Сучасна психологія в системі медичних наук

Сучасне лiкування хворого має бути комплексним i поєднувати три основнi види терапевтичної дiяльностi: бiологiчну, психологiчну та соцiальну, адже кожна хвороба дезорганiзує психiчну рiвновагу та соцiальне функцiонування людини. Особливо важливим є такий пiдхiд при хронiчних соматичних та психiчних захворюваннях, психосоматичних розладах.

Зважаючи на те, що об’єктом дiяльностi i предметом дослiдження в медицинi є людина, вирiшення бiльшостi проблем, пов’язаних з використанням даних цiлiсного комплексу наук про людину, належить медичній психології, в якій медичні та психологiчнi науки детермінують закономiрну сферу взаємодiї. Основне положення медицини, яке зазначає, що лiкар повинен лiкувати не хворобу, а хворого, вимагає знання не тiльки анатомо-фiзiологiчних і бiохiмiчних особливостей органiзму людини, але й визначення її психологічного статусу. До такої єдностi медичного i психологiчного пiдходiв у своїй дiяльностi прагнули такi вiдомi медики, як В. Бєхтєрєв, З. Фрейд.

Психологiчнi проблеми, що виникають у лiкарськiй практицi, здавна привертають увагу рiзних фахiвцiв, однак, незважаючи на те, що розумiння цiєї проблеми склалося iсторично, спецiальної наукової дисциплiни, яка б займалася вирiшенням саме медико-психологiчних проблем, тривалий час не існувало. В колишньому СРСР як наука самостiйно повноцiнно iснувала лише патопсихологiя, що вивчає порушення психiчних процесiв i особистостi в цiлому при психiчних захворюваннях (Б. Зейгарник). Саме її досягнення сприяли становленню на пострадянському просторi нової спецiальної психологiчної дисциплiни – медичної психологiї, що існує у взаємодiї медичних i психологiчних наук. На сьогодні медична психологiя розвивається як провiдна психологiчна дисциплiна, про що свiдчить процес розгортання фундаменталь-них, пошукових та практичних досліджень.

На сьогодні сутність медичної психології слiд розглядати з позицій особистостi, що дозволяє проникнути у розумiння психiчних процесiв, які призводять до виникнення психосоматичних захворювань, супроводжують i впливають на перебiг соматичних захворювань, пояснюють хворобливi стани людей, які належать до певних груп населення, зумовлюють патопсихологiчнi, психопатологiчнi, психогеннi i соцiогеннi розлади особистостi.

Враховуючи зростання впливу психологiчних здобутків на роботу лiкарiв загального профiлю слiд пам’ятати про важливість урахування:

основних психологiчних закономiрностей, необхiдних для лікувальної взаємодії у практичнiй дiяльностi лiкаря;

соціально-психологічного континууму взаємин лiкаря та пацiєнта та їхнього впливу на ефективнiсть лiкувального процесу;

особливостей професiйно-психологічної взаємодiї у лiкарському колективi.

Медична психологiя належить до мiждисциплiнарної, суміжної галузi дослiджень. Вона виходить з психологiчних теорiй i психологiчних методiв, розроблених на їх пiдставi, головна роль яких полягає у вирiшеннi наукових i практичних проблем, актуальних для медицини.

Загальна теорiя медицини нерозривно пов’язана з загальними психологiчними концепцiями. Медицинi i психологiї притаманнi спiльнi методологiчнi принципи. Спільними є й проблеми, що виходять за межi суто медичної проблематики – це спiввiдношення бiологiчного i соцiального у дiяльностi людини, зв’язок мiж психiкою i дiяльнiстю мозку, психосоматичнi i соматопсихiчнi кореляцiї, проблеми норми i патологiї, спiввiдношення мiж свiдомiстю i неусвiдомлюваними формами психiчної дiяльностi.

Отже, предметом вивчення медичної психологiї є:

особистiсть хворої людини в динаміці її психічних станів;

особистiсть медичного працiвника;

взаємини хворого i медичного працiвника на рiзних етапах їх взаємодiї.

Суміжними психологiчними дисциплiнами медичної психологiї є патопсихологiя, психопатологiя, нейропсихологiя, психологiя девiантної поведiнки, психiатрiя, неврозологiя, психосоматична медицина. Кожна з цих дисциплін мiстить як психологiчнi, так i медичнi знання. Однак усi вони є клінічними, отже, їх психологічні складові належать до медичної психологiї.

Власне психологiя у медицині має такi роздiли:

психологiя хворої людини;

психологiя лiкувальної взаємодiї;

норма i патологiя психiчної дiяльностi;

патопсихологiя;

психологiя iндивiдуальних вiдмiнностей;

вiкова клiнiчна психологiя;

сiмейна клiнiчна психологія;

психологiя девiантної поведiнки;

психологiчне консультування, психокорекцiя та психотерапiя;

психосоматична медицина.

Водночас психологiя вивчає практичні аспекти медицини, розвиток яких визначають такi цiлi:

вивчення психiчних факторiв, що впливають на розвиток хвороби;

профiлактика i лiкування хворої людини;

вивчення впливу захворювань на психiку;

вивчення рiзних виявiв психiки у їх динамiцi;

вивчення порушень розвитку психiки;

вивчення характеру взаємин хворої людини з медичним персоналом i мікросоціальним середовищем;

розроблення принципiв i методiв психологiчного дослiдження в клiнiцi;

створення i вивчення психологiчних методiв впливу на психiку людини з лiкувальною і профiлактичною метою.

Головним завданням медичної психологiї є вивчення психiки хворої людини в рiзних умовах. При цьому слід розрізняти загальну та спеціальну медичну психологію.

Зокрема, загальна медична психологiя вивчає:

основнi закономiрностi психологiї хворої людини (критерiї нормальної, тимчасово змiненої i хворобливої псиxiки), психологiї лiкаря, психологiї повсякденного спiлкування хворого i лiкаря, психологiчної атмосфери профiлактичних i лiкувальних установ;

вчення про психосоматичнi i соматопсихiчнi взаємовпливи;

вчення про iндивiдуальнiсть (темперамент, характер, особистiсть), про еволюцiю та етапи її постнатального онтогенезу (включаючи дитинство, пiдлiтковий вiк, юнiсть, зрiлiсть i старiсть), про афективно-вольовi процеси;

медичну деонтологiю, включаючи питання лiкарського обов’язку, етики, лiкарської таємницi.

Спеціальна медична психологiя розкриває основні аспекти лiкарської етики при спiлкуваннi з конкретним пацiєнтом i за певних форм захворювань. При цьому основну увагу придiляють:

психологiчним особливостям пацiєнта з суміжними формами нервово-психiчних розладiв (найбiльш вразливi i чутливi пацiєнти), які фактично є об’єктом дiяльностi лiкаря кожної спецiальностi;

психічним станам пацiєнтiв на етапах пiдготовки, проведення хiрургiчних втручань i протягом післяопераційного періоду;

психологічним особливостям пацiєнтiв з серцево-судинними, iнфекцiйними, онкологiчними, гiнекологiчними, нервовими, шкiрними, психiчними формами патологiї.

Велике значення має також психогiгiєна, зокрема:

психогігієна вагiтних, породiль, психогiгiєна дiтей молодшого вiку (3-5 рокiв) ;

психогiгiєна хронiчно хворих, пацiєнтiв з рiзними ступенями iнвалiдностi, з рiзними формами тривалих захворювань у похилому i старечому вiцi, хворих у перiод їх медико-соцiальної реабiлiтацiї;

психологiя хворих з дефектами органiв i систем (слiпота, глухота, глуxонiмота) ;

медично-психологiчний аспект трудової, військової i судової експертиз.

Комплекс проблем, що постають перед психологiєю в медичній галузі, охоплює багато проявiв i вiдхилень у поведiнцi людини. Найважливiше мiсце серед них посiдає проблема впливу хвороби на психiку людини та її поведiнку. Численнi спостереження i дослiдження свідчать, що порушення психiки у людини виникають не лише при психiчних, а й при соматичних захворюваннях. Вiдомi прояви ейфорiї у поєднаннi з пiдвищеною працездатнiстю у хворих на туберкульоз на пiзнiх стадiях його розвитку. Певні психiчнi змiни супроводжують рiзнi хронiчнi захворювання.

