Підготовка кадрів соціальних працівників у Бельгії

На даний момент у багатьох країнах Європи не існує чіткого розмежування в назвах професій «соціальний працівник» і «соціальний педагог», незалежно від того, який навчальний заклад цей фахівець закінчив і який сертифікат отримав. Визначенням змісту понять «соціальна педагогіка» та «соціальна робота» займається європейська група МАШСР (Міжнародна Асоціація шкіл соціальної роботи).

Дефініції термінів соціальна робота та соціальна педагогіка свідчать про їх концептуальну нечіткість у багатьох країнах Європи, Науковці та спеціалісти з цих питань, аналізуючи соціальну роботу і діяльність соціальних служб в кожній окремо взятій країні, не роблять спроби вивести універсально діюче поняття соціальної роботи, вважаючи такий підхід прагматичним.

Термін соціальна робота найчастіше відображає реалії, які значно відрізняються. У Бельгії «соціальна робота» включає, на відміну від багатьох англомовних країн, «роботу з молоддю й общиною», цей напрямок є характерною рисою того, що входить до категорій «соціальна робота» і «соціальна педагогіка».

Французький термін, яким теж користуються у Бельгії, не є таким об'ємним і динамічним, як німецький (соціальна робота і соціальна педагогіка), однак він є змістовнішим, ніж термін соціальна робота в англомовних країнах.

В усіх західноєвропейських країнах соціальні працівники навчаються у межах третинної системи освіти і здебільшого на рівні старших курсів. Ірландія та Об»єднане Королівство розглядають можливість вважати кваліфікованими спеціалістами (початкового ступеня) в галузі соціальної роботи як випускників, так і не випускників. Лише чотири країни (Бельгія, Франція, Люксембург і Нідерланди) пропонують високо спеціалізовані курси навчання.

У Бельгії навчання соціальній роботі регулюють делегуванням повноважень для здійснення нагляду Міністерству освіти.

Бельгійські школи соціальної роботи не є виключно приватними, як у, наприклад, Голландії, переважна кількість інститутів у Бельгії є державними. Навчання соціальної роботи має місце виключно в екстрауніверситетських інститутах вищої освіти.

У Бельгії найпоширенішими є незалежні інститути, які пропонують лише курси по опануванню соціальними професіями. В інших випадках навчання соціальної роботи пропонується як предмет вибору з кількох інших спеціальностей на базі університету або екстра-університету.

Не всі інститути з соціальної роботи користуються правами автономії та самоврядування і тому не можуть самі приймати рішення стосовно кадрових, навчальних питань і фінансування. Автономія виявляється більшою мірою на курсах при університетах. У Бельгії курси містяться при інститутах, що більш або менш нагадує систему середньої школи, часто відсутні академічні свободи. Можливості науково-дослідної роботи також сильно варіюються залежно від національного середовіща. Тут домінуючою є тенденція до академізації.

Однак, за численними повідомленнями в пресі, наукові дослідження в Бельгії в сфері соціальної роботи перебувають ще на початковій стадії і їх рівень ще далеко не відповідає потрібній якості. Все ще є винятком, коли при інститутах створені курси аспірантури і докторантури у сфері навчання соціальної роботи (як самостійної'дисципліни що відрізняється від педагогіки, соціології та психології).

У Бельгії навчання соціальної роботи має досить тривалу традицію. Перші курси було засновано до початку першої світової війни, а офіційне навчання почалося в період між світовими війнами.

Різноманітність організації та структур навчання соціальної роботи на міжнародному рійні робить важким узагальнення можливостей підготовки аспірантів. На відміну від багатьох європейських країн, у Бельгії існують вчені ступені в галузі соціальної роботи. Кваліфікація в соціальній роботі або соціальній науці, отримана в результаті проходження курсу навчання – загальноприйнята умова для вступу на такі курси. Існує також можливість для випускників інших курсів вступити на дворічний курс із соціальної роботи, однак професійна кваліфікація, досягнута таким чином, відповідає стандарту диплому випускника з соціальної роботи.

Після тою як студент успішно пройшов курс навчанни та аспірантуру, він отримує сертифікат про академічну кваліфікацію. Бельгійські випускники мо жуть мати різні види сертифікатів. Академічний сертифікат дорівнює ліцензії щодо професійної кваліфікації.

Після завершення середньої школи освіту можна продовжити в трьох університетах, інших інститутах, які мають статус університетів, а також у педагогічних коледжах, академіях, школах соціальної роботи. Навчання в університетах складається, як мінімум, з восьми семестрів, а закінчення докторського курсу потребує меншою мірою десяти семестрів. Навчання у педагогічних коледжах і академіях складається з чотирьох-шести семестрів. У наш час при, університетах немає курсів соціальних працівників.

Крім офіційних вимог щодо освіти, закон вимагає психологічної оцінки вступників. Процедури щодо відбору вступників включають у себе стандартизовані тести на кмітливість й особистісні якості, групові дискусії, есе та інтерв'ю з персоналом і консультації психологів.

Класні курси включають у себе гуманітарні і суспільні науки І (психологію, педагогіку, соціальну медицину; право (закон), соціологію, економіку і соціальну політику, політологію і соціальну філософію) та соціальну роботу (теорію соціальної роботи, професійні галузі, методи соціальної роботи, адміністративне керування, методи дослідницької роботи, використання досліджень, майстерні і цехи, групову динаміку, спостереