Інноваційні технології в сучасній шкільній географічній освіті

Башинська Алла Іванівна

Лис Юрій Володимирович

 

 

Оновлення змісту освіти потребує розробки принципово нових методик і технологій. Педагогічна технологія – це сукупність методів, прийомів, форм організації навчального процесу, які базуються на теорії навчання і забезпечують запланований результат. Інноваційні педагогічні технології розглядають як цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Головні ознаки педагогічних технологій:

‒чітка постановка перед учнями навчальних цілей і завдань, усвідомлення важливості матеріалу, що вивчається, мотивація навчальної діяльності учнів;

‒побудова послідовної поелементної процедури досягнення цілей і завдань за допомогою визначених засобів навчання, активних методів і форм організації навчальної діяльності учнів;

‒організація самостійної роботи учнів, спрямованої на вирішення проблемних навчальних завдань;

‒навчання за зразком, виконання вказівок учителя (у формі прийомів навчальної роботи, алгоритмів).

Реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках географії (на прикладі початкового курсу географії, 6 клас)

Суть ОЗН полягає у визнанні самоцінності учня як носія суб’єктивного досвіду; в розумінні взаємодії між суб’єктами і об’єктами з точки зору їх орієнтації на засвоєння загальнолюдських цінностей; в обов’язковому звертанні до емоційно-ціннісної сфери кожного учня; в орієнтації вчителя на вибір визначених форм, методів навчання. Основним результатом є розвиток пізнавальних здібностей школярів.

Цільовий компонент включає мету та цілі навчально-виховного процесу щодо опанування початкового курсу географії: дати учням знання про геосфери, про основні компоненти природного комплексу і взаємозв’язок між компонентами. Сформувати в учнів основи бережливого ставлення до природи, розкрити значення географічної науки в оцінці і розумному використанні території в інтересах людини, а також сприяти розвитку особистості підлітка.

Мотиваційний компонент включає: природний пізнавальний емоційний інтерес до середовища, в якому проживають учні; усвідомлення потреби в знаннях (вклад початкового курсу географії визначається науковим сприйняттям оточуючого світу; вмінням мислити комплексно, просторово, в часовому аспекті; вмінням вирішувати географічні проблеми, діяти в природі з точки зору екологічної безпеки; вмінням користуватися географічними картами, довідниками, вести спостереження).

Змістовий компонент включає теми курсу, що містять науково-теоретичні знання.

Операційно – діяльнісний компонент охоплює систему методів, форм та засобів навчання, які безпосередньо формують і визначають взаємини суб’єктів процесу навчання. Особистісно зорієнтована парадигма передбачає застосування методів, які базуються на співтворчості, співробітництві учасників навчального процесу, апелюють до особистісного розвитку кожного учня, орієнтуються на індивідуалізацію та диференціацію навчання, сприяють розвитку творчого мислення. Особливу увагу варто приділити методам активізації пізнавальної діяльності учнів – діалогічному навчанню, проблемному навчанню, навчальним іграм, практичним методам, роботі з картографічним та статистичним матеріалом.

Контрольно-регулювальний компонент включає запитання для усного опитування, різнорівневі тестові завдання, творчі роботи.

Оціночно – результативний компонент включає рівень сформованості соціокультурних знань учнів, які визначаються за допомогою інтелектуального, емоційно-ціннісного, світоглядного, поведінкового критеріїв.

Модульне навчання – технологія навчання, яка також з успіхом може використовуватися в навчанні географії. Сутність технології полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичне керівництво щодо виконання завдань.

Технологія комунікативно-діалогової діяльності вимагає від учителя творчого підходу до організації навчального процесу, володіння прийомами евристичної бесіди, вміння вести дискусію з класом і створювати умови для виникнення дискусії між учнями. Шкільна географія володіє великими можливостями для використання комунікативно-діалогової технології. У темах кожного курсу чимало проблем, питань для організації навчальної суперечки: «Карта – правильне чи криве дзеркало?», «Вітер – друг чи ворог людства?», «Чи потрібно осушувати болота Полісся?», «Чи є перспективи для розвитку атомної енергетики в Україні та світі?» та ін. Використовувати цей вид технології вчителю допоможе багатий методичний арсенал багатьох підручників географії.

Технологія диференційованого навчання враховує особистісне відношення учнів до навчання, рівень навченості, інтерес до вивчення предмета, до особистості вчителя. Створюються різнорівневі програми, дидактичний матеріал за змістом, об’ємом, складністю, методами і прийомами виконаних завдань, а також для діагностики результатів навчання.

Технологія проективного навчання передбачає системне й послідовне моделювання тренувального розв’язання проблемних ситуацій, що вимагають від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження оптимальних шляхів їх розв’язання (проектів), їх неодмінний публічний захист та аналіз підсумків упровадження. Серед інших педагогічних технологій, які дозволяють успішно реалізовувати завдання шкільної географічної освіти – технологія інтерактивного навчання, інформаційно – комп’ютерна, практичної діяльності, листів опорних сигналів та ін.

Таким чином, у професійній діяльності вчителя завжди є простір для пошуку, педагогічної творчості не лише на рівні традиційної методики, а на технологічному рівні.