ЗМІСТ
Потреба у поширенні писемності на Русі і створенні шкіл була усвідомлена досить давно. У літописах є згадка про те, що у 988 році київський князь Володимир забрав у кращих дружинників дітей і віддав іх на «книжне навчання».
Князь Ярослав, у 1028 році в Новгороді, забрав від старостів і попів 300 дітей і «віддав їх вчити книгам». У 1086 році в Києві княжна Анна Володимирівна організувала жіночу школу, де 300 дівчат вчилися читати, писати, співати і рукоділлю. Жіноча школа існувала і в Суздалі (ХІІІ ст.). Смоленський князь Роман Ростиславович і галицький князь Ярослав Осмомисл (ХІІІ ст.) також відкрили школи.
В історії нашої країни ХVІ-ХVІІ ст. були періодом складних економічних перетворень і політичних подій, коли міцніла та розвивалась Російська держава, а на Україні і в Білорусії точилась боротьба народних мас проти феодального польсько-шляхетського поневолення і католизму. Визвольні селянські війни під керівництвом Вогдана Хмельницького закінчилися великою за своїм історичним значенням подією - Переяславською радою, яка в січні 1654 року прийняла рішення про возз’єднання України з Росією. Рішення Переяславської радн знаменувало здійснення споконвічних прагнень та сподівань українського народу і було повторним етапом у його історичному житті.
Українські прогресивні діячі усвідомлювали, що польсько-шляхетська експансія, політика насильницької полонізації загрожують самому існуванню українськото народу і що в цих умовах їм необхідно протиставити свою, вітчизняну духовну культуру, свою систему духовних цінностей - мову, літературу, мистецтво, традиції.
У підготовці цього історичного акту певну роль відіграли братства і створені ними освітні заклади. Літератури про братські школи України ХVI-XVII ст. небагато. У досить численних дореволюційних працях про братські школи зібрано чималий фактичний матеріал, але висвітлення ролі і діяльності шкіл потребує повного перегляду. Братства та їх школи звичайно розглядались як релігійно-благодійні організації і установи.
Для того, щоб зрозуміти характерні риси братських шкіл України ХVI-XVII ст., треба хоча б коротко проаналізувати, чим були українські братства того часу, яке їхнє походження та яку роботу вони відіграли у визволенні України від гніту польських панів та єзуїтів. Безперечно, що ці братства були релігійно-національними організаціями українського населення. Якщо вважати, що братства створювалися з цілями, головним чином, благодійними, то братські школи будуть розглядатися як мирні благодійно-релігійно-виховні установи. Якщо ж визнавати, що братства України ХVI-XVII ст. були організаціями боротьби поневоленого українського народу проти полонізації та окатоличеиня і створювалися для цієї боротьби, то і братські школи постануть перед нами, головним чином, у цьому аспекті - як один із засобів ідеологічної боротьби украінського народу проти полонізації та окатоличення. С. Соловйов вважав, що братства так званої південно-західної Русі беруть свій початок від давньоруських організацій – «братчин», які існували у Новгороді та інших містах. З цієї концепції далі випливало, що українські братства були не особливими і своєрідним явищем , а являли собою безпосереднє продовження споконвічних руських давніх братчин: були не організаціями боротьби проти полонізації та окатоличення, а мирними товариствами, які виниклн на основі громадських банкетів. Одним з найголовніших засобів своєї боротьби проти полонізації та окатоличення братства України з 80-х років ХVІ ст. зробили братські школи.
- Афонович О. Школи в Запорізькій Січі // Українське слово. – 1996. – 14 листопада. – C. 13.
- Бабишин С. Школи в Запорізькій Січі // Радянська школа. – 1991. - №6. – C. 83-85.
- Біднов В. Школа та освіта на Україні / В кн: Українська культура: лекції за ред. Дмитра Анатоновича – К., 1993. – 367 с.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000. – 437 с.
- Довідник з історії України / за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. – 434 с.
- Енциклопедія українознавства / за ред. В. Кубійовича. – у 3-х т. – Т. 2. – 1100 с.
- Ісаєвич Я. Найстаріші документи про діяльність братств на Україні // Історичні джерела та їх використання. — Київ, 1966. - Вип. 2. - С. 12-22.
- Коба Л.А. Братські школи в Україні; XVI – XVII ст.// Початкова школа. – 1994. - №11 – С. 45-47.
- Кравець В. Історія української школи і педагогіки. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1994. - 460 с.
- Крип’якевич І. 350-ліття середньої школи у Львові // Життя і знання. - 1936. - № 1. - С. 281-282. / У кн. «Збірник документів і матералів українського шкільництва». – Львів: Світ, 2004. – 872 с.
- Левківський М. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні…) // Левківський М. Історія педагогіки. – Харків. – 2002. – C.105-110.
- Луговий О. Визначне жіноцтво України : Іст. життєписи. - К. : Дніпро, 1994. - 335 с.
- Луцик Д. Літопис педагогічної думки в Україні. - Дрогобич : Відродження, 1999. - 158 с.
- Мединський Є. Братські школи України і Білорусі в 16-17 ст. – К., «Радянська школа»,1958. – 209с.
- Мельничук О. С. Історія педагогіки України: Навчальний посібник. -Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2001. - 179 с.
- Мешко О., Мешко Г., Янкович О. Короткий виклад курсу «Історія української школи і педагогіки». Навчальний посібник. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. – 134 с.
- Митюров Б. Розвиток педагогічної думки на Україні в 16-17 ст. – К., «РШ», 1988. – 211 с.
- Персоналії в історії н ціональної педагогіки: 22 видат. укр. педагоги: підручник / під заг. ред. А.М.Бойко. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 576 с.
- Сисоєва С. Нариси з історії р звитку педагогічної думки : навч. посіб. для студ. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 307 с.
- Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века. - Казань, 1898. - С. 491 - 495. / У кн. «Збірник документів і матералів українського шкільництва». – Львів: Світ, 2004. – 872 с.