Психологічна готовність дитини до школи як умова попередження негативних проявів у її поведінці

 

Голуб Наталія Віталіївна

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

м. Ніжин

 

Актуальність. У сучасному світі освіта починається з сім'ї та закладу дошкільної освіти. Дитсадок є однією з ланок неперервного навчання, що на думку М. В. Рижакова [6], базується на ідеї послідовного руху людини в межах основного “стовбура” освіти: дошкільне навчання – початкова школа – середня школа – вища школа – підвищення кваліфікації. Послідовний взаємозв'язок етапів та ланок становить основу неперервності освіти. Для дитини дошкільника напередодні вступу до школи важлива співпраця ДНЗ, батьків та вчителів школи Під час цього періоду виникає конфлікт між моделями виховання особистісно-зорієнтованою – у дитсадку та начально-дисциплінарною – у школі. Сам період переходу дитини до школи відбувається під час вікової кризи, яка спричиняє ряд негативних проявів у поведінці дитини.

Метою написання статті є теоретичне обґрунтування проблеми готовності дитини до школи, виявлення факторів, що спричиняють негативну поведінку у дитини напередодні вступу до школи, аналіз фахових видань з даної проблеми.

Завдання, що розв'язуються у статті: окреслити та розкрити проблему готовності дошкільника до школи на основі аналізу психолого-педагогічної літератури.

Виклад основного матеріалу. Період переходу дитини від дошкільного навчання до початкового шкільного є переломним моментом у її житті. Діти по-різному переживають цей етап залежно від психологічної готовності. Більшість дітей охоче йде до школи, включається в навчальну діяльність, яка згодом стає провідною. Зміна дитиною соціальної ролі (з дошкільника на школяра) зобов'язує її: вчасно вставати, приходити до школи, дотримуватись правил шкільного життя, незалежно від того, хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов'язкові завдання, переборювати труднощі в роботі тощо. За рівнем усвідомлення дитиною своєї ролі, контролем нею власної поведінки, сформованістю у неї усіх необхідних психічних процесів можна зробити висновок про сформованість чи не сформованість психологічної готовності дитини до школи. Психологічна готовність до шкільного навчання -це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна і соціально-психологічна готовність. [6]. Проблема психологічної готовності дітей до шкільного навчання досліджувалась зарубіжними науковцями (Г. Вітцлаком, С. Штребелом, М. Саймоном, Л. Зонтаги, Р. Брандтом, Й. Шванцарою та ін.) та вітчизняними (О. Запорожцем, Л. Божович, Л. Венгер, О. Венгер, В. Холмовською, О. Усовою, Ю. Гільбух, В. Котирло, С. Ладивір, Л. Кондратенко, Н. Гуткіною, Н. Побірченко та ін.).

Після завершення дошкільного дитинства у дитини з'являються елементарні обов'язки, змінюється її життя, зміст і форми спілкування з людьми. У дитини виникають нові потреби, інтереси й наміри. Від спільної з дорослими діяльності дошкільник переходять до самостійного виконання прохань, доручень, вказівок. У той же час зростає інтерес, прагнення долучитися до діяльності, взаємин дорослих, з'являються нові відносини з однолітками, бажання погратися разом, розповісти щось цікаве товаришеві, попрацювати з ним, запропонувати руку допомоги йому. Якості особистості, що сформувалися до цього віку забезпечують нормальний перехід дитини з дошкільного до шкільного життя. Якщо за участю кількох факторів у дитини процес готовності перебігає нерівномірно, виникають труднощі (непосильність вимог, переважання навчальних завдань над ігровими ситуаціями, негативні результати навчально-пізнавальної діяльності, негативне стимулювання поведінки), які спричиняють негативні прояви у поведінці дитини.

Пихтіна Н. П. подає таке визначення негативних проявів у поведінці. Негативні прояви – невмотивовані нерозумні протистояння дитини впливу на неї оточуючих[ 2, с. 10]. Негативні прояви класифікували багато науковців, та найбільш вдалою, на мою думку, є класифікація за Пихтіною Н. П:

І група: негативні прояви поведінки, зумовлені дефіцитом уваги з боку інших, в першу чергу соціально-значущих осіб – батьків, вихователів (істерики, агресивність, крадіжки, гіперактивність, замкнутість, неслухняність) ;

ІІ група: негативні прояви поведінки, що зумовлені кризами психовікового розвитку (агресія, жорстокість, істерики, неслухняність, гіперактивність) ;

ІІІ група: негативні прояви поведінки, зумовлені неправильним вихованням в сім'ї (гіперактивність, сором'язливість, агресивність, крадіжки, жадібність, замкнутість, неслухняність, нечесність, страхи) ;

ІV група: негативні прояви поведінки, зумовлені несприятливою адаптацією до закладу освіти (істерики, сором'язливість, дитячі скарги, страхи, замкнутість, агресивність) [4].

Для подолання та попередження негативних проявів у поведінці старшого дошкільника варто забезпечити достатню готовність його до школи. Найбільш вдало поняття «готовністі до школи» було визначено вітчизняним психологом Л. А. Венгером. Він вважав, що готовність до школи – це певний набір знань і вмінь, в якому повинні існувати всі інші елементи хоча рівень їх розвитку може бути різний [1, 118].

Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є: мотиваційна (особистісна) ; інтелектуальна; емоційно-вольова. Розглянемо їх детальніше.

Мотиваційна готовність – сформованість у дитини бажання вчитися. Виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подання інформації про неї. Готуючи дитину до школи вдома батькам варто сформувати позитивне ставлення дитини до школи (читання книжок про школу, екскурсія до школи в якій буде навчатись дитина, наведення прикладу з власного життя про навчання у школі) ; забезпечити дитині сприятливий розвиток пізнавальної сфери (активізація цікавості, схвалення допитливості, розвиток спостережливості), виховати з малих літ витримку, терплячість і наполегливість, здатність до зусиль, витривалість і рішучість. Важливо, щоб відомості про школу, які повідомляються дітям, були не тільки зрозумілі, але і знаходили емоційний відголос у них [1].

Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням. Інтелектуальна готовність також передбачає формування у дитини початкових умінь у навчальній діяльності, зокрема, уміння виокремити навчальну задачу і перетворити її в самостійну мету діяльності. Ця готовність найбільш сприятливо формується в дошкільному закладі. У дитсадку дитину готують вихователі до школи. Їх професійна підготовка, багаж знань забезпечують більш комфортний для дитини перехід до школи.

Готовність емоційно-вольової сфери дитини – це готовність, що яка зумовлена вмінням регулювати свою поведінку у складних ситуаціях, мобілізуватися у стані втоми, завершувати справу до кінця. Основними показниками емоційно-вольової готовності є певний ступінь сформованості довільних психічних процесів (цілеспрямованого сприймання, запам'ятовування, уваги), уміння долати посильні труднощі, навички самостійності, організованості, швидкий темп роботи, що вимагає зібраності, зосередженості (на противагу імпульсивності, схильності відволікатись), опанування основними правилами поведінки у навчальних та інших ситуаціях, уміння правильно реагувати на оцінку виконаного завдання, оцінювати свою роботу. [6]

Одне із найцінніших досягнень системи дошкільної освіти, на думку Л. Покроєва, є чітка і налагоджена підготовка дітей до навчання в школі. Вона будується на основі специфічних для дошкільного віку видах діяльності (ігровій, музичній) з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей [5, с. 8]. У роботі вихователі керуються чинними програмами: «Я у Світі «, «Українське дошкілля «, «Дитина «, «Дитина в дошкільні роки «. Вони пропонують такі напрямки у підготовці: створення мотивації до навчання у школі; інтелектуальну підготовленість дітей до навчання – створення всіх сприятливих умов для повноцінного сприймання, засвоєння та відтворення дітьми інформації; морально-вольову підготовленість – підводити дітей до розуміння того, що при вступі до школи змінюються норми та правила поведінки, взаємовідносини носять не такий емоційно-забарвлений характер, змінюються стосунки у колективі.

Висновок. Таким чином, ми з'ясували, що проблема профілактики негативних проявів у поведінці дитини є актуальною. та охарактеризували основні поняття теми: негативні прояви, психологічна готовність до школи. Аналізуючи опорні поняття, ми виявили, що всі поняття взаємопов'язані між собою і доповнюють одне одного і, розкриваючи зміст одного поняття, ми частково розкриваємо суть іншого. Вивченням проблеми профілактики негативних проявів займались психологи минулого й сьогодення. Визначаючи негативні прояви у поведінці, як невмотивовані протистояння дитини умовам що її оточують, науковці одностайні в обов' язковості заходів їх подолання, що ґрунтуються на врахуванні чинників. Емоційно-вольова готовність дитини до школи, як складова психологічної готовності, проявляється у довільності поведінки дитини, її превентивні можливості полягають у здатності дошкільників свідомо спрямовувати свою діяльність, підпорядковуватись встановленим вимогам, діяти всупереч особистим бажанням.

 

 

Дубровина М. Готовність до школи / За редакцією Дубровиної М. 2005 – 289 с.

Пихтіна Н. П. Профілактика негативних проявів у поведінці дітей: навч. посіб. / Н. П. Пихтіна. – Ніжин: НДУ ім.. М. Гоголя, 2014. – 376с.

Дитяча психологія: Павелків Р. В., Цигипало О. П. Навч. Посіб. – К. : Академвидав, 2008. – 432 с

Оржеховська В. М. Превентивна педагогіка. Навчальний посібник / В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко. – Черкаси, 2007. – 284 с.

Покроєва Л. Проблеми підготовки до навчання шестилітніх першокласників / Л. Покроєва // Початкова школа. – 2000. – № 1. – С. 7 – 9.