Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

Одним із методів соціальної роботи з молоддю, яка постраждала від насильства є робота з батьками щодо попередження та подолання насильства. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:

Формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальніших методів виховання:

Творче засвоєння психолого-педагогічних знань до того, щоб вони стали керівництвом дох дії і сприяли підвищенню ефективності виховання дітей.

Формування здатності усвідомлювати сімейну дійсність, вміння приймати найбільш ефективні рішення в співвідношенні їх з закономірностями, принципами виховання.

Взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

Працівники кризових центрів.

Здійснюють прийом членів сім'ї, що можуть стати, або стали жертвами насильства.

Організовують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги.

Надають притулок для тимчасового проживання жертвам насильства в сім’ях.

Повідомляють членам сім'ї, де виникає реальна загроза здійснення насильства в сім'ї і де було вчинене насильство, про права, міри і послуги, якими вони можуть скористуватися.

Вивчають і узагальнюють причини й умови конкретних проявів насильства в сім'ї.

Надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї та розвитку уповноважених органів.

Взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими організаціями [77, с. 36].

З метою попередження насильства в сім'ї український дослідник І. М. Трубавіна рекомендує використовувати наступні напрями захисту прав членів сім'ї:

просвітні компанії − в школах, на робочих місцях, в неурядових та урядових організаціях;

громадський захист − за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, статей в газетах, відкритих дискусіях та дебатах;

законодавчі та політичні компанії − щодо певних проблем; обрання та підготовки кандидатів, які розуміють проблему порушення прав;

пошук факторів та підготовка звітів − забезпечення статистичних даних та фактажу для попередніх видів діяльності [71, с. 86];

У науковій літературі акцентується увага на наступних можливих стратегічних напрямах боротьби з насильством у сім'ї;

дослідження, з метою висвітлення та документування насильства його природи, джерел, контексту, виправдання, обсягу та ін. ;

дія або інтервенція з метою знищення коренів насильства, його профілактики та сприяння в побудові нової моралі [77, с. 38].

У роботі з дітьми, жертвами сімейного насильства, спеціалісти повинні враховувати особливості психічного стану та поведінки дитини, які дозволять запідозрити насильство щодо них. Володіння інформацією про загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і вчинках дітей, де практикується насильство, фахівець буде спроможний діагностувати наявність неадекватних стосунків у сім'ї, сприяти створенню доброзичливих взаємовідносин.

У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організувати роботу з тими, хто відповідає за її виховання − вчителів і батьків, з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолого-педагогічної допомоги.

Допомогу жертвам сімейного насильства здійснюють як спеціалізовані заклади, кризові центри, притулки для жертв насильства, так і територіальні заклади соціального обслуговування − «Телефон довіри», центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри соціальної допомоги сім'ї та дітям, які консультують своїх клієнтів з всіх проблем особистого життя і надають їм психотерапевтичну допомогу.

Принципи надання допомоги жертвам насильства будуються на загальних психолого-педагогічних засадах кризового втручання.

Аналіз проблеми насильства у сім'ї дає можливість виявити ряд труднощів які необхідно враховувати фахівцям, працюють з даною категорією клієнтів:

Насильство в сім'ї відрізняється високим ступенем латентності. Це зумовлюється, з одного боку, небажанням потерпілих звертатися в правоохоронні органи (через недовіру до правоохоронних органів, боязнь позбавитися матеріальної підтримки і т. ін.), а також нездатністю деяких залежних членів сім'ї звернутися в правоохоронні органи (це стосується перш за все дітей). З іншого боку, латентність насильства провокується небажанням, а іноді й нездатністю правоохоронних органів забезпечити реальний захист потерпілих.

У даний час в Україні немає офіційної статистики стосовно насильства в сім'ї. Статистика з проблеми характеризує весь масив потерпілих від усіх видів злочинів, не виділяючи при цьому кількість жертв від насильницьких злочинів взагалі та від насильницьких злочинів, здійснених у сім'ї, зокрема.

Однак допомога потерпілим від сімейного насильства має свою специфіку в залежності від того, хто її здійснює (психосоціолог, спеціаліст з соціальної роботи, психотерапевт), кому її надають (жертвам сімейного, сексуального чи просто фізичного насильства), в якій формі (консультативних, психотерапевтичній, соціальної підтримки) буде вона відбуватися.

Приймаючи до уваги складність внутрішнього світу, особливості соціальної взаємодії та характер сім'ї як соціальної структури, потрібно все ж таки враховувати усе різноманіття сімей, індивідуальні характеристики її членів й ті соціальні відхилення, які переплітаючись можуть викликати насильство. Все це надає особливого значення взаємному впливу людей один на одного, і пов'язаними з цим впливом вчинками, які передують насильству і слідують за ним.

Отже, узагальнюючи вищесказане, слід виділити основні напрямки профілактичної і колекційної роботи щодо сімейного насильства над дітьми:

створення служб соціального і медичного контролю за здоров'ям сім'ї, виявлення психічних і сексуальних розладів;

створення навчальних