ЗМІСТ
Актуальність теми роботи зумовлена різко зростаючим в останні десятиліття авторитетом Організації Об’єднаних Націй на світовій миротворчій, економічній і гуманітарній арені внаслідок активної роботи установ організації у всіх країнах світу, особливо щодо розвитку країн, які розвиваються, а також недостатньою вивченістю цієї проблеми з точки зору історичної науки.
Характерна для досліджуваного періоду полярність національних і блокових інтересів держав-членів ООН, і особливо провідних держав, а також право вето постійних членів Ради Безпеки ООН не залишали можливості домогтися згоди на проведення примусових операцій з використанням збройних сил.
Військово-примусові дії з різними цілями (але завжди переслідудуючи ідеологічні та інші інтереси) у цей період застосовували, головним чином, організації регіональної безпеки, як правило, з ініціативи США або СРСР. Але в силу тих же причин і можливості установи традиційних операцій по підтримці миру в ці роки були сильно обмежені. Традиційні операції по підтримці миру проводилися у двох формах:
1) місії неозброєних військових спостерігачів,
2) використання сил по підтримці миру.
Перша операція по підтримці миру під прапором ООН була проведена в 1948 році під час конфлікту між Ізраїлем і Палестиною. Триваючи і досі, вона виявилася і найдовшою в історії миротворства. За нею слідували операції для врегулювання конфліктів між Індією і Пакистаном, у Лівані, Йемені, Західній Новій Гвінеї, Конго, Домініканській Республіці, на Кіпрі, в Анголі, на Гаїті та ін. З 1948 по 1989 рік було проведено 16 операцій по підтримці миру (9 - у формі місій військових спостерігачів, 7 - з використанням збройних сил ООН). Усього ж на сьогоднішній день ООН було ініційовано 60 миротворчих операцій.
На сьогодні важливо, щоб надалі у всіх основних питаннях, пов'язаних з миротворством, ООН продовжувала зберігати свою керівну роль, закріплену в її Уставі, з чим згодні і всі політичні лідери провідних держав, про що вони незмінно заявляють на високих міжнародних форумах і зустрічах. Саме тому, у світлі наростання політичної напруги в країнах Близького Сходу, усе більше і більше країн звертають свої погляди до ООН як організації, яка довела свою ефективність насамперед у роки холодної війни.
І хоча нинішня ситуація у світі при всіх її викликах докорінно відрізняється від періоду "холодної війни", однак, незважаючи на рецидиви старих підходів, все-таки росте розуміння спільності поставлених перед всіма країнами завдань. Провідної держави тісно взаємодіють по широкому спектрі проблем, включаючи боротьбу з тероризмом, у двосторонньому і багатобічному форматах, у тому числі в Раді Безпеки ООН, "вісімці". Спільне осмислення спільного минулого дасть змогу зміцнити взаємне розуміння і довіру між країнами, дозволить остаточно перебороти у світовій політиці спадщину "холодної війни".
Об’єктом дослідження є Організація Об’єднаних Націй як організація миротворчого спрямування.
Предметом дослідження є Організація Об’єднаних Націй в контексті «холодної війни» і протистоянні двох ворогуючих блоків на чолі з СРСР та США.
Метою роботи є визначення і оцінка ролі Організації Об’єднаних Націй у врегулюванні конфліктів у період «холодної» війни, тобто з середини 40-х рр. ХХ ст. до початку 90-х рр ХХ ст.
Відповідно до мети роботи поставлено наступні завдання дослідження:
- проаналізувати етап виникнення, структуру і функції Організації Об’єднаних Націй;
- вивчити і оцінити діяльність Організації Об’єднаних Націй у період «холодної» війни стосовно врегулювання проблем між СРСР і США;
- проаналізувати роль Організації Об’єднаних Націй у процесі деколонізації країн «третього світу».
Джерельна база. Провідні позиції у дослідженні ролі і діяльності Організації Об’єднаних Націй в період «холодної війни» займають зарубіжні автори, зокрема, дослідження A. Zhveij, D. Zimmermann, D. Lonst, P. White та ін. Питання історії ООН і миротворчої діяльності перебували на периферії інтересів історичної науки. Дослідження, присвячені проблемі миротворстваа ООН, можна розділити на дві категорії: література радянського і пострадянського періоду.
До першої категорії можна віднести монографії Е.З Кривчикової [9] і B.C. Семенова [25], у яких аналізувалася миротворча діяльність ООН і обгрунтовувалася позиція Радянського Союзу з питань їх фінансування. Головне завдання досліджень полягало в обгрунтуванні правомірності офіційної позиції СРСР.
