Відчуття і сприйняття, їх розлади

Вiдчуття – пiзнавальний психiчний процес, який полягає у вiдображеннi окремих властивостей предметiв та явищ, а також станiв органiзму, внаслiдок виникають вiдповiднi вiдчуття (наприклад, тепла, болю, смаку).

Розлади відчуття класифікуються як анестезiї – вiдсутнiсть чутливостi; гiпестезiї – її зниження; гiперестезiї – суб'єктивне посилення чутливостi; парестезiї – спонтаннi неприємнi вiдчуття онiмiння, поколювання, повзання мурашок.

Цi симптоми часто зустрiчаються при нервових захворюваннях: ураженнях центральної та периферичної нервової системи, органiв вiдчуття. Однак розлади вiдчуття можуть виникати також у психiчно хворих осiб, у яких немає органiчного ураження чутливих нервiв.

До анестезiї вiдносять аналгезiю – втрату чутливостi до болю. Аналгезiя зустрiчається при гострих психотичних станах, супроводжуваних психомоторним збудженням, а також може спостерiгатися при вираженiй депресiї: хворi, якi здiйснили невдалу спробу самогубства, потiм сповiщають про те, що не вiдчували болю. При легких депресiях може спостерiгатись гiпералгезiя, тобто посилення больової чутливостi. Явища гiпестезiї та анестезiї можуть виникати у хворих на iстеричний невроз. При цьому локалiзацiя та межi дiлянок шкiри, що втратили чутливiсть, не такi, як у разi органiчного ураження нервової системи, не вiдповiдають зонам iннервацiї певних нервiв. Невропатологи говорять про iстеричну втрату чутливостi на зразок панчох або рукавичок.

При астенiчних станах рiзного походження часто виникає гiперестезiя: суб'єктивне посилення одного чи кiлькох видiв чутливостi супроводжується посиленням емоцiйного тону, появою больового вiдтiнка у вiдчуттiв. Людина, яка хворiє на iнфекцiйне захворювання, вiдчуває себе вкрай слабою, легко стомлюється, втома виникає при незначних фiзичних та розумових зусиллях; хворий стає дратiвлим. Саме цi симптоми – слабкiсть, втомлюванiсть, дратiвливiсть, – i складають астенiчний синдром. До того ж хворий скаржиться на те, що електричне свiтло надто яскраве, вiд нього болять очi; медичний персонал та iншi хворi розмовляють значно голоснiше, нiж це потрiбно, тембр їх голосiв неприємний, «нiби шкрябає душу».

Описанi розлади вiдчуття виявляються шляхом бесiди, неврологiчне дослiдження включає прийоми, спрямованi на оцiнку тактильної, больової, температурної, смакової чутливостi. Методик патопсихологiчного дослiдження, якi були би спрямованi на виявлення та об'єктивiзацiю розладiв елементарної чутливостi, на сьогодні не існує.

Сприйняття – відбиття предметів і явищ навколишньої нас дійсності, що безпосередньо впливають на органи почуттів.

Порушення сприйняття поділяють на галюцинації, ілюзії, метаморфопсії та дереалізації.

Галюцинація – це сприйняття, яке виникає без реально існуючого об'єкта. Це одна з форм порушення почуттєвої свідомості, коли сприйняття виникає без реального об'єкта. Галюцинації класифікують за різними видами аналізаторів, у яких вони виникають: зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові, галюцинації загального почуття.

Зорові галюцинації бувають безформними – полум'я, туман, дим (фотопсії) – і предметними, натуральної, зменшеної (мікроптичні) і збільшеної, гігантської (макроптичні) величини; безбарвними, природно забарвленими або вкрай інтенсивного забарвлення; рухомими або нерухомими; незмінними за змістом (стабільними) і постійно змінними у вигляді різноманітних подій, які розігруються, як на сцені або як на кіноекрані (сценоподібні). Зміст галюцинацій може бути лякаючим, викликати жах або, навпаки, цікавість, замилування.

Слухові галюцинації поділяють на акоазми (чуття окремих звуків, гудків, шумів, пострілів) і фонеми, або вербальні галюцинації (чуття слів, розмов). За інтенсивністб слуховые галюцинації бувають тихими, голосними і натуральними. Зміст їх може бути байдужим, загрозливим, лиховісним, попереджуючим або пророкуючим. Виділяють коментуючі галюцинації (голос або голоси висловлюють думку про кожну дію хворого) і імперативні (голос або голоси наказують робити ту або іншу дію).

