Проблеми фіксації судового процесу технічними засобами

Актуальність теми дослідження. В українському судочинстві лише починають розвиватися різні форми використання технічних засобів. Саме вони сприяють все більш точному відтворенню судових процесів. Передумовою для їх застосування є зарубіжний досвід, що у вітчизняному судочинстві визнається п. 7 ст.129 Конституції України. Усі засади судового процесу, визначенні цим пунктом, вже втіленні у вітчизняному судочинстві, чого не можна сказати про застосування різних форм та методів запису, збереження та відтворення судових процесів. Це є негативним фактором, адже максимально приближене або повне відтворення реального судового процесу – запорука виконання інших засад судочинства. 

Протокол судового засідання, що вже досить довгий час використовується у ролі технічного засобу та є обов’язковим елементом фіксації. Протокол за своєю значимістю в ролі процесуального документа оцінюють досить високо. Проте, в певному роді він недостатньо точно відображає усі нюанси судового процесу. В досить критичній оцінці, протокол передає лише суть та перебіг судових процесів. На даному етапі є багато різних автоматизованих засобів, що дозволяють стрімко підвищити якість судових засідань. Більш сучасним технічним засобом є звукозаписувальний пристрій (аудіозапис), який дозволяє повністю відтворити слова кожного із учасників судового процесу. 

Зарубіжний досвід передбачає застосування також подачі заяв та клопотань у електронному вигляді, електронних судових повідомлень, відеоконференцзв’язку, фото- та відеозйомки судового процесу, а також аудіотрансляції розгляду у режимі реального часу. На жаль, ці засоби ще не знайшли свого відображення у вітчизняному судочинстві.

Наразі розширення доступу до інформації про судочинство, а також автоматизація судових процесів у взаємодії із нормативним регулюванням змін у законодавстві України є важливим завданням перетворень. 

Стан дослідження проблеми. Дослідження засобів технічної фіксації судових процесів знаходиться на початковій стадії розроблення (В. Богунов [5], В. Іванцов [16] та ін.). Наукове дослідження складання протоколу судового засідання та застосування звукозапису для його фіксації практично перебуває на початковому етапі формування сучасної концепції технічної фіксації судових засідань. У наукових працях вітчизняних вчених (С. Козлов [20], В. Кривенко [23], Н. Максимишин [31], Т. Степанова [40]) досліджуються лише протокол та звукозапис в ролі технічних засобів судочинства. На рахунок інших технічних засобів у працях дослідників прослідковується обмеженість та поверховість дослідження (С. Гонгало [7], П. Коляденко [21], М. Сербін [39]). Серед зарубіжних науковців проблеми технічного забезпечення фіксації судового процесу розглядали Д. В. Басаєв [1], В. Бергман [2], І. І. Богдан [4], С. Гуез [10], М. Лустало-Форе [28] та інші. Узагальнення та аналіз цих джерел не дає вичерпної інформації, а фіксує суперечливі та неоднозначні думки вчених. Єди-ною грунтовною монографією з досліджуваного питання є праця В. А. Дем’янчука  «Фіксація інформації при розгляді кримінальної справи у суді [14].

Мета роботи - аналіз системи здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів. 

Досягнення визначеної мети потребувало вирішення наступних завдань:

• уточнити поняття та процедуру фіксування судового процесу;
• проаналізувати форми фіксування судового процесу;
• дослідити процесуальний порядок фіксування судового процесу технічними засобами;
• виявити особливості нормативно-правового та організаційного забезпечення фіксування судового процесу за видами судочинства;
• охарактеризувати шляхи удосконалення нормативно-правової бази застосування фіксації судового процесу;
• проаналізувати зарубіжний досвід фіксації судового процесу та можливість його імплементації в Україні.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які формуються у процесі фіксації судового засідання, ознайомлення учасників судового розгляду з протоколом та звукозаписом, подання та вирішення зауважень щодо їх змісту.

Предмет дослідження – фіксація інформації при розгляді справи у судовому процесі.

Методи дослідження було відібрано з врахуванням визначених у дипломній роботі мети та завдань, об’єкту та предмету дослідження. При написанні роботи застосовувались традиційні загальнонаукові методи, зокрема аналіз і синтез, дедукція та індукція, метод узагальнення, а також спеціальні методи, зокрема системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий та інші.

Наукова новизна одержаних результатів проявляється у здійсненні комплексного аналізу теоретичних та практичних напрацювань щодо технічних засобів фіксації доказів та їх джерел у протоколі та звукозаписі судових засідань. У роботі впорядковано теоретичну та практичну суть підготовки, протоколювання та звукозапису судового засідання, а також викладення результатів дослідження правовідносини, які з’являються після їх виготовлення. Застосування визначених методів дослідження у роботі дозволило узагальнити підходи до розв’язку дискусійних питань та аргументувати нові теоретичні принципи, які чимало розширюють теорію судового процесу. 

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі теоретичні принципи, практичні дослідження, а також узагальнені висновки визначають певний етап наукової праці, що дозволяє внести результати дослідження у теорію та практику судових засідань, тому що вони охоплюють науково обґрунтовану концепцію проведення фіксації судових процесів та можуть використовуватися у навчальному процесі і практичній діяльності. 

Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох поширених розділів, висновків до них та загальних висновків, списку викорис-таних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи склав 84 аркуші.