Виробництво, його сутність та роль у житті суспільства

Тема 3. Виробництво, його сутність та роль у житті суспільства

 

3.1.Суспільне виробництво: його основні фактори та фази

3.2.Економічні потреби

3.3.Економічні інтереси

3.4.Форми організації суспільного виробництва

 

3.1. Суспільне виробництво: його основні фактори та фази

 

Незаперечна істина–щоб жити людина повинна їсти, пити, мати одяг, житло та інші блага. Але перш ніж їх отримати, їх потрібно створити.

Виробництво–це процес створення благ, необхідних для існування і розвитку людини. Це матеріальна основа життя суспільства.

Виробництво–насамперед процес праці, який включає безпосередньо працю, робочу силу людини, засоби праці та предмети праці.

Праця–це свідома, цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють речовини зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб.

Працюючи людина витрачає свою робочу силу.

Робоча сила–це сукупність розумових та фізичних здібностей людини, набутих знань та досвіду, які використовуються в процесі праці. Це здатність людини до праці.

Предмети праці–це те на що діє людина в процесі праці, що піддає обробці, з чого виробляє необхідні матеріальні блага.

Засоби праці–це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Предмети праці у сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.

Робоча сила виступає у якості особистого фактора виробництва. Засоби виробництва виступають як речовий фактор виробництва.

Засоби виробництва і робоча сила в їх єдності і взаємодії утворюють продуктивні сили суспільства. Крім того до продуктивних сил відносяться сили природи, наука, інформація, форми і методи організації виробництва.

Виробництво і праця–не тотожні поняття. Виробництво–це процес праці, але воно має завершений результативний характер. Процес виробництва закінчується, коли виготовлено продукт. Якщо ж продукт не завершений, то процес виробництва не відбувся, хоча процес праці здійснився.

Люди ніколи не працюють відокремлено один від одного. Вони пов’язані в своїй виробничій діяльності. Отже, будь-яке виробництво носить суспільний характер.

Економічна теорія вивчає закономірності функціонування суспільного виробництва. Суспільне виробництво–це сукупність індивідуальних виробництв в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Суспільне виробництво поділяється на матеріальне та нематеріальне виробництва.

Матеріальне виробництво включає в себе галузі і підприємства по виробництву матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво), та по наданню послуг матеріального характеру (транспорт, торгівля,  комунальне господарство,  побутове  обслуговування–ремонт та  пошиття одягу, взуття,  хімчистка тощо).

В галузях нематеріального виробництва створюються особливі нематеріальні блага  (духовні цінності), а також надаються нематеріальні послуги–послуги охорони здоров’я, освіти, науки тощо.

     Суспільне виробництво–це процес який включає в себе чотири стадії (рис.1.2).

 

Виробництво, розподіл, обмін і споживання–це єдине ціле, що дає можливість охарактеризувати існуючий лад.

 

3.2. Економічні потреби

 

Економічні потреби–це об’єктивна необхідність людини в матеріальних та духовних благах, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту та добробуту своєї сім’ї.

Існують кілька рівнів економічних потреб. На першому рівні знаходяться основні матеріальні потреби людей.

До основних матеріальних потреб відносять потреби людей у їжі, питві, одежі, житті, відтворенні роду.

Наступні рівні потреб складають: потреби у різних формах діяльності, у тому числі і праці; потреби в захисті (від злиднів, хвороб, злочинців, зовнішніх ворогів тощо); соціальні потреби (в спілкуванні, дружбі, коханні, повазі тощо); потреби в творчості і реалізації своїх можливостей.

Усе це складає ієрархію, або піраміду потреб, в основі (фундаменті) якої знаходяться основні матеріальні потреби.

Рівень і обсяг потреб залежить від могутності економічної системи, рівня розвитку продуктивних сил, зрілості відносин власності, національних та історичних особливостей.

Потреби людини безмежні. Постійне зростання потреб свідчить про дію всезагального економічного закону зростання потреб.

Закон зростання потреб виражає внутрішньо-необхідні, сталі, суттєві зв’язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб, розвиток яких (зв’язків) викликає появу нових потреб та засобів їх задоволення.

Виробництво, створюючи конкретні види матеріальних і духовних благ, породжує конкретні потреби в них. З іншого боку, бажання задовольнити потреби спонукає людину до виробництва. Отже, економічні потреби виступають спонукальним мотивом виробництва, потреба є передумовою виробництва.

 

3.3. Економічні інтереси

 

Як уже зазначалось, потреби–це необхідність у життєвих благах. Вони відображають відношення суб’єктів до можливого споживання. У реальному житті потреби набувають конкретної форми інтересів. Розвиток потреб зумовлює розвиток інтересів.

Економічні  інтереси–це  усвідомлене прагнення економічних суб’єктів (окремих людей, колективів, соціальних верств, держави, суспільства) задовольнити певні економічні потреби.

