Глобальна комп’ютерна мережа Інтернет

 

1. Поняття про глобальні мережі

2. Глобальна комп’ютерна мережа Інтернет

3. Підписка на періодичне розсилання інформації

 

 

Глобальні мережі покривають набагато більший простір і часто використовуються для об’єднання у єдину мережу локальних мереж, розташованих на різних територіях. Створення глобальних мереж вимагає більш дорогих і складних засобів, ніж створення локальних мереж. В систему глобальних мереж входять супутники на геостаціонарних орбітах (постійно знаходяться над однією точкою Землі). Найбільш дешевий спосіб об’єднання локальних мереж є використання існуючої телефонної мережі загального використання, яку можна розглядати як глобальну мережу. У зв’язку із низькою швидкодією і нестійкою роботою, це не найкращий результат. Для встановлення комутованого зв’язку потрібно, щоб модем набрав потрібний телефонний номер, і тимчасове з’єднання відбудеться на час передачі даних. Для цього випадку швидкість і надійність залежать від електричних компонентів лінії зв’язку, яка використовується в цьому сеансі. Виділені лінії на відміну від комутованого зв’язку забезпечують постійне з’єднання.

Модем – це пристрій, який перетворює (модулює) цифрові дані комп’ютера в аналогові, щоб їх можна було передати по телефонних мережах, або виконує зворотне перетворення (демодулює), щоб прийняти дані з телефонної мережі від іншого комп’ютера. Модеми є таких типів:

Інформаційні модеми – для обміну інформацією між віддаленими комп’ютерами по телефонній мережі;

Факс-модеми – для обміну інформацією між віддаленими комп’ютерами і факс-апаратами по телефонній мережі;

Сотові модеми – для портативних комп’ютерів;

Мовні модеми – підтримання мовної пошти і автовідповідача.

Модеми є зовнішні у вигляді окремого блоку або внутрішні, розташовані на материнській платі.

Швидкість модему вимірюється кількістю біт інформації, що передається за секунду, у вигляді ХХХ КВРS (тисяч біт за секунду). Сучасні модеми мають швидкість передачі 28. 8, 33. 6, 56 КВРS і більше.

Віддалений доступ до мережі можливий, коли є підключені до телефонної мережі модем і сервер, з яким можна встановити зв’язок.

Лінії ISDN (цифрова мережа інтегрального обслуговування) були створенні для заміни існуючої телефонної лінії загального використання. Це повністю цифровий комутований сервіс, за який вноситься щомісячна абонентна плата та додаткова плата за час використання лінії і кількість переданої інформації. ISDN мають два різновиди: BRI – лінія ISDN з номінальною швидкістю 64 Кбіт/сек для безпосередньої заміни телефонних ліній; PRI – лінія ISDN з основною швидкістю до 1, 5 Мбіт/сек..

Цифрова мережа, звичайно, не потребує використання модемів.

Крім названих, є інші види ліній для передачі даних.

Обмін даними через комп’ютерну мережу вимагає використання „єдиної мови”, так званого протоколу.

Протокол – це набір правил і угод для форматування і інтерпретації даних. Є велика кількість мережевих протоколів, які мають необхідну гнучкість для стикування різних мережевих ОС.

Windows 98 підтримує кілька мережевих протоколів, серед них:

NetBEUI – мережевий протокол, який використовується, починаючи з MS DOS, і у всіх версіях Windows, не працює у великих мережах;

IPX/SPX – мережевий протокол для великих і складних мереж, виходить із використання з появою більш ефективних протоколів;

ТСР/IP – найбільш гнучкий і складний мережевий протокол (набір протоколів), дозволяє встановлювати з’єднання і здійснювати обмін через мережі з різною архітектурою і операційними системами.

Спільне використання мережевих ресурсів це:

• Спільне використання файлів;
• Спільне використання дисків;
• Спільне використання принтерів;
• Спільне використання модемів;
• Спільне використання сканерів тощо.

Можливості для спільного використання файлів, дисків, принтерів, модемів тощо надає мережева ОС. Щоб звертатися до ресурсів, їх треба іменувати. Є два основних підходи до іменування мережевих ресурсів: угода або універсальні імена і призначені імена пристроїв.

Угода про універсальні імена (UNC) – означає метод звертання до комп’ютерів і їх спільних мережевих ресурсів. Ім’я UNC має формат:

\\Ім’я комп’ютера\Ім’я спільного ресурсу

Нехай на якомусь комп’ютері у мережі з ім’ям FRED є спільні файли документів у каталозі DOCUM. Щоб скопіювати ці файли на диск С: у каталог STEPAN свого комп’ютера, треба виконати команду:

COPI\\FRED\DOCUM\*. DOC C: \STEPAN

Призначені імена пристроїв – дають можливість звертатися до постійних ресурсів по їх короткому імені і не набирати багато символьну команду. Наприклад, якщо ресурсу у попередньому прикладі призначити ім’я у вигляді однієї букви (наприклад, D), то для звертання до нього досить натиснути цю одну букву і система зробить все потрібне.

 

Internet – глобальна комп’ютерна мережа, яка включає у свій склад мільйони комп’ютерів по всьому світу. Internet об’єднує локальні мережі учбових та наукових закладів, промислових підприємств, службових установ тощо. За допомогою Internet службові і приватні особи можуть звертатися до інформації, яка зберігається на серверах. Internet дає можливості скористатися електронною поштою, спілкуванням у реальному часі, укладати угоди у сфері бізнесу, проводити аудіо – і відео-конференції. Найбільш популярним є використання Word Wide Web (WWW або Web) – величезне зібрання текстових, графічних, аудіо -, відео – та інших документів, а також посилання (гиперссылки) одного на інший.

Internet можна собі уявити як павутиння телефонних, супутникових, оптоволокнистих, радіорелейних та інших каналів, які об’єднують комп’ютери на всій Землі і в космосі.

Internet є фізичною та логічною структурою, яка служить сховищем і постачальником інформації для об’єктів мережі.

До Іnternet під’єднуються як окремі комп’ютери так і цілі LAN. Звичайно, для локальних мереж, які включаються у склад глобальної мережі, застосовуються заходи безпеки для заборони або обмеження доступу до інформації приватного користування, що в них зберігається.

Іnternet має кілька рівнів, щоб забезпечити швидкодію, спростити керування і досягти необхідної для мережі стійкості. Рівень Іnternet, з яким мають справу користувачі, відомий як провайдери.

Провайдери – це організації, що постачають за плату послуги Іnternet організаціям та приватним особам.

Провайдери у свою чергу під’єднані до швидкісних пунктів доступу до мережі (NAP) Internet. NAP і провайдери з’єднані між собою високошвидкісними комунікаційними лініями, які створюють магістраль.

До магістралі під’єднуються „ребра” – низько швидкісні мережі.

Кожен комп’ютер-клієнт сервер локальної мережі або інший пристрій, з’єднаний з Internet, називається хост-вузлом. Кожний хост-вузол в Internet має унікальну адресу, яку призначає провайдер.

Провайдери пропонують кілька видів послуг, які відрізняються швидкодією і можливістю роботи з різними службами:

Off-line – не інтерактивне спілкування у вигляді листування з використанням електронної пошти та конференцій;

On-line – інтерактивне спілкування в режимі реального часу.

В Internet є безліч інтерактивних служб. Найпопулярнішою серед них є Word Wide Web. Word Wide Web (WWW) надає доступ до вмісту Internet. Word Wide Web на відміну від інших складових частин Internet, які базуються на текстовій інформації, відображає дані на екрані комп’ютера у текстовій та графічній формі на Web-сторінках.