На сучасному етапi розвитку науки необхідними є фундаментальнi теоретико-експериментальнi дослiдження, спрямовані на пошук закономiрностей, що визначають якiснi змiни психiки при рiзних соматичних захворюваннях. Будь-яка тривала тяжка хвороба, ослаблюючи органiзм, призводить до порушень фiзiологiчних систем, що забезпечують психiчнi процеси, створюючи фон, на якому значно частіше виникають невротичнi реакцiї. Тим самим хвороба вiдбивається в переживаннях хворого, формуючи внутрiшню картину хвороби, структура якої залежить вiд iндивiдуальних особливостей особистостi, iнтелектуального та культурного рiвня пацієнта. Усталена система взаємин “лiкар-пацiєнт” теж вiдiграє значну роль. Крiм того, iстотний вплив на структуру внутрiшньої картини хвороби справляє соцiальне оточення пацiєнта. Наприклад, гiперопiка, надмiрна увага до хвороби та її симптомiв з боку родичiв у тривожного пацiєнта можуть пiдсилювати його фiксацiю на переживаннях, сприяти “втечi в хворобу”, погiршуючи його стан, або ж викликати негативне ставлення до лiкування в агресивних осіб. Це пiдтверджує думку про необхiднiсть певної психологiчної корекцiї взаємин родичів з пацієнтом.

Важливим принципом медико-психологiчних дослiджень виступає системний аналiз складного опосередкування психiки людини її дiяльнiстю, спiлкуванням з iншими людьми, способом життя взагалі. Змiни в психiцi людини та її поведiнцi, спровокованi хворобою, в першу чергу, опосередковуються особистiсними якостями, системою взаємин, їх цiлiснiстю, рiвнем розвитку, темпераментом i структурою її мотивацiйної сфери. Важливо зазначити, що хвороба, впливаючи на психiку, виразніше виявляє тi її характеристики, якi при здоровому функцiонуваннi психiки дослiджувати особливо важко.

Провiдну роль дослiджень особистостi, системи її взаємин, вивчення механiзмiв психологiчного захисту хворої людини визнають практично усi психологи, якi працюють у цiй галузi. Однак медична практика сьогоднi ще не завжди готова прийняти i використати данi психологiчних дослiджень у постановцi клiнiчного дiагнозу. Iнодi психологiчнi показники дають змогу оцiнити стан людини ранiше, нiж за допомогою фiзiологiчних проб.

Медична психологiя переважно вивчає змiни тих процесiв i станiв, що притаманнi й здоровiй псиxiцi. Патопсихологiя як частина медичної психологiї – це психологiя особистостi у її зв’язку з хворобою, вивчення психiки хворої людини не лише у її хворобливих змiнах, а й у збережених проявах. Патопсихологiчне дослiдження спирається як на психологiчну теорiю, так i на психологiчнi методи.

Таким чином, слiд відзначити загальномедичне значення медичної психологiї. Це теж вiдрiзняє цю наукову галузь як вiд патопсихологiї, так i вiд психопатологiї. Водночас неприпустимо недооцiнювати близькiсть, а часом i тотожнiсть об’єкта медичної психологiї i псиxопатологiї.

 

 

Загальна психологія: підручник / Т. Б. Партико; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – К. : Ін Юре, 2008. – 416 с.

Медична психологія / за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі. – К. ; Ніжин: Вид-во НДУ, 2007. – 157 с.

Медична психологія: навч. посіб. / В. А. Абрамов, Т. Л. Ряполова, О. К. Бурцев, С. Г. Пирков, О. М. Виговська, А. Ю. Васильєва. – Донецьк: Каштан, 2008. – 270 с.

Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку: монографія / В. Г. Панок; НАПН України, Укр. наук. -метод. центр практ. психології і соц. роботи. – Чернівці: Технодрук, 2010. – 486 с.