Основні проблеми українсько-польських відносин 1919-1946 рр.

Актуальність теми. Після першої світової війни в міру того як на місці нещодавно могутніх імперій поставали національні держави, у Східній Європі формувався новий політичний порядок. Хоча принцип самовизначення націй дістав загальне визнання, він, однак, застосовувався не завжди, внаслідок чого не всі народи здобули державність. Ті ж, що здобули її, мали великі та неспокійні національні меншості.

Говорячи про історичні особливості стосунків між Україною та Польщею у згаданий період, слід відзначити, що близько 7 млн. українців, в основному колишніх підданих габсбурзької монархії, на той час виявилися єдиною великою нацією, яка не завоювала незалежності. Більшість українців уходили до складу Польщі, решта жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь, і особливо в Польщі та Румунії, об'єктом дискримінаційної політики, західні українці були пройняті майже нав'язливим прагненням до самоврядування, що, на їхню думку, вирішило б їхні політичні, соціально-економічні та культурні проблеми. Ці сподівання наштовхнулися на асиміляційну політику держав, у яких вони проживали, й тому в житті західних українців впродовж усього міжвоєнного періоду панувала національна конфронтація.

Відтак у міжвоєнний період національне питання лишалося нерозв'язаним; із зростанням напруженості між панівними націями та утисненими меншинами воно ставало вибухонебезпечним. А соціально-економічні проблеми, що терзали цей регіон іще з часів імперії, лише поглиблювали гостроту ситуації.

З огляду на сьогоднішні події – інтеграцію України у Європейську спільноту, тісну співпрацю з державами-сусідами, зверненням до історичних коренів відносин між державами-сусідами, досить актуальною є проблема формування українсько-польських відносин впродовж 1909-1945 рр.

Предметом проведеного дослідження став історичний період входження та перебування українських земель у складі Польщі, а об’єктом – основні напрямки взаємин обох держав у світлі глобальних та місцевих політично-історичних подій.

Отже, темою дослідження є "Основні проблеми українсько-польських відносин 1919-1946 рр.". Відповідно метою дослідження є аналіз перебігу українсько-польських взаємин у міжвоєнний період.

Виходячи з об’єкту, предмету та мети завданнями дослідження є:

1) глибокий аналіз історичної ситуації досліджуваного періоду;

2) дослідити основні напрямки взаємовідносин України та Польщі в добу визвольних змагань 1919-1921 рр.;

3) проаналізувати особливості соціально-економічного та політичного становища західно-українських земель у складі Польщі;

4) з’ясувати характер українсько-польських взаємин в роки Другої Світової війни.

Джерельною базою виконання роботи стали праці таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, а також збірники документальних матеріалів. З вітчизняних науковців-істориків, які займалися розробкою даної проблеми, варто виділити дослідження Л. С. Кульчицького, Ю. Л. Шаповала та ін. Зокрема, Я. Дашкевич у роботі "Польсько-українські відносини: українська меншина в Польщі; польська меншина в Україні" значну вагу приділив дослідженюю економічного розвитку України у складі Польщі.

Проблемами існування і діяльності українських політичних партій у Польщі згаданого періоду присвятив свою роботу Удовиченко А. А. ("Українське представництво в Галицькому сеймі").

Оскільки тема стосується проблеми українсько-польських відносин, значний масив досліджень становлять праці західних істориків, особливо польських, серед яких слід відзначити роботи Е. Вішка та З. Карпуся, а також М. Папержинської-Турек, Р. Жереліка та Я.-Я. Бруського. 

Звичайно, основну джерельну базу складають архівні документи та преса досліджуваного періоду, яка міститься в архівах Рівного, Луцька та Львова.

Отже, робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.