постійно готували та видавали наукові праці, зокрема було опубліковано збірник наукових праць, де вміщені статті, присвячені дослідженню змінних зірок. У період з 1936 до 1939 рр., під редакцією Б. Рибки, видавався науково-популярний журнал «Уранія» Товариства астро- номіваматорів [1, 255].

В обсерваторії працювали такі відомі вчені, як Ф. Гюсман, Ф. Цах, С. Каплан, І. Климишин, Б. Бабій та ін. [4]. У 1932 р. обсерваторія отримала статус Астрономічного інституту. З 1939 р. Астрономічна обсерваторія Львівського університету увійшла до мережі астрономічних закладів Радянського Союзу, а з 1991 р. – знаходиться на території незалежної України [1, 255]. У 1992 р. Міністерство освіти України ухвалило рішення про