Оцінка об'єктів природно-заповідного фонду Львівської області

Вибір показників для оцінки природно-заповідного фонду та визначення їх значущості є одним із найважливіших серед багатьох питань, пов’язаних із організацією, вивченням і збереженням природно-заповідного фонду. При формуванні екосистем кількісна та якісна оцінка природно-заповідних територій та об’єктів дає змогу проаналізувати їх сучасний стан, визначити їх функції, а також з’ясувати чи можуть дані об’єкти входити до складу екомереж в якості природних ядер або біокоридорів. Дана оцінка необхідна для: створення та ведення кадастру природно-заповідного фонду; обґрунтування наявного природно-ресурсного потенціалу на певній території та його розвитку; інвентаризації сучасного стану та організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів; порівняння структури характеристик територій та об’єктів природно-заповідного фонду або категорійного різноманіття для їх подальшої грошової оцінки.

Питання розвитку заповідної справи досліджувалися багатьма науковцями, серед яких: Д.С. Добряк, Я.В. Коваль, В.С. Кравців, Д.В. Крилов, А.Я. Сохнич, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, С.К. Харічков, М.А. Хвесик та ін. Зокрема, оцінці природно-заповідного фонду приділяли увагу А.Г. Мартин, А.В. Богославська, Д.В. Клиновий, О.І. Фурдичко та ін., які сформували сучасну методологію економічного аналізу природно-заповідного фонду.

Значущість мережі природно-заповідного фонду, як правило, оцінюють за допомогою визначення комплексу загальних статистичних та спеціальних показників. До загальних статистичних показників відносять: загальну кількість природно-заповідних територій та природно-заповідних об’єктів на певній території; загальну площу природно-заповідного фонду; показник заповідності території; відсоток суворої заповідності; показник щільності об’єктів природно-заповідного фонду; індекс розчленованості (інсуляризованості) території [3].

Здебільшого надають перевагу кількісним характеристикам і показникам як окремих складових об’єктів і територій, так і утворених ними територіальних систем. На якісні параметри звертають менше уваги, а якість об’єктів і територій, що входять в ту чи іншу природоохоронну мережу має вирішальне значення в забезпеченні функціонування біоти. Тому, потрібна досконала якісна оцінка як кожної складової, так і цілої територіальної мережі природоохоронного спрямування. Проте здійснення такої якісної оцінки як у межах кожного об’єкта чи території, так і для сформованої ними територіальної природоохоронної мережі є проблемним. На сьогодні не існує єдиних підходів і простої та досконалої методики проведення такого оцінювання. Складність їх розроблення і застосування полягає, насамперед, в наявності великої кількості параметрів, які можна з наближенням вважати оцінювальними. Для якісної оцінки використовують наявність характерних видів рослин і тварин, особливо рідкісних і зникаючих, унікальних рослинних угруповань та й, навіть, окремих видів рослинного і тваринного світу. Часто оцінювальними параметрами територій вважають їх геологічні, геоморфологічні та інші особливості. Велика кількість таких параметрів, через відсутність єдиних підходів і методики оцінки якості об’єктів, територій і мережі загалом, часто спонукає до суб’єктивних проявів, пов’язаних з вибірковістю застосування цих параметрів. Так, в одних випадках перевагу надають наявності на території рідкісних і зникаючих видів, на інших територіях пріоритетними вважають параметри для оцінювання, пов’язані з особливостями геологічної будови, рельєфу та рослинних формацій територій природоохоронної мережі. Очевидно, що такі методи оцінювання якості територій, що входять до природоохоронної мережі, унеможливлюють надання повної, комплексної характеристики. Вихід з цієї ситуації полягає в пошуку інтегрованих параметрів якісної оцінки, виходячи з фундаментального поняття територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відмінностей різних категорій та об’єктів природно-заповідного фонду, тобто різноманітності їх природних комплексів.

 

 

1. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи. – Рівне: РДТУ, 2000. – 234 с.

2. Загороднюк І., Хоменко В. Фауна України у Червоній книзі Української РСР. К.: Ойкумена, 1995 – № 1 – 2. – С. 95 – 99.

3. Злобін Ю.А. Оцінка природно-заповідного фонду Сумської області / Ю.А.Злобін, С.М. Панченко, В.Г.Скляр // Заповідна справа на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку): Матеріали всеукраїнської загальнотеоретичної та науково-практичної конференції, присвяченої виконанню державної Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні «Заповідники». – Канів, 1999 – C. 51 – 54.

4. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Львівській області за 2014 р. – Львів, 2015. – 288 с.

5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2014 р. – Київ, 2015. – 289 с.

6. Кічура А.В. Оцінка якості об’єктів і територій природно-заповідного фонду на ландшафтній основі / А.В. Кічура // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.4. – С. 101 – 106.