Нетрадиційні альтернативні джерела енергії та їх екологічна характеристика

Океан також наповнений енергією, що надходить у нього з космосу. Вона доступна і безпечна, і не забруднює навколишнє середовище, невичерпна і вільна. З космосу надходить енергія Сонця. Вона нагріває повітря й утворює вітри, що викликають хвилі. Вона нагріває океан, що накопичує теплову енергію, надає руху течіям, якіу той же час змінюють свій напрямок під впливом обертання Землі.

Температура води океану в різних місцях різна. Між тропіком Рака і тропіком Козерога поверхня води нагрівається до 82 градусів за Фаренгейтом (270 C). На глибині в 600 метрів температура падає до 35 або 38 градусів за Фаренгейтом (2-3, 50 С). Виникає питання: чи є можливість використовувати різницю температур для одержання енергії? Так, і це можливо, теплова енергоустановка, яка пливе під водою, може виробляити електроенергію.

Використовуючи теплу воду на поверхні і холодну у глибині і створивши відповідну технологію, ми маємо все необхідне для виробництва електроенергії, запевняють прихильники використання теплової енергії океану. Відповідно до сучасних оцінок, у цих поверхневих водах наявні запаси енергії, що у 10 000 разів перевищують загальносвітову потребу в ній.

Звичайно, це – оптимістичний прогноз, але навіть якщо він виправдається, результати не допоможуть вирішити усі світові енергетичні проблем. Зрозуміло, що доступ до запасів електроенергії океану надає чудові можливості, але (принаймні на сьогодні) електрика не піднімає в небо літаки, не рухає легкові і вантажні автомобілі й автобуси, не веде кораблі через моря.

Однак літаки і легкові автомобілі, автобуси і вантажівки можуть приводитися в рух газом, який можна отримувати з води. Цей газ – водень, і він може використовуватися як пальне. Водень один з найбільш розповсюджених елементів у Всесвіті. В океані він міститься в кожній краплі води. Формула HOH показує, що молекула води складається з двох атомів водню й одного атома кисню. Отриманий з води водень можна спалювати як паливо і використовувати не тільки для того, щоб надавати руху різним транспортним засобам, але і для одержання електроенергії.

В океані, який займає є 71% поверхні планети, потенційно наявні різні види енергії – енергія хвиль і припливів; енергія хімічних зв’язків газів, поживних речовин, солей і інших мінералів; прихована енергія водню, що знаходиться в молекулах води; енергія течій; енергія, яку можна одержувати, використовуючи різницю температур води океану на поверхні й у глибині, і всі ці види енергії можна перетворити в стандартні види палива.

Такі кількості енергії, різноманіття її форм гарантують, що в майбутньому людство не буде матив ній дефіцитуіку. У той же час не виникає необхідності залежати від одного-двох основних джерел енергії, якими, наприклад, є давно використовувані викопні види палива і ядерного пального, методи одержання яких були розроблені не так давно.

Зрозуміло, важко навіть уявити собі перехід від настільки звичних, традиційних видів палива – вугілля, нафти і природного газу – до незнайомих, альтернативних методів одержання енергії. Для багатьох це звучить як наукова фантастика. І проте, незважаючи на те, що отримання енергії океану перебуває у стадії експериментів і цей процес обмежений та дорогий, факт залишається фактом: по мірі розвитку науково-технічного прогресу енергія в майбутньому може в значній мірі видобуватися з моря.

Сконструйовано морські хвильові електростанції, що використовують енергію коливання морської води. Метрової висоти хвиля забезпечує від 25 до 30 кВт енергії, навіть хвиля висотою всього 35 см може обертати спеціальну турбіну й давати струм. Одна з перших хвильових електростанцій потужністю 350 кВт успішно діє ось уже 25 років поблизу норвезького міста Берген. Працюють також перші морські електростанції, які використовують енергію припливів і відпливів – на узбережжі Ла-Маншу у Франції потужністю 240 тис. кВт та в Кольській затоці (Росія) – 400 кВт. А на тихоокеанському острові Науру діє електростанція потужністю 100 кВт, що використовує різницю в температурі нагрітого тропічним сонцем поверхневого шару води й холодного придонного.

 

 

Люди здавна знають про стихійні прояви гігантської енергії, яка таїться в надрах земної кулі. Пам’ять людства зберігає перекази про катастрофічні виверження вулканів, що забрали мільйони людських життів і невпізнано змінили вигляд багатьох місць на Землі. Потужність виверження навіть порівняно невеликого вулкана колосальна, вона багаторазово перевищує потужність найбільших енергетичних установок, створених руками людини. Правда, про безпосереднє використання енергії вулканічних вивержень говорити рано, оскільки поки що немає можливості приборкати цю стихію, крім того, виверження є досить рідкісною подією.

Маленька європейська країна Ісландія – країна льоду у дослівному перекладі – цілком забезпечує себе помідорами, яблуками і навіть бананами. Численні ісландські теплиці одержують енергію від тепла землі – інших місцевих джерел енергії в Ісландії практично немає. Зате ця країна дуже багата гарячими джерелами і знаменитими гейзерами – фонтанами гарячої води, яка з точністю хронометра виривається з-під землі. І хоча не ісландцям належить пріоритет у використанні тепла підземних джерел (ще древні римляни до знаменитих лазень-терм Каракали підвели воду з-під землі), жителі цієї маленької північної країни експлуатують підземні котельні дуже інтенсивно. Столиця – Рейк’явік, – у якій проживає половина населення країни, опалюється тільки