Умови підготовки дітей до школи в сім’ї і дошкільному закладі

Для формування у дітей вмінь налагоджувати навчальне співробітництво з однолітками доцільно використовувати прийоми, запропоновані К. Поливановою та Г. Цукерман у їхньому «Введенні в шкільне життя». Зокрема, застосування для керівництва спочатку індивідуально-фронтальними, а пізніше індивідуально-груповими формами пізнавальної діяльності дітей умовних символів.

Це дає змогу поступово ускладнювати як форму організації занять (від індивідуально-фронтальних до індивідуально- та колективно-групових), так і рівень складності пізнавальних завдань, які даються дітям.

На першому етапі навчальної роботи умовні символи використовуються для своєрідного невербального спілкування дітей з вихователем. Коли діти оволодіють цим вмінням, умовні сигнали можна включатися до колективних видів діяльності на заняттях, в першу чергу – до дидактичних ігор, які передбачають колективно-групову взаємодію дітей.

Цікавим прийомом є «Пастка» – це завдання, яке не можна розв’язати, діючи звичним способом (на основі тієї інструкції, вказівки, яку діти отримували від дорослого. Завдання-пастки переважно мають гумористичний зміст, це допомагає дітям краще бачити невідповідність та отримувати позитивні (а не негативні) емоції, пов’язані з ситуацією, коли дитина не може ати відповіді, або повинна виявити творчий підхід до її пошуку.

Можна також використовувати запропоновані авторами «Введення у шкільне життя» схеми часу та класу, які є засобом організації фронтальної та групової роботи дітей під час заняття.

Ще один важливий аспект проблеми готовості до шкільного навчання – це спрямованість її на забезпечення якомога менш складної адаптації дитини до школи. Як зазначають М. Безруких, С. Єфімова та М. Князєва, початок шкільного навчання – дуже напружений період тому, що школа з перших же днів ставить перед дитиною цілий ряд завдань, не зв'язаних безпосередньо з її попереднім досвідом, таких, що потребують максимальної мобілізації фізичних і інтелектуальних сил. Складним для дитини є все: і режим навчальних занять (з перервами не «коли хочеться», а через довгих 35 хвилин), і багато нових вражень, якими не можна відразу поділитися, і емоції, що доводиться стримувати. Шестирічній дитині важко не відволікатися і стежити за думкою вчительки, важко сидіти у визначеній позі і просто сидіти так довго. З початком систематичного навчання в школі питомий обсяг статичних навантажень (сидіння у визначеній позі) значно зростає. Для дітей, особливо шести-семи літніх, статична навантаження є найбільш стомлюючою.

Здорові діти, як правило, без особливих труднощів переносять зміну звичного способу життя. Протягом усього навчального року вони зберігають гарне самопочуття, високу, стійку працездатність, успішно засвоюють програму. Однак, на жаль, у даний час число таких дітей невелике – 20-25%. В інших же наявні різні порушення в стані здоров'я і не тільки функціональні, але і хронічні захворювання. І, природно, імовірність несприятливого протікання процесу адаптації цих дітей до шкільного режиму і навчального навантаження значно зростає.

Особливої уваги вимагають дошкільники, що належать до так званої «групи ризику», страждають на анемію, алергічні захворювання, часто хворіють. За даними досліджень, до моменту приходу в школу найчастіше діагностуються захворювання органів вуха, горла, носа (27-35%), порушення гостроти зору (5-8%), стійкі порушення постави (4-5%), психоневрологічні розлади (10-15%). Будь-яке захворювання, особливо хронічне, погіршуючи функціональний стан центральної нервової системи, веде до зниження працездатності і значної утомлюваності. Пристосованість організму цих дітей до нових умов життя – навчання в школі – різко знижується.

Слід зазначити, що в період адаптації виявляються негативні зміни в поведінці дітей. Це може бути надмірне порушення і навіть агресивність, а може бути навпаки – загальмованість, депресивність. Може виникнути і почуття страху, небажання йти в школу і т. д. Зміни в поведінці, як правило, відбивають особливості і фізіологічної, і психологічної адаптації дитини до школи. Основними показниками сприятливої психологічної адаптації дитини є: формування адекватної поведінки, установлення контактів з учнями, учителем, оволодіння навичками навчальної діяльності.