Окремі аспекти проблеми підтримки миру розглядалися в колективній монографії «Радянський Союз і ООН», а також інших офіційних виданнях. Фундаментальні питання теорії міжнародних організацій, а також міжнародно-правові аспекти діяльності ООН розглядалися в роботах Г. І. Морозова [12], В. К. Собакіна [26], В. Н. Федорова [34,35]. У ряді монографій, присвячених різним аспектам діяльності ООН, також дано аналіз ряду миротворчих операцій, однак, у більшості подібних статей основний акцент робився на критику діяльності Секретаріату і теорій «буржуазних» дослідників.
У роботах В.Л. Ісраеляна [7], Ю.С. Панцирева [22], М.Е. Хазанова [37] досліджуються окремі проблеми діяльності ООН: боротьба з колоніалізмом, урегулювання близькосхідного конфлікту, зовнішня політика США та ін.
Широкий спектр питань, загальні міжнародно-правові, політологічні і теоретичні аспекти діяльності ООН розглядаються в роботах О.О. Хохлишевої [38]. Докладний аналіз цього питання міститься у дослідженні А.В. Козирева [8].
Деякі питання історії й діяльності ООН зачіпаються в статтях В.І. Батюка [1], Г.І. Морозова [11], А.А. Рощіна [12], В. Сафрончука [24]. Питання діяльності ООН у справі підтримки миру і безпеки з кінця 1940-х рр. дотепер залишаються однією з актуальних тем досліджень в галузі політології, теорії та історії міжнародних відносин серед закордонних дослідників, насамперед американських.
З кінця 1960-х рр. спостерігається згасання інтересу дослідників до проблеми, що пояснюється періодом зниження активності ООН, який чітко позначився в ході обмеження миротворчої діяльності під час арабо-ізраїльського конфлікту 1967 р.
Хронологічні межі роботи визначають ся періодом з середини 40-х років ХХ ст. до початку 90-х років ХХ ст.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг роботи складає 47 сторінок.
- Батюк В.И. Миротворческая деятельность ООН и великие державы.// США:ЭПИ. Вып. 12. – М.: Сатир, 1996. – 199 с.
- Гришаева Л.Е. Деятельность СССР в ООН. Т. 4.. - М.: СЭВ, 1990. – 755 с.
- Денисов Ю.К. Информация, мировое развитие и ООН. - М.: Юнити, 1994. – 144 с.
- Дмитриев Т.Д. Американская дипломатия в ООН. - М.: Международные отношения, 1977. – 212 с.
- Запарий Ю. В. Миротворческие операции ООН и Советский Союз: политика и практика // Известия Уральского государственного университета. – 2004. – № 31. – С. 142-153.
- Запарий Ю. В. Проблема создания постоянных вооруженных сил ООН и позиция Великобритании (1946–1948 гг.) // Альманах исследований всеобщей истории XVI–XX в. «Альбионика». - 2003. - № 2. - С.77-91.
- Исраэлян В.Л. ООН и разоружение. - М.: Мысль, 1981. – 322 с.
- Козырев А.В. Мы и мир в зеркале ООН. - М.: Международные отношения,1991. – 131 с.
- Кривчикова Э. С. Вооруженные силы ООН (международно-правовые вопросы). - М.: Воениздат, 1985. – 304 с.
- Крылов СВ. История создания ООН. Разработка текста Устава ООН (1944 -1945). – М.: Наука, 1980. – 566 с.
- Морозов Г. И. Организация Объединенных Наций. - М.: Наука, 1972. – 644 с.
- Морозов Г.И. ООН: время испытаний// США: ЭПИ. - Вып.5. – 1996. – С. 75-81.
- Рощин А.А. Так начиналась ООН// Международная жизнь. - 1997. - № 7. - С.125-133.
- Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. - М.: Международные отношения, 1998. – 324 с.
- Николайко И.В. Права человека и система ООН. – К.: Старт, 1991. – 211 с.
- Нисергский М. Н. ООН и проблемы перестройки международных экономических отношений. - М.: Наука, 1987. – 177 с.
- ООН и современные международные отношения / отв. ред. Т.П. Жуков. - М.: Наука, 1986. – 342 с.
- ООН: Сборник документов. - М., 1982. – 733 с.
- Организация Обьединённых Наций: справочник / отв. ред. В.Ф. Петровский. - М.: Международные отношения, 1986. – 510 с.
- Основные сведения об ООН: справочник. - М.: Международные отношения, 1991. – 355 с.
- Осинский В. П. Основные сведения об Организации Объединенных Наций. - М.: МЭНИТ, 1991. – 244 с.
- Панцирев Ю.С. Укрепление всеобщего мира и ООН в 70-е гг. XX в. - М.: Международные отношения, 1979. – 233 с.
- Протопопов А.С. СССР, Лига Наций и ООН. - М.: Мысль, 1968. – 422 с.
- Сафрончук В. Объединенные Нации, национальные интересы и локальные конфликты// Международная жизнь. - 1995. - №3. - С. 96-104.