Нюхові галюцинації – поява різноманітних мнимих запахів різної інтенсивності – від злегка відчутних до задушливих.

Смакові галюцинації – відчуття смаку, не властивого певній їжі, найчастіше неприємного і огидного.

Тактильні галюцинації – відчуття повзання по тілу комах, хробаків, відчуття на поверхні тіла або під шкірою сторонніх предметів.

Вісцеральні галюцинації – відчуття наявності в порожнині тіла, звичайно животі, сторонніх предметів, живих істот, нерухомих або рухомих (наприклад, жаб).

Вісцеральні і тактильні галюцинації нерідко важко відрізнити від сенестопатій. Розходження полягає в тому, що сенестопатії є безпредметними, тяжкими відчуттями, а галюцинації завжди предметні й виникають у тому чи іншому просторі.

Складні галюцинації – одночасне співіснування різних видів галюцинацій (зорових, слухових і т. д.).

Виникнення галлюцинаторного зорового образу (звичайно людини) поза полем зору хворого називається екстракомпінною галюцинації.

Псевдогалюцинації – порушення сприйняття у будь-якому аналізаторі відчуттів (зорові, слухові і т. д.), виникають, як і справжні галюцинації, без наявності реального об'єкта. На відміну від справжніх галюцинацій псевдогалюцинаторні образи не ототожнюються з реальними предметами і явищами, тобто позбавлені характеру об'єктивної реальності. Хворі говорять про особливі, відмінні від реальних голоси, зорові образи. Ці галюцинації не проектуються назовні, а перебувають всередині голови або тіла – інтрапроекція (голос чується «в голові», бачення «внутрішнім оком»). Хворі стверджують, що їх голоси і бачення є результатом якогось зовнішнього впливу. Тут завжди присутній компонент насильства, «навіювання» (голоси передаються, а зорові образи показуються або передаються за допомогою техніки).

Гіпнагогічні галюцинації – образи, які мимоволі виникають перед засипанням при закритих очах на темному фоні.

За механізмом виникнення виділяють функціональні галюцинації (виникають завжди на фоні якогось реального подразника – вода, шум і стукіт коліс поїзда, розмова) і рефлекторні (пусковим моментом їх виникнення є реальний зовнішній агент, від якого вони потім існують незалежно).

Ілюзії – помилкове, перекручене сприйняття реально існуючого об'єкта зором або слухом (слухові і зорові ілюзії).

Розлад схеми тіла – перекручене відчуття форми, величини свого тіла, положення його в просторі. Даний розлад виражається у мимовільній появі уявлення про збільшення або зменшення розмірів свого тіла, його ваги, збільшення, зменшення або переміщення окремих його частин.

Метаморфопсії – перекручене сприйняття величини, форми і просторового розташування реальних предметів.

Дереалізація – розлад сприйняття навколишнього з почуттям примарності навколишнього світу. Зовнішній світ сприймається віддаленим, невиразним, застиглим, безбарвним і силуетним. Все навколишнє здається зміненим, невизначеним, нечітким. До дереалізації відноситься також втрата почуття дійсності: поява сумніву в реальності існування навколишніх предметів, людей, усього реального світу.

Близькими до дереалізації є феномени «ніколи не бачене» (jamais vu), наприклад знайома місцевість сприймається начебто вперше побачена, і «раніше бачене» (deja vu), коли в незнайомій місцевості і приміщенні виникає почуття, ніби людина вже тут була. Звичайно явища «уже баченого» і «ніколи не баченого» спостерігаються при епілепсії.

 

 

Зейгарник Б. В. Патопсихология: Учеб. пособие для студ. высш. заведений. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – С. 73-100

Клиническая психиатрия / Под ред. профессора Н. Е. Бачерикова. – К. Здоровья, 1989. – С. 54-58

Левченко И. Ю. Патопсихология: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М. : Издательский центр «Акадкмия», 2000. – 232 с.

Середина Н. В., Шкуренко Д. А. Основы медицинской психологии: общая, клиническая, патопсихология / Серия «Учебники, ученые пособия». – Ростов н/Д: «Феникс», 2003. – 512 с.

Справочник по психиатрии / Под ред. А. В. Снежневского. – М. : Медицина, 1985. – 416 с.