Становище земель Правобережної України у складі Речі Посполитої у XVIII ст.

Актуальність теми дослідження. Процеси національного відродження в Україні, об’єктивна потреба її входження в європейський простір зумовлює розвиток тісних стосунків з найближчими сусідами, зокрема з Польщею. Формування та стабільність українсько-польських відносин неможливі без вивчення їх історії. Це потребує глибокого наукового аналізу та формування відповідних висновків.

Особливе місце серед проблем, які вимагають такого дослідження є проблеми перебігу історичних процесів на території Правобережної України в складі Речі Посполитої у XVIII ст. В досліджуваний період Правобережна Україна входила до складу держави, апарат якої функціонував на її території. Проте, польські уряди не враховували національні та соціальні інтереси українців, спричиняючи загострення міжнаціональних відносин, зростання радикальних тенденцій в українському національному русі.

У другому десятиріччі XVIII ст. Польща відновила своє панування на всій території Правобережної України. Тут поновили свою діяльність воєводські органи управління та королівські суди. Магнати і шляхта знову стали єдиними володарями краю, відродивши фільваркове господарство, де панщина досягала небачених розмірів, влітку робота на панських землях тривала по 13-15 годин на добу, селяни сплачували безліч податків, ледь-ледь перебиваючись, в той час як кілька родин найбільших магнатів володіли величезними латифундіями. Все це гальмувало економічний розвиток українських земель.

Таке внутріполітичне становище в Речі Посполитій призвело до занепаду польсько-шляхетської держави в другій половині XVIII ст. Саме в цей період особливо негативну роль відіграли такі чинники, як деморалізація правлячої аристократії, яка вперто намагалася зберегти непорушним відживаючий феодальний лад і свої привілеї, постійні війни між магнатами, що спустошували і розорювали країну, в кінцевому підсумку так ослабили і виснажили Польщу, що в неї не знайшлося сил, щоб консолідуватися і зберегти державність. Агресивні сусіди - Фрідріх Вільгельм І Пруський і цариця Катерина II скористалися з нагоди і поділили ослаблену Польщу. Відбулося три поділи Польщі: 17 лютого 1772 р., на початку 1793 р., 24 жовтня 1795 р. Польща була розділена між Росією, Пруссією і Австрією.

Зважаючи на те, що чільне місце серед причин поділів Польщі, а також падіння Речі Посполитої як сильної військової держави відіграв національно-визвольний рух на Правобережній Україні, слід відзначити актуальність дослідження цієї проблеми.

Стан дослідження проблеми. Переважна більшість досліджень, присвячених історії України XVIII ст., торкаються Гетьманщини як основного державного утворення на території держави, тоді як аналізу загального стану Правобережної України досі приділено недостатньо уваги. Окремі дослідження стосуються національно-визвольного руху на теренах Правобережжя, зокрема, їм присвячені роботи Кейда Ф., Мишанич С., Кулаковський В., Маркіна В., Омельчук В., Храбан Г., Шульгин Я., Сергієнко Г., Страхов Г., Антонович В., Апанович О., Висіцька Т. , Монке С., Грабовецький В., Гуслистий К. та ін.

Господарство та адміністративно-територіальний устрій Правобережної України протягом досліджуваного періоду описане у роботах Пришляка В., Муляра А., Ігнатьєвої Т., Ковальчук О., Коптюха Ю., Крикуна М., Овсінського Ю., Левицького В., Лановика Б., Лазаровича М., Матейко Р., Матисякевич З., Уперенко М., Кузнєцова Е., Парієнко Г., Коломійчук Т., Петришиної Л., Мамонової В. та ін.

Більш загальним політичним і соціально-економічним питанням присвячені праці Александровича В., Артамонова В., Барана О., Блануца А., Болгова М., Горобця В., Громакової Н., Грушевського М., Гуржія О., Дорошенка Д., Жуковського А., Зайцева Ю., Зашкільняка Л., Крикуна М., Куташева І., Лисенко С., Чернецького Є., Смолка А., Станіславського В., Феденко В., Чухліба Т., Шульги І. та ін.

Метою дослідження є аналіз історичних процесів соціально-економічного, політичного і релігійного спрямування на території  Правобережної України протягом XVIII ст.

Виходячи з вказаної мети в дипломній роботі поставлено такі завдання:

1) дослідити політичні та соціально-економічні процеси на Правобережній Україні в досліджуваний період

2) охарактеризувати козацький устрій та визвольні рухи на Правобережжі;

3) проаналізувати соціально-економічні процеси на Правобережній Україні, розвиток сільського господарства і промисловості;

4) дати характеристику суспільно-політичних процесів і церковної проблеми на Правобережжі у XVIII ст.

5) оцінити перебіг всенародної боротьби проти польського панування у XVIII ст., охарактеризувавши рухи гайдамаччини, Коліївщину і опришків.

Об’єктом дослідження є Правобережна Україна у складі Речі Посполитої у період з кінця XVII до кінця XVIII ст.

Предметом дослідження є соціально-економічні та суспільно-політичні процеси на території Правобережної України з кінця XVII до кінця XVIII ст.

Хронологічні рамки дослідження включають період з 1657 по 1799 р., коли на Правобережній Україні як складовій Речі Посполитої формувались великі земельні господарства шляхти, відбувався загальний економічний розвиток території, однак зростало пригнічення селян на фоні ослаблення Запорозької Січі, що привело до виникнення повстанських рухів і, укінцевому результаті, до захоплення Правобережжя Російською Імперією.

Методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі завдань було використано ряд загальнонаукових і історичних методів. Зокрема, нами застосовувалися аналітичні і синтетичні методи, методи порівняння тощо. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні еволюції правового статусу Правобережної України і її населення в різні роки досліджуваного періоду, а також при характеристиці становища Західної України в складі Речі Посполитої. Порівняльно-історичний метод був застосований при аналізі соціально-економічної і загальнополітичної ситуації протягом розвитку досліджуваної території після смерті Б. Хмельницького, під час польського поневолення і протягом останніх років XVIII ст., коли зріс вплив Російської імперії.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Висновки роботи можуть бути використані для подальших досліджень положенння Правобережної України в складі Речі Посполитої у XVIII ст, матеріали дослідження можуть стати додатковим джерелом вивчення історії України, для поглибленого вивчення українсько-польських відносин.

Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом і зумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (які включають 7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури (51 найменування) і додатків, обсяг роботи становить 90 сторінок.