У спеціальних дослідженнях з вивчення психологічної адаптації дітей до школи вивчався характер поведінки дитини в цих трьох сферах, виводився інтегральний показник. За цими критеріями аналізувалися особливості адаптації. Розглянемо деякі результати таких досліджень. Спостереження за школярами перших класів показали, що соціально-психологічна адаптація дітей до школи може проходити по-різному. Більшість дітей (56%) адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, освоюються в школі, здобувають нових друзів у класі, у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, сумлінні і без видимої напруги виконують усі вимоги вчителя. Іноді в цих дітей відзначаються складності або в контактах з дітьми, або у відносинах із учителем, тому що їм ще важко виконувати усі вимоги правил поведінки: хочеться побігати на перерві або поговорити з товаришем, не чекаючи дзвоника і т. п. Але до кінця жовтня труднощі цих дітей, як правило, нівелюються, відносини нормалізуються, дитина цілком освоюється з новим статусом учня, з новими вимогами, з новим режимом, вона стає учнем. Друга група дітей (30%) має більш тривалий період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки вимогам школи затягується, діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з учителем, дітьми, вони можуть гратися на уроках або з'ясовувати стосунки з товаришем, вони не реагують на зауваження вчителя або реагують сльозами, образами. Як правило, ці діти відчувають труднощі і в засвоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, учителів. Третя група (14%) – діти, у яких соціально-психологічна адаптація зв'язана зі значними труднощами, крім того, вони не засвоюють навчальну програму, у них відзначаються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій.

Виділено три основних етапи, або фази адаптації. I – орієнтована, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, зв'язаних з початком систематичного навчання, практично всі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною напругою. Ця «фізіологічна буря» триває досить довго – 2-3 тижні, і тільки потім настає II фаза – етап хитливого пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимального) варіанти реакцій на ці впливи. І, нарешті, III фаза (етап) – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найкращі варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншої напруги всіх систем. Не важливо, яку роботу виконує першокласник, чи то розумова діяльність, спрямована на засвоєння нових знань, чи статичне навантаження на організм при змушеній «сидячій» позі, чи психологічне навантаження від спілкування у великому і різнорідному колективі, – будь-яка робота вимагає значної напруги організму. А ми знаємо, що можливості дитячого організму далеко не безмежні і тривала напруга може привести до стомлення і перевтоми. Тривала перевтома може підірвати здоров'я. Тривалість усіх трьох фаз адаптації приблизно 5-6 тижнів, тобто до 10-15 жовтня, а найбільш складними є 1-4 тижні (I і II фази). Чим же характеризуються ці перші тижні навчання? Насамперед – досить низьким рівнем і нестійкістю працездатності, дуже високим рівнем напруги всіх систем. Із сказаного зрозуміло, чому у перші тижні і навіть місяці навчання діти так швидко утомлюються, чому в цей період особливо важко утримати їхню увагу. Саме тому на цьому етапі навчання не можна надмірно інтенсифікувати навчальну роботу, особливо важливо дотримуватись режиму і створювати всі умови для ефективної роботи.

Виразність і тривалість процесу адаптації залежить від стану здоров'я дитини. Легше переносять період вступу в школу і краще справляються з розумовим і фізичним навантаженням діти здорові, з нормальним рівнем функціонування всіх систем організму і гармонійним фізичним розвитком. Критерієм благополучної адаптації дітей до школи може служити сприятлива динаміка працездатності і її поліпшення протягом першого півріччя, відсутність виражених негативних змін показників стану здоров'я і успішне засвоєння програмного матеріалу. Серед тих, хто важко адаптується, діти, у яких несприятливо протікав період новонародженості, діти які перенесли черепно-мозкові травми, часто і важко хворіють, страждають різними хронічними захворюваннями й особливо мають розлади нервово-психічної системи. Загальне ослаблення дитини, будь-яке захворювання, як гостре, так і хронічне, затримка функціонального дозрівання, погіршуючи стан центральної нервової системи, служать причиною більш важкого протікання адаптації й обумовлюють зниження працездатності, високу стомлюваність, низьку успішність, приводячи до подальшого погіршення здоров'я.