- Семенов B.C. Вооруженные силы ООН (проблема применения). - М.: Воениздат, 1976. – 122 с.
- Собакин В.К. Коллективная безопасность - гарантия мирного сосуществования. – М.: Наука, 1972. – 290 с.
- Советский Союз в Организации Объединенных Наций. Т.1-2. - М.: БСЭ, 1965. – 655 с.
- Советский Союз и Организация Объединенных Наций (1961–1965). - М., 1967. – 313 с.
- Советский Союз и Организация Объединенных Наций (1966–1970). - М., 1975. – 316 с.
- Советский Союз и Организация Объединенных Наций (1971–1975). - М., 1981. – 312 с.
- Советский Союз и Организация Объединенных Наций (1976–1980). - М., 1989. – 300 с.
- Соловьева Р.П. ООН: расстановка сил и дипломатия. - М.: Тема, 1990. – 211 с.
- Токаев К. Организация Объединенных Наций: полвека служения миру. - Алматы, 1995. – 144 с.
- Федоров В. Н. ООН и проблемы войны и мира. - М.: Международные отношения, 1988. – 230 с.
- Федоров В. Н. Совет Безопасности ООН. - М.: Международные отношения, 1965. – 278 с.
- Федотов Ю. Современные вызовы многосторонности и ООН// Международная жизнь. - 2004. - № 3. - С. 17.
- Хазанов М.Е. ООН и Ближневосточный кризис. - М.: Международные отношения, 1983. – 211 с.
- Хохлышева О.О. Международно-правовые проблемы силового миротворстваа ООН и возможные варианты их решения. - Н. Новгород: Пресса, 2001. – 333 с.
- Шарова А.Я. США и ООН: концепции и реальности (40-80-е годы). - М.: Ап-Терра, 1991. – 321 с.
- Боженко В.А. Роль ООН в деле предотвращения конфликтов и поддержание международной безопасности // ООН и международный правопорядок в глобализирующемся мире: Материалы международной научно-практической конференции, Москва, 24 октября 2000 г.. - М.; Изд-во РУДН, 2001. - С.138-142.
- Военно-гражданские отношения в операциях невоенного типа. Е.А. Степанова. – М.: Права человека, 2001. – 212 с.
- Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций от 24 октября 1970 г. // Текст декларации опубликован в Сборнике «ООН. Резолюции Генеральной Ассамблеи на XXV сессии», Нью-Йорк., 1970 г., С. 151 – 155.
- Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций от 24 октября 1970 г. // Текст декларации опубликован в Сборнике «ООН. Резолюции Генеральной Ассамблеи на XXV сессии», Нью-Йорк., 1970 г., С. 151 – 155.
- Деятельность Организации Объединенных Наций по поддержанию мира. – М.: Права человека, 1997. – 233 с.
- Доклад Генерального секретаря о резервных соглашениях, касающихся операций по поддержанию мира. – Нью-Йорк, 1995. – 156 с.
- Доклад Группы по операциям Организации Объединенных Наций в пользу мира. – Нью-Йорк, 2000. – 213 с.
- Игнатов В. А., Шульгин В. В. Организация Объединенных Наций. Краткий справочник. Изд. 2-е. М., 1975. – 333 с.
- Кремнев П.П. О дате вступления в силу Устава ООН // Вестник Московского университете. - №2. - 2005. - С.3-23.
- Кремнев П.П. Первоначальное членство в ООН и советские союзные республики // Вестник Московского университете. - №1. - 2005. - С.3-27.
- Крылов С.Б. Материалы к истории ООН. - М., 1989. – 410 с.
- Кубышкин А.В. ООН и проблемы обеспечения международной информационной безопасности (тезисы доклада) // ООН и международный правопорядок в глобализирующемся мире: Материалы международной научно-практической конференции, Москва, 24 октября 2000 г.. - М.; Изд-во РУДН, 2001. - с.231-233.
- Миротворческие операции: концепции и практика. – Московский общественно-научный фонд. Центр политических и международных исследований. – М., 2000. – 194 с.
- На службе мира. 1973 – 2000 гг.. Издание второе, дополненное / составитель – к.и.н. Гергель В.В., – М., 2000. – 199 с.
- Операции Организации Объединенных Наций по поддержанию мира». – М.: Информцентр ООН в Москве, 1997. – 162 с.
- Организация Объединенных Наций. Основные факты». – М.: Весь Мир, 2000.
- Повестка дня для мира. Второе издание. – Нью-Йорк, 1995. – 159 с.
- Санкции системы ООН: Международно-правовой аспект / Нешатаева Т.Н., Тиунов О.Н.. - Иркутск; Изд-во Иркут. ун-та, 1992. - 108 с.
- Устав Организации Объединенных Наций (Сан-Франциско, 26 июня 1945 г.) // Текст устава официально опубликован не был. СПС «Гарант».