Видатки Державного бюджету України на соціальний захист на випадок непрацездатності та пенсіонерів за останні 5 років

В умовах несприятливих довгострокових тенденцій, що посилилися у період складної соціально-політичної та економічної ситуації в країні, та через існування загрози стійкості бюджету виникла необхідність пошуку балансу між обсягом функцій держави та рівнем їхнього фінансового забезпечення.

В Україні найбільшу питому вагу займають видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення – близько 30% видатків Державного бюджету України (для порівняння в країнах світу від 28% в Ірландії до 45% у Фінляндії, Австрії та Німеччини, в Швеції до 50%). На думку експертів, обсяг видатків на соціальний захист населення в нашій країні є дещо завищеним порівняно з іншими країнами Європи. Витрачання таких значних обсягів державних ресурсів на виконання соціальних функцій, у тому числі за рахунок формування бюджету «споживання», можуть собі дозволити лише провідні країни, де запроваджено систему державного соціального страхування. Для України це виступає додатковим чинником, що породжує хронічний дефіцит бюджету. Крім того, в умовах загальносвітової тенденції старіння населення та відтоку значної кількості працездатного населення до інших країн, при продовженні існуючої бюджетної політики Уряд України буде змушений збільшувати частку видатків на соціальні цілі, що в перспективі негативно вплине як на стабільність державних фінансів, так і на темпи розвитку економіки.

Далі проаналізуємо структуру та динаміку видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, зосередивши особливу увагу на видатках на соціальний захист на випадок непрацездатності та пенсіонерів.

Дослідження структури зазначеної групи видатків (Додаток 1) дає підстави констатувати, що у протягом аналізованого періоду серед зазначеної групи видатків значно переважали видатки на соціальний захист пенсіонерів. Їхня частка варіювалася в межах 79% у 2008 році до 94% у 2014р., тобто зростання відбулося на 5 п. п. Зазначена тенденція свідчить, що держава змушена дотувати пенсійний фонд за рахунок бюджетних коштів, тим самим надаючи преференції окремим категоріям пенсіонерів, які отримують пенсії не на загальних підставах, а також покривати його дефіцит. Така вітчизняна практика нівелює саму ідею створення та функціонування солідарної пенсійної системи та позбавляє зацікавленості працюючих громадян декларувати реальний розмір заробітної плати, тим самим забезпечуючи збільшення суми відрахувань до пенсійного фонду як роботодавцями, так і самими працюючими. Питома вага власних надходжень Пенсійного фонду України у 2013 р. складала 66, 6%, решту становили надходження з Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм. При цьому 73, 9% коштів із загального обсягу виділених бюджетних асигнувань було спрямовано на дотації на виплату пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, а 26, 1% коштів – на покриття дефіциту Пенсійного фонду України для виплати пенсій. У 2012 та 2011 роках частка власних надходжень пенсійного фонду становила відповідно 71% та 70, 4%. При цьому 23, 8% та 30, 4% надходження з державного бюджету було спрямовано на покриття дефіциту фонду, решта – на фінансування різних пенсійних програм. Дефіцит Пенсійного фонду України протягом 2011-2013 рр. становив відповідно 9, 0%, 6, 9% та 8, 6%, який, як виявилося, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тому не дивно, що видатки на випадок непрацездатності в структурі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення є незначними і в середньому складають 1-2% державних видатків групи.

Структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення також розглядалася в розрізі фондів Державного бюджету: загального та спеціального (Додаток 4 та Додаток 5).

Як бачимо з наведених у додатках діаграм, видатки на соціальний захист пенсіонерів протягом аналізованого періоду більше ніж на 90% фінансувалися з загального фонду, інші 10% – зі спеціального. Так у 2008 ці співвідношення дорівнювали – 84% на 16%, у 2011 – 94% на 6% і в 2014 – 91% на 9% відповідно.

Видатки на соціальний захист на випадок непрацездатності також, як правило, фінансувалися із загального фонду, при цьому участь спеціального фонду у фінансуванні більша, ніж у видатках на соціальний захист пенсіонерів. Так, наприклад, у 2008 році із загального фонду було виділено грошей на 66% видатків на захист непрацездатного населення, а зі спеціального – 34%, у 2009 це співвідношення мало вигляд – 70% на 30%, а в минулому році – 86% на 14% відповідно.

Динаміку видатків на соціальний захист непрацездатних осіб та пенсіонерів подано в Додатку 2 та Додатку 3.

Видатки на соціальний захист пенсіонерів протягом останніх років мають тенденцію до зростання. Так, наприклад, у 2008 році їх обсяг дорівнював 40, 2 млн. грн., у 2011 – 58, 3 млн. грн.., в 2013 – 83, 2 млн. грн., а в минулому році 75, 8 млн. грн.. Максимальні темпи приросту були зафіксовані у 2008 році – 66% та 2010 – 34%.

Стосовно видатків на соціальний захист непрацездатних осіб, то тут не можна виділити єдину тенденцію, помітні певні коливання в обсягах даної підгрупи видатків. Так до 2012 року обсяг цих видатків зростав і в результаті закріпився на позначці 1 млрд. грн., протягом наступних років тенденція змінилася і за даними 2014 року обсяг видатків на соціальний захист непрацездатного населення дорівнював 845, 77 млн. грн..

Важливим є також те, що протягом минулого року скорочення обсягу видатків на соціальний захист пенсіонерів відбулося в розмірі 9% або 7, 4