Існують інтереси загальні, колективні і особисті. Загальні, або суспільні інтереси полягають у задоволенні потреб суспільства в цілому, колективні–у задоволенні потреб груп людей, об’єднаних у трудовому процесі, особисті–в задоволенні потреб окремих людей.

Необхідність реалізації економічних інтересів об’єктивно штовхає людей до виробничої діяльності. Економічні інтереси–це стимули економічної діяльності двигун економічних процесів.

Найбільш дійовим стимулом економічної діяльності є особистий інтерес. Але особистий інтерес не може існувати в розриві з колективним і загальним, адже виробництво носить завжди суспільний характер. Повинна існувати єдність, гармонія інтересів. Колективний інтерес реалізується через особистий, загальний–через колективний і особистий. Тому для суспільства головне–це інтереси окремої людини, а для особи–інтереси суспільства і колективу.

 

3.4. Форми організації суспільного виробництва

 

Виділяється три форми організації суспільного виробництва: натуральне, товарне, безпосередньо суспільне.

Натуральне виробництво – це історично перша форма господарювання. Це виробництво при якому продукти праці використовуються для задоволення власних потреб виробника, для споживання в середині господарства, що їх виробляє.

Натуральне господарство переважає в умовах недостатнього розвитку продуктивних сил, суспільного поділу праці, товарно-грошових відносин, коли виробничі відносини є прозорими, тобто безпосередніми відносинами між людьми. Для натурального господарства характерні традиційність, обмеженість виробництва і споживання, незмінність пропорцій і структури виробництва, рутинна техніка, домінування ручної праці та ін. З розвитком продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне виробництво. У той же час пережитки натурального господарства зберігаються і в умовах панування товарно-грошових відносин. У багатьох слаборозвинутих країнах натуральні форми господарювання складають значну, а в деяких країнах–переважну частину економіки.

Товарне виробництво–це така форма організації суспільного господарства, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продукції їх праці. В результаті таких відносин продукт праці стає товаром.

Матеріальною основою, першою причиною виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці.

Внаслідок загального та часткового суспільного поділу праці, окремі господарства почали спеціалізуватися на виготовленні певного продукту. Це дало їм можливість підвищити продуктивність праці, збільшити виробництво продуктів та об’єктивно-зумовило виникнення і перетворення обміну у життєву необхідність.

Однак здійснити обмін може лише власник засобів виробництва і виробленого продукту. Отже, другою умовою виникнення товарного виробництва є соціально-економічна відокремленість виробників, яка виступає у формі приватної власності на засоби виробництва.

Розрізняють просте і розвинене (капіталістичне) товарне виробництво. Ці дві форми мають як спільні риси так і відмінності.

Загальні риси простого і розвиненого товарного виробництва полягають у тому, що, по-перше,  обидві форми в своїй основі мають приватну власність на засоби виробництва; по-друге, економічні зв’язки між виробниками здійснюються у формі обміну продуктами.

Відмінності між ними наступні:

при простому товарному виробництві власник засобів виробництва і виробник поєднуються в одній особі; при розвиненому–виробниками є наймані робітники, позбавлені засобів виробництва;

-просте товарне виробництво засноване на особистій праці, а капіталістичне–на найманій, на експлуатації чужої праці;

-продукт праці  при  простому  товарному виробництві належить товаровиробникові, у капіталістичному–власникові засобів виробництва, тобто капіталістові;

-просте товарне виробництво є дрібним, розпорошеним; у ньому не існує одиничного поділу праці; капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, розвинений одиничний поділ праці;

-метою простого товарного виробництва є задоволення особистих потреб товаровиробника, метою ж капіталістичного виробництва є нажива, отримання прибутку капіталістом;

-просте товарне виробництво має обмежений характер, тобто лише частина вироблених продуктів використовується для обміну; розвинене (капіталістичне) товарне виробництво має пануючий характер в суспільстві, воно стає загальним.

На сучасному етапі суспільного розвитку домінуючою формою господарювання є товарне виробництво. Однак у розвинених країнах все більше проявляє себе безпосередньо суспільна форма виробництва. Це планомірно організоване виробництво продуктів і послуг, їх розподіл, обмін і споживання за допомогою новітніх електронних засобів, досконалого механізму планування. Безпосередньо-суспільне виробництво розвивається на основі одиничного поділу праці в межах гігантських компаній, країн та інтеграційних угрупувань типу ЄС.

 

Питання для самоконтролю

1.Обґрунтуйте необхідність матеріального виробництва для будь-якого суспільства?

2.Які елементи складають процес праці і в чому полягає їхня сутність?

3.Чи мало виробництво, яке здійснювалося Робінзоном Крузо, суспільний характер?

4.Якими є основні умови виникнення товарного виробництва?

5.Що таке економічна відособленість товаровиробників?