Невідкладні стани в педіатрії

 

Невідкладна допомога при стенозі І ступеня:

Дитину заспокоїти, взяти на руки, пригорнути до себе, зацікавити іграшкою.

Достатня кількість теплого пиття (молоко з боржомі, 2% -ий розчин питної соди).

Доступ свіжого позітря.

Відволікаюча терапія – гірчичники на литкові м'язи, грудну клітку, гарячі гірчичні ванни для ніг, озокеритові аплікації на грудну клітку, ноги.

Інгаляції соляно-лужні, з відхаркуючими травами, зволоженого кисню.

Антигістамінні препарати – супрастін, дімедрол 2 мг/кг ч/з рот.

При стенозі II ступеня використовують те, що і при І ст., в поєднанні з:

Інгаляцією з протинабряковою сумішшю (ефедрин 5% •1. 0 + адреналін 0, 1% •1, 0+ атропін 0, 1% •0, 3+ дімедрол 1•1, 0 + гідрокортизон 25 мг, фізрозчин 15 мл).

Заспокійливими засобами: літична суміш (аміназін 2, 5% •1. 0 + дімедрол 1% •1, 0 + новокаїн 0, 25% •4, 0) – 0, 1 мл/кг, внутрішньом'язово, 20% оксибутірат натрію (в дозі 50-70 мг/кг), внутрішньом'язово або у вену.

Антигістамінні препарати – дімедрол, супрастін, піпольфен (2-3 мг/кг/добу) знутрішньом'язово.

З метою зменшення спазму м'язів гортані – 2, 4% еуфілін (у дозі 3-5 мг/кг) у вену, вітамін С, кокарбоксилаза; однократно глюкокортикоїди (кортикостероїди) : гідрокортизон – 3-5 мг/кг/ добу або преднізолон – 1-2 мг/кг/добу, або дексаметазон – 0. 5 мг/кг/добу.

Для лікування призначають антибактерійну терапію.

При стенозі III ст. :

Збільшують дозу глюкокортикоїдів у 2-4 рази (гідрокортизон – 15-20 мг/кг).

Дезінтоксикаційна терапія з включенням 5% розчину глюкози, альбуміну, плазми, реополіглюкіну, ізотонічного розчину.

За показами (при ацидозі) – 4% розчин натрію гідрокарбонату (4-8 мл/кг) у вену.

При неефективності комплексного лікування III ст. стенозу і IV ст. – госпіталізують у палату інтенсивної терапії, де проводиться інтубація трахеї, трахеостомія.

 

Невідкладна допомога:

Надати хворому зручне горизонтальне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°.

Забезпечити вільне дихання – розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення.

Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи (нашатирний спирт, ефір, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником.

Ввести під шкіру 0, 1-0, 5 мл кордіаміну або 0, 25-1 мл 10% розчину кофеїну бензоату натрію, або 0, 1-0, 5 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду.

При тривалій непритомності розтерти верхні і нижні кінцівки, обкласти хворого грілками, після відновлення свідомості напоїти гарячим чаєм, заспокоїти.

 

 

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:

Надати хворому зручне горизонтальне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°.

Забезпечити вільне дихання – розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення.

Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи (нашатирний спирт, ефір, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником.

Руки і ноги розтерти шматком суконної тканини або легко помасажувати. Прикласти грілки до кінцівок і накрити хворого ковдрою.

Ввести під шкіру 0, 1-0, 5 мл кордіаміну або 0, 25-1 мл 10% розчину кофеїну бензоату натрію, або 0, 1-0, 5 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду.

 

 

Лікування анафілактичного шоку на догоспітальному етапі:

Негайно припинити подальше поступання в організм алергізуючих речовин:

а) припинити введення ліків;

б) накласти джгут проксимальніше місця ін'єкції або укусу комах;

в) місце зведення алергена обколоти 0, 1% розчином адреналіну гідрохлориду (0, 3-0, 5 мл) або 1% розчином мезатону, розведеного в 3-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

г) у випадку потрапляння алергізуючих речовин на слизові (ніс або очі) слід промити їх проточною водою та закапати розчином адреналіну, при вживанні харчового або лікарського алергена через рот – необхідно положити дитину на бік, промити шлунок теплою водою, дати проносне;

д) якщо анафілактичний шок викликаний пеніциліном, внутрім'язово вводять пеніциліназу в дозі 1000000 ОД.

Для профілактики аспірації блювотними масами дитину вкладають на бік, висунувши нижню щелепу вперед, і здійснюють евакуацію шлункового вмісту зондом.

Хворого зігрівають грілками, забезпечують доступ свіжого повітря, проводять оксигенотерапію.

Негайно вводять глюкокортикоїди: преднізолон (3-5 мг/кг), гідрокортизон 5-10 мг/кг у вену або в м'яз.

Паралельно у м'яз вводять антигістамінні препарати: піпольфен, димедрол, супрастін.

Закритий масаж серця, штучна вентиляція легень при необхідності.

Термінова госпіталізація у реанімаційне відділення.

 

 

При судомному синдромі на догоспітальному етапі необхідно вжити таких заходів:

Забезпечити вільний доступ повітря – звільнити дихальні шляхи від слизу за допомогою пальця, згорнутою ватою або марлею, катетера, гумової трубки.

Звільнити дитину від стискуючого одягу.

Оберігати від механічних травм, підкладаючи м’які речі під голову, спину.

Запобігти прикушуванню язика – між корінними зубами закласти шпатель або держак ложки, обмотаний шаром бинта, або вузлик носової хустинки.

Попередити западання язика, висунувши вперед нижню щелепу і зафіксувавши її.

Ввести внутрішньом'язово 25% розчин магнію сульфату (0, 2 мл/кг маси).

При спазмофілії замість магнію сульфату потрібно ввести внутрішньом'язово або у вену 10% розчин кальцію глюконату (0, 2-0, 3 мл/кг маси).

Ввести внутрішньом'язово або у вену 0, 5% розчин седуксену (0, 5 мл/кг маси).

Всередину – фенобарбітал до 10 мг/кг маси.

Діуретики: внутрішньом'язово ввести 1% розчин лазиксу (1-2 мг/кг маси).

Терміново госпіталізувати хворого.

 

 

Долікарська допомога на догоспітальному етапі:

Фізичні (активні) методи охолодження:

розпеленати, роздягнути дитину;

холод на ділянку печінки, великих магістральних судин (пахова, пахвинна, підколінна, ліктева, бокова поверхня шиї) ;

міхур з льодом над головою;

протерти шкірні покриви спиртовим розчином (50%) ;

прохолодна клізма з водою кімнатної температури (температура 18-20°С) ;

промивання шлунку прохолодною водою (кімнатної температури) ;

обгорнути дитину вологою пелюшкою;

довенне введення охолоджених розчинів до 4°С (20% глюкоза -10-20 мл).

 

Допомога на догоспітальному етапі:

Надати дитині підвищеного положення, припіднімаючи головний кінець, або положення на боку.

Звільнити від стискаючого одягу.

Відновити прохідність дихальних шляхів:

а) очистити ротову порожнину від слизу пальцем, обмотаним бинтом, носовою хустинкою;

б) відсмоктування вмісту (слиз, харкотиння) з носа, ротоглотки за допомогою гумової груші, катетера; туалет носа, при вираженому набряку слизової – закапування судиннозвужуючих препаратів;

в) при западанні язика – надати дитині правильне положення: на спині з максимальним розгинанням голови, висунувши нижню щелепу вперед, очистити ротову порожнину і ввести повітряновід.

Доступ свіжого повітря, подача кисню за допомогою катетера, маски.

 

 

Проведення реанімації:

Забезпечити прохідність дихальних шляхів:

а) дитину покласти на спину на тверду основу;

б) під шию покласти валик і максимально закинути голову;

в) висунути вперед нижню щелепу;

г) очистити носоглотку і рот за допомогою тупфера, відсмоктувача, груші.

Штучна вентиляція легень за методом рот до рота або рот до носа, за допомогою дихального мішка чи маски наркозного апарату.

Методика: робиться глибокий вдих і через хустинку або марлеву серветку, щільно прикладену до рота дитини, вдувається повітря через рот. При цьому необхідно закрити ніс. Видих здійснюється пасивно.

Якщо відкрити рот не вдається, використовують метод рот до носа. В такому випадку губами щільно охоплюють ніс хворого і проводять вдування повітря. У дітей раннього віку можна користуватися методом рот до рота і до носа, охоплюючи ротом і рот і ніс немовляти.

Частота вдувань залежить від віку: новонароджені – 40 за 1 хв. ; діти першого року – 30; 5 років – 25; 6-14 років – 20; старші 14 років – 16-18 разів за 1 хв.

Штучну вентиляцію легень поєднують із непрямим масажем серця. У дітей перших 3 місяців життя масаж роблять великим пальцем руки; у дітей від 3 місяців до 3 років – трьома пальцями руки; у дітей, старших 5-ти років – двома руками, які вкладають хрест-навхрест, одна на одну, в ділянці нижньої третини грудини. Виконують поштовхоподібні натискування на грудину з метою компресії серця між грудиною та хребтом. У новонароджених натискання на грудину проводять на 1-1, 5 см, у дітей від 3 місяців до 2 років – на 1, 5-2 см, у дітей від 2 до 5 років – на 2, 5 см, від 5 до 15 років – на 3-4 см. Частота компресії – 60-100 разів на 1 хв., залежно від віку. На один вдих здійснюються чотири стиснення серця. Про ефективність реанімаційних заходів свідчить пульсу на великих артеріях, звуження зіниць, кольору шкіри, відновлення дихання.

У міру можливості здійснюють інтубацію трахеї. На фоні непрямого масажу серця внутрішньосерцево вводять 0, 1% розчин адреналіну (0, 1-0, 3 мл), 0, 1% розчин атропіну (0, 1-0, 3 мл), 10% розчин кальцію хлориду (1-4 мл). Їх можна вводити в одному шприці на ізотонічному розчині натрію хлориду. Зазначені препарати швидко руйнуються, тому їх можна вводити повторно. Крім того, внутрішньосерцево вводять 4% розчин натрію гідрокарбонату 5-7 мл/кг маси тіла.

Обкладання голови льодом, грілками з холодною водою, лікувальна гіпотермія.

Аспірація вмісту трахеобронхіального дерева, підключення респіратора. Продовження непрямого масажу серця, повторне введення лікарських засобів.

Продовження штучної вентиляції легень, у разі потреби – дефібриляція, кардіостимуляція, підключення ЕКГ-монітора.

Продовження штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату кожних 10 хв., введення ізупрелу (0, 1-0, 2 мл) для посилення тонусу міокарда.

Продовження штучної вентиляції легень, перехід до прямого масажу серця.

Інтенсивна терапія постреанімаційної хвороби.

 

 

Сміян І. С. Невідкладні стани в медсестринській практиці з педіатрії (Навчальний посібник). – К. : Аста, 2004. – 36 с.