Феномен українського козацтва: історичні передумови виникнення, суспільно-політична організація і традиції

Актуальність теми дослідження. В історії України, історичній пам'яті нашого народу Запорізькій Січі належить особлива роль і місце. Вона визначена тим, що створивши Січ - цю християнську демократичну республіку козаки взяли на себе справу оборони краю від татарсько-турецьких і польських загарбників, згуртували навколо Запоріжжя різні верстви населення, для яких саме слово Україна означало смисл життя і боротьби за її кращу долю.

У героїчному минулому славних козаків-запорожців і їх національному характері, душевній красі і таланті невичерпна сила українців. У своєму безсмертному творі "Тарас Бульба" М.В. Гоголь з захопленням писав про них: “Так ось вона. Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!”

Витоки української козаччини стали предметом однієї з найдовших дискусій, яка точиться між істориками з XVIII ст. і донині. Можна виділити, зокрема, слідуючі теорії:

1) хозарська, популярна у XVIII ст., ототожнювала козаків з давньою степовою людністю, або хозарами;

2) чорно-клобуцька - вважає їх нащадками "чорних клобуків" - тюркського племені, що в давньоруські часи жило в пограничному зі Степами Пороссі;

3) черкаська - пов'язує появу козаків з переселенням у Подніпров'я черкесів, або черкасів - гілки чорних клобуків, які заселяли Тмуторакань, а згодом мігрували з Передкавказзя до Дніпра, нібито заснувавши тут м. Черкаси;

4) татарська — бачить початки козацтва в татарських колоніях, утворених на Київщині за Володимира Ольгердовича і Вітовта, де татарський елемент перемішувався з місцевою бродячою людністю; 

5) автохтонна теорія - проводить паралель між козацькою спільнотою і вічовими громадами Київської Русі, котрі в литовські часи перетворилися на військово-службові колективи, підлеглі великому князю литовському, зберігаючи свій вічовий устрій;

6) Болохівська теорія - вбачає корені козаччини в давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після монголо-татарського завоювання вийшли з-під влади місцевих князів і добровільно прийняли протекторат Орди;

7) бродницька теорія - пов'язує козаччину зі слов'янською степовою людністю княжої доби - так званими "бродниками", що мешкали в пониззях Дунаю;

8) уходницька теорія - виводить початки козацтва з промислових ватаг, які в певну пору року стікалися для риболовецького і мисливського промислів у Дніпровий Низ;

9) втікацька, або класова теорія пов’язує появу козацького пограничного населення загостренням соціальних суперечностей, які штовхали феодально-залежне селянство до масових втеч на вільні землі.

Запорізьке козацтво не було історичним феноменом, роль і значення якого замикається тільки в національних межах. Майже відразу після заснування Січі Дмитром Вишневецьким воно привертає до себе увагу і за межами краю. Молдавія і Волощина, Польща і Литва, Франція і Московія, Турецька Порта і Трансільванія такий далеко не повний перелік країн в суспільно-політичних процесах яких був присутній козацький дух нескореної У країни.

Особливу сторінку, яка стала частиною європейської історії, вписали козаки у роки боротьби українського народу від польського поневолення під керівництвом свого талановитого гетьмана Богдана Хмельницького у середині XVI ст. про неї збереглися чисельні пам’ятки і мемуари, листи, публіцистичні і художні твори, тощо.

Актуальність теми роботи не викликає сумнівів у сучасний період постійної політичної конфронтації між Росією та Україною, не згасає інтерес до запорозького козацтва і після підписання українсько-московського договору, з ким і проти кого воювало козацьке військо. Цікавість ця покликає сучасних істориків дізнатися про стосунки запорозького та російського війська, а саме донських козаків.

Метою дослідження є встановлення умов виникнення, основних принципів організації та розвитку, а також причин занепаду козацького руху на території України.

Предмет дослідження – історичний період існування козацтва, а, відповідно, об’єкт – історичні передумови виникнення, розвиток та традиції.

Починаючи від договору 1654 року Московська держава крок за кроком, застосувавши багато різних форм і методів, обмежувала автономію України. Для Запоріжжя це означало повну ліквідацію у 1775 році.

Історіографії Запорізької Січі присвятили свої кращі твори М.І. Костомаров, П.О. Куліш, Д.І. Яворницький, М.С. Грушевський, О.М. Апанович. Значна література по темі з’явилась в останні роки. В цілому цей процес відбувався вкрай нерівномірно і був викликаний спочатку русифікаторською політикою російського самодержавства у другій половині ХІХ ст. на початку ХХ ст., а пізніше, у радянські часи, сталінським тоталітаризмом і застоєм 70-80-х років минулого століття.

У дипломній роботі розглянуті головні етапи історії Запорізької Січі від її створення до ліквідації Катериною ІІ, а також героїчну долю останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського та відносини запорожців з донськими козаками.