Інноваційні форми підготовки соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу

                                                                                                                                    С. Коляденко

 

 

У статті проаналізовано концепцію формування готовності майбутніх спеціалістів до професійної діяльності у процесі оволодіння спеціальністю в умовах вищого навчального закладу.

 

В статье анализируется концепция формирования готовности будущих специалистов к профессиональной деятельности в процессе овладения специальностью в условиях высшего учебного заведения.

 

In article the concept of formation of readiness of the future experts to professional work is analyzed during mastering by a speciality in conditions of a higher educational institution.

 

На сучасному етапі модернізації вищої освіти в Україні особливої актуальності набуває проблема соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів, соціальних педагогів до роботи з дітьми, підлітками, молоддю у нових економічних та соціокультурних умовах [1: 3].

Державна політика в галузі вищої освіти спрямована на створення умов для розвитку і самореалізації особистості громадянина України, який чітко орієнтується в сучасних реаліях та перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життєдіяльності у XXI столітті [2: 17-21]. При цьому досить виразно виявляються суперечності між новими завданнями у сфері соціального виховання молоді і недостатньою підготовкою вчителів, соціальних працівників до соціально-педагогічної діяльності.

Загострення кризових соціальних явищ у суспільстві суттєво позначилося на вихованні, розвитку та освіті молоді. Перед соціальними й педагогічними працівниками загальноосвітніх шкіл виникли численні нерозв'язані проблеми, серед яких прояви жорстокості у молодіжному середовищі, дитяча бездоглядність, злочинність, проституція, поширеність уживання наркотичних речовин [3: 1-2]. Соціальні трансформації, що відбулися в Україні протягом останнього десятиліття, призвели до збільшення робочої і побутової зайнятості дорослих членів родини. Зростання безробіття об'єктивно обмежує матеріальні можливості сім'ї, наслідком чого є падіння життєвого рівня, поширення тривожності у внутрішньосімейній атмосфері, зростання конфліктності у взаєминах дорослих і дітей. Усе це актуалізує необхідність соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на активізацію соціального потенціалу різних інститутів соціалізації особливості.

У зв'язку з цим стає нагальною необхідність розробки ефективної стратегії соціального розвитку надання допомоги, підтримки соціально незахищених категорій дітей і молоді. Для реалізації цього завдання потрібні компетентні спеціалісти, здатні успішно працювати в різноманітних соціальних сферах, впливати на формування соціальної політики в державі, розробку соціальних програм і створення служб соціальної допомоги. Вони повинні вміти діяти в широкому діапазоні професійних обов'язків і функцій по наданню допомоги дітям.

Окрім того, має постійно вдосконалюватися система знань, необхідних компетентному фахівцю. Професіонал повинен знати про зміни в законах, правах, що стосуються його професійної діяльності, а також про соціальні очікування з професійної соціальної допомоги; формулювати цілі та завдання соціально-педагогічного спілкування, встановлювати доцільні стосунки з різними категоріями дітей та підлітків; розв'язувати конфліктні ситуації.

Житомирський державний університет імені Івана Франка здійснює підготовку соціальних педагогів з 1996 року. Першою була відкрита спеціальність «Українська мова і література та соціальна педагогіка», а з 2002 року з'явилися спеціальності «Практична психологія. Соціальна педагогіка», «Соціальна педагогіка. Музика», «Соціальна педагогіка. Історія», а з 2007 року – «Соціальна педагогіка». Викладання соціально-педагогічних дисциплін забезпечує кафедра соціальної педагогіки та педагогічної майстерності.

В основу організації підготовки студентів було покладено концепцію формування готовності майбутніх спеціалістів до професійної діяльності у процесі оволодіння спеціальністю, яка полягає:

• у визначенні основного складу професійно значущих якостей, якими має володіти майбутній спеціаліст, і побудова на цій основі моделі готовності майбутнього соціального педагога до професійної діяльності;
• вивчення професійного середовища розвитку спеціаліста та проведення інформаційного аналізу професійної діяльності для розробки навчально-інформаційної моделі професійного середовища;
• у самостійному досягненні поставлених на початку навчання студентом і викладачем мети на тривалий період часу у системі підготовки бакалавр-магістр.

Зміст освіти реалізується у різних формах навчання. Провідною формою навчання у процесі підготовки соціального педагога залишається традиційна лекція. У практиці викладання розповсюдженими є такі види лекцій:

Лекція-бесіда – форма активного залучення слухачів до навчального процесу. Як правило, така форма застосовується для викладу теоретично складного матеріалу. Наприклад, під час вивчення курсу «Теорія та історія соціального виховання» у якості лекції діалогу з аудиторією пропонується тема «Образ людини в історико-культурному аспекті» з розглядом наступних питань: етимологічні дослідження значення слова людина; людина у філософсько-етичних вченнях мислителів стародавньої Греції та Риму (Сократ, Платон, Демокріт, Аристотель) ; християнська концепція людини; теорія природного відбору Чарльза Дарвіна; марксистсько-ленінська біосоціальна концепція людини; психоаналітична концепція Зігмунда Фрейда.

Лекція-дискусія – викладач організовує вільний обмін думками між логічними розділами. Для такого виду ми пропонуємо, наприклад, тему «Методи гуманістичного виховання» з тієї ж дисципліни з розглядом наступних питань: сутність методів гуманістичного виховання; основна схема реалізації методів виховання. ; класичні ситуації, що створюються педагогами у системі виховання; форми та засоби виховної роботи.

Лекція з розбором конкретних ситуацій – за формою така лекція є дискусією, однак для обговорення викладач ставить не питання, а наводить конкретну ситуацію. Наприклад, для розгляду теми: « Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки дітей та підлітків» із курсу «Методика соціальної роботи» викладач представляє усну ситуацію, яка є своєрідним прологом до наступної частини лекції. Ситуація: «До соціально-консультативної служби ЦСССДМ звернулася мати Івана R, студента одного з коледжів міста. її непокоїть поведінка юнака, у якого останнім часом стали з'являтися гроші, яких мати йому не давала. Іван ніде не підробляє. Мати підозрює, що син займається рекетом або розбоєм; на таку думку її наштовхнув випадково підслуханий дзвінок, де співрозмовник сина просив того про відстрочку боргу. У відповідь на питання матері син все заперечує і знаходить свої пояснення, не зовсім переконливі».

Лекція із застосуванням техніки зворотного зв'язку – прикладом такої лекції може бути програмоване навчання, де лектор має можливість отримати інформацію про засвоєння матеріалу за допомогою технічних засобів.

Лекція-консультація. Прикладом такої лекції може слугувати тема із дисципліни «Методика соціальної роботи», що має практичне спрямування «Особливості роботи соціального педагога з наркозалежними».

Проблемна лекція. Включення мислення студентів здійснюється за допомогою створення проблемних ситуацій. Одним із шляхів активізації роботи слухачів є використання структурно-логічних схем, опорних сигналів тощо. Наприклад, до теми «Професійна етика та кваліфікаційна характеристика соціального педагога» в курсі «Соціальна педагогіка» пропонується наступна схема:

 

 

Одним з основних джерел забезпечення розвитку творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань у навчальних умовах залишається семінарське заняття. В умовах кредитно-модульної системи навчання ця форма набуває нового звучання. В основі технології проведення семінарського заняття лежать активні методи: проблемне навчання, ділові дидактичні ігри, рефлексо-тренінги, колективне навчання в малих групах тощо. Вони розраховані на самостійну роботу студентів, їхню творчу активність, інформатизацію й комп'ютеризацію навчального процесу, безперервне використання ЕОМ у процесі всього періоду навчання та формування на цій основі зв'язку нових форм навчання з традиційними.

Отже, при викладанні соціально-педагогічних дисциплін у Житомирському державному педагогічному університеті ми дотримуємося контекстної технології, сутність якої полягає у тому, щоб за допомогою систем форм, методів навчання задати предметно-соціальний контекст майбутньої професійної діяльності. Тобто, модель фахівця отримує своє відображення у діяльнісній моделі його підготовки: цілісний зміст професійної праці, представлений як система професійних проблем, функцій і завдань, наближених до професійних.