Необхідність надання дотацій місцевим бюджетам

Постановка проблеми. Питання фінансового забезпечення місцевих бюджетів набуває особливої актуальності в умовах сьогодення, оскільки місцеві бюджети з одного боку, є інструментом перерозподілу ВВП, а з іншого – формою впливу органів місцевого самоврядування на соціально-економічний розвиток регіону через перерозподіл бюджетних коштів відповідно до поставлених цілей та завдань. Сучасний процес формування доходів місцевих органів влади характеризується низьким рівнем питомої ваги власних надходжень, нарощуванням обсягів міжбюджетних трансфертів, що обмежує фінансові можливості місцевого самоврядування для зосередження ресурсів на інноваційно-інвестиційному розвитку територій та задоволенні суспільних потреб населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням фінансового забезпечення розвитку регіонів присвячено чимало публікацій. Зокрема, С. І. Юрій розкрив теоретичні й практичні засади організації місцевого самоврядування та його фінансового забезпечення; Т. В. Міхєєнко розглядала місцеві фінанси як складову фінансової системи України; А. В. Лучка визначив чинники, які звужують бюджетну самостійність місцевих властей; В. В. Руденко, О. В. Длугопольський на основі аналізу міжнародного досвіду запропонували пріоритетні напрями зміцнення самостійності бюджетів; О. Б. Каун дослідив організаційні засади фінансового забезпечення територіальних громад; В. А. Гром проаналізував сучасний стан міжбюджетних відносин Державного Бюджету України та місцевих бюджетів і розглянув шляхи подальшого удосконалення механізмів бюджетного регулювання.

Метою дослідження є визначення особливостей сучасного стану фінансового забезпечення місцевих бюджетів, де закцентовано увагу на необхідності надання їм дотацій.

Основний матеріал. Важливим джерелом фінансування місцевих бюджетів є державні дотації, для розподілу яких використовуються два методи: на основі багатофакторної Формули та за окремими розрахунками кожного із видів доходів (стаття 98 Бюджетного кодексу України). Механізм надання дотацій не потребує цільового використання одержаних коштів і тому не обмежує самостійність місцевої влади, проте на рішення їх використання суттєво впливає необхідність забезпечення бюджетних програм по фінансуванню благ і послуг, що надаються за рішенням центральних органів влади [2].

Підтвердження тому, частка дотаційних місцевих бюджетів за 2002-2009 роки зросла з 87, 0 до 94, 6 відсотка, а частка міжбюджетних трансфертів за цей період зменшилась з 6, 47 до 2, 3 відсотка. При цьому, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам області визначено у сумі 1710552, 8 тис. грн., що більше рівня 2010 року відповідно на 96472, 4 тис. грн., або на 6, 0 відсотків [1].

Заходи, що вживаються в державі не змінюють ситуації щодо посилення фінансової самостійності місцевого самоврядування тому, що постійний дефіцит бюджетних коштів не забезпечує утримання бюджетної сфери, відсутні можливості на регіональному рівні фінансової підтримки бюджетними коштами розвитку підприємницької діяльності. Запровадження з 2011 року додаткових відрахувань до місцевих бюджетів від надпланових надходжень податку на додану вартість і податку на прибуток буде повністю залежати від фактору адміністративного визначення плану таких надходжень для регіонів.

Нині діюча практика міжбюджетних відносин призвела до ситуації, коли бюджети переважної більшості регіонів отримують трансферти з державного бюджету, а відтак є фінансово бідними, що обумовлено наступними причинами: високим рівнем централізації бюджетних коштів та випереджаючим зростанням видатків місцевих бюджетів порівняно з їх доходами [3].

Особливого значення потребує вжиття заходів щодо зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів, а саме: вивчити зарубіжний досвід фінансування місцевого самоврядування; сприяти збільшенню бюджетної самостійності органів місцевого самоврядування шляхом передачі місцевим бюджетам окремих видів або їх частини загальнодержавних податків; розвинути громадський і муніципальний контроль, підвищити прозорість бюджетного процесу, посилити відповідальність місцевих виборних органів перед територіальними громадами; активніше залучити громадян до планування місцевих бюджетів, що зумовить краще бачення їх потреб щодо адміністративних та інших послуг, а також використання їхніх ідей для зменшення витрат бюджетів; удосконалити систему фінансового вирівнювання, стимулювати місцеві органи влади нарощувати власну дохідну базу; вдосконалити порядок міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста районного підпорядкування та адміністративного району тощо.

Висновки. Запровадження визначених у статті основних заходів з удосконалення забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів дозволить виявити резерви зростання їх доходів для виконання покладених на них функцій. Це, в свою чергу, знизить обсяги надання дотацій з Державного бюджету України.

 

 

1. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України від 26. 12. 2008 № 835-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/

2. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України вiд 27. 04. 2010 № 2154-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/

3. Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України вiд 23. 12. 2010 № 2857-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/ 

4. Цимбаленко Я. Ю. Міжбюджетні трансферти як інструмент збалансування місцевих бюджетів / Я. Ю. Цимбаленко // Економіка та держава. – 2007. – № 11. – С. 89-91.

5. Парижак Н. Міжбюджетні відносини в Україні: оцінка і напрямки реформування / Н. Парижак // Світ фінансів. – 2009. – 4 (21) грудень. – С. 60-68.