Культура усного професійного мовлення

 

 

 

Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення–процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує, розвивається. Мова і мовлення тісно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення–явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови–часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвитку форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.

• Розмовно–літературне мовлення, тобто усне літературне мовлення;
• Розмовно–фамільярне мовлення–мовлення, яке містить позалітературні елементи (жаргонізми,діалектизми тощо).

Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовно–літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

• залежно від способу сприймання інформації:
• контактне (безпосереднє) ;
• дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера) ;
• залежно від кількості учасників:
• діалогічне (бесіда з одним співрозмовником) ;
• монологічне (доповідь, промова, лекція) ;
• полілогічне (дискусія) ;
• залежно від форми і ситуації спілкування:
• міжперсональне (нарада, колоквіум тощо) ;
• публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

 

Усне професійне спілкування передбачає різні способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних засобів.

Виділяють такі невербальні компоненти усного професійного спілкування:

1. Оптичні–жести, міміка, поза, хода, контакт очей, одяг, макіяж.
2. Акустичні–сила голосу, темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, інтонація, паузи.
3. Кінетичні–дотик, потиск руки, поцілунок.
4. Косметики.
5. Просторово-часові–відстань між співбесідниками, розміщення в просторі, тривалість контакту, пунктуальність.

Невербальні компоненти спілкування особливо важливі під час міжперсонального професійного спілкування.

 

 

Усне професійне мовлення–і міжперсональне, і публічне–повинно відповідати певним вимогам, найголовнішими серед яких є такі:

1. чіткість, недвозначність формулювання думки;
2. логічність, смислова точність, звідси–небагатослівність мовлення;
3. відповідність між змістом мовлення, ситуацією мовлення і використаними мовними засобами (Могутнім засобом поліпшення повітряного середовища в приміщеннях є їх аерація шляхом відкривання фрамуг за допомогою спеціального пристрою–і це про звичайне провітрювання!);
4. укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів у реченнях;
5. різноманітність мовних засобів, багатство лексики в активному словнику людини (за підрахунками науковців, у повсякденному спілкуванні люди послуговуються 2–3–ма тисячами найуживаніших слів; активний словник освіченої людини (слова, які людина використовує, а не просто знає)–це 10–12 тисяч слів; для порівняння: найбільший “Словник української мови” в 11–ти томах містить понад 136 тисяч слів);
6. самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, у побудові висловлювань;
7. переконливість мовлення;
8. милозвучність мовлення;
9. виразність дикції; відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення- з другого.

 

 

Міжперсональне професійне мовлення–це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків. Таке мовлення–основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.

Міжперсональне професійне мовлення передбачає словесний контакт мовця і слухача, під час якого відбувається активна мовленнєва взаємодія: висловлення (репліки) одного змінюються висловленнями (репліками) іншого, тобто мовець і слухач увесь час міняються ролями. Така форма спілкування становить близько 70% усього мовного професійного спілкування.

Особливості міжперсонального професійного мовлення зумовлені:

 

1. Спонтанністю, певною непідготовленістю спілкування, оскільки неможливо заздалегідь повністю спланувати мовну поведінку співрозмовника і власну.
2. Широким використанням невербальних засобів.
3. Можливістю вияву емоцій співрозмовниками внаслідок безпосереднього контакту між ними.
4. Можливістю зміни теми висловлювання, що вимагає уваги й оперативної реакції.
5. Налаштованістю на діалог, що передбачає наявність бажання і вміння слухати і сприймати іншого.

       Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

• ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна,комп’ютерна), дискусійна, виробнича) ;
• ділова телефонна розмова;
• спілкування між співробітниками в колективі;
• спілкування керівника з підлеглим;
• приймання відвідувачів;
• ділова бесіда;
• ділові переговори;
• анонімне спілкування (спілкування типу водій–пасажир, продавець–покупець, лікар–хворий тощо) ;
• прес-конференція; інтерв’ю.

Міжперсональне професійне спілкування в різних ситуаціях можна звести до таких основних форм:

• ділова бесіда;
• телефонна розмова;
• суперечка.

Ділова бесіда–форма офіційного, спеціально підготовленого мовного спілкування двох або кількох людей з використанням невербальних засобів, у процесі якого відбувається обмін думками і діловою інформацією.

Ділова бесіда спрямована на вирішення конкретної проблеми, тобто результат ефективної ділової бесіди має змінити ситуацію, що існує на момент спілкування, і спричинити появу нової. Це один із надійних засобів вирішення різноманітних економічних і соціальних завдань як у внутрішній, так і в зовнішній діяльності установи чи підприємства. Ефективність ділової бесіди значною мірою залежить від уміння і навичок спілкування, що особливо цінується в сучасній політиці, бізнесі, комерції. Дж. -Д. Рокфеллер твердив: «Уміння спілкуватися з людьми – це товар, і я заплачу за нього більше, ніж за будь-що інше на світі».

Ділова бесіда складається з п'яти етапів: початок бесіди; передавання