Передумови виникнення та розвиток нацизму

Актуальність теми дослідження. Протягом майже п'яти десятиліть фашизм був важливим чинником політичного розвитку в капіталістичному світі. Ще до настання загальної кризи капіталізму буржуазія систематично застосовувала авторитарні та терористичні методи правління. Нацизм виник одразу після першої світової війни як реакція на події соціалістичної революції у Росії, що почалася в результаті процесів демократичного і соціального перетворення світу. Нацизм у своєму радикальному прояві – фашизмі – швидко перетворився в ряді країн у головну політичну опору найбільш консервативних і агресивних кіл великої буржуазії, що побачила у нацизмі ефективне знаряддя порятунку свого панування. Це знаряддя вона застосовувала одразу, як тільки інші форми реалізації політичної влади ставали не ефективними.

Актуальність теми бакалаврської роботи визначається насамперед тим, що сьогодні у багатьох країнах, особливо у Європі, набувають розвитку і поширення радикальні націоналістичні рухи, чому не в останню чергу сприяє мусульманський екстремізм, який викликає аналогічний супротив серед більшості населення всього світу.

Об’єктом дослідження є історичний період правління Муссоліні та Гітлера, тобто, час виникнення і процвітання нацистського режиму у більшості європейських країн.

Предметом дослідження стали основні принципи ідеології, політики та виконавчого апарату нацистської форми правління, тобто, загальні принципи крайнього авторитарного режиму.

Мета роботи визначена наступним чином: вивчення об’єктивних і суб’єктивних передумов виникнення нацистських режимів та встановлення відповіді на запитання: чи була історична альтернатива нацизму після І Світової війни?

Завдання роботи: вивчити літературні та документальні джерела за тематикою, дослідити сучасні та історичні тенденції росту і поширення націоналістичних ідей, проаналізувати можливість уникнення появи радикальних угруповань у майбутньому.

Історіографія проблеми складаєтся працями таких відомих дослідників феномену нацизму як А. С. Бланк («Германский фашизм и западногерманский неонацизм»), В. А. Буханов («Европейская стратегия германского фашизма»), П. Ю. Рахшмир («Происхождение фашизма»), У. Ширер, К. Йонц та багатьох інших як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Нижче відобразимо деякі загальні питання, які необхідно висвітлити для подальшого глибокого розгляду і вивчення поставленої проблематики.

Революційному робочому руху давно приходилося мати справу з фашизмом як із запеклим і небезпечним супротивником. Уже в перші роки свого виникнення він потопив у крові виступи пролетаріату в Італії, Болгарії й інших державах Європи. У тих країнах, де фашистам не вдалося пробратися до влади, фашистські збройні загони виконували роль ударної сили, яка тероризувала революційні партії і створювала в країні атмосферу антикомуністичної істерії. З приходом до влади в Німеччині фашизм перетворився в смертельну загрозу вже не тільки для революційного класу і демократичних сил, але і для всього людства. 

Агресія фашистських держав поставила поставила під сумнів існування і незалежність багатьох народів Європи. Якби фашистський блок здобув перемогу, людство виявилося б під владою політичних радикалістів, які уособлювали владу найбільш реакційних сил капіталістичного суспільства, найбільш агресивно настроєної частини його правлячих класів. 

Соціальною базою фашистських рухів була, насамперед, дрібна буржуазія. До неї примикали різного роду декласовані елементи, а також значна частина безробітних. Але це зовсім не означає, що при встановленні фашизму до влади приходить саме згадана дрібна буржуазія. Ця австромарксистська теорія була у свій час широко розповсюдженою. До неї часто звертаються і сучасні буржуазні вчені. Однак насправді дрібна буржуазія в силу двоїстого характеру своєї політичної психології і її положень у системі суспільного виробництва не може сама здійснювати державну владу. Дрібнобуржуазне походження багатьох фашистських вождів (Муссоліні – син коваля, Гітлер – син шевця, який став потім митним чиновником), наявність вихідців з цього середовища на важливих посадах у механізмі фашистської диктатури ніяк не змінює її сутності. Фактично влада знаходиться в руках найбільш реакційних елементів монополістичного капіталу. Фашизм установлюється не відразу. Перш ніж зробити заміну політичного режиму, буржуазія проводить серію підготовчих заходів. 

Фашизація політичного режиму здійснюється звичайно за наступними основнми напрямками: відкрите порушення і зневага буржуазно-демократичних прав і свобод; переслідування і заборона комуністичних і робочих партій, а також прогресивних профспілок і громадських організацій; злиття державного апарату з монополіями; мілітаризація державного апарату; занепад ролі центральних і місцевих представницьких установ; ріст повноважень виконавчих органів державної влади; зрощування партій і профспілок з державним апаратом; консолідація раніше розрізнених фашистських і реакційно-екстремістських партій і організацій; виникнення різного роду правоекстремістських рухів. 

В умовах загальної кризи капіталізму, а особливо на сучасному його етапі, елементи фашизації того або іншого ступеня мають місце у всіх буржуазних країнах, що досягла стадії державно-монополістичного капіталізму. 

Нацизм як особливого роду буржуазний політичний режим володіє рядом особливостей, які відрізняють його від інших авторитарних режимів. 

Нацизм не тільки цілком знищує буржуазну демократію, але і теоретично «обґрунтовує» необхідність установлення тоталітаризму. Замість ліберально-демократичної концепції індивідуалізму нацизм висуває концепцію нації, народу, інтереси якого завжди, скрізь і в усьому превалюю над інтересами окремих особистостей. 

Структура бакалаврської роботи побудована наступним чином: вона складається зі вступу, 4-х розділів, які за необхідності розбиті на підпункти, висновків та списку використаних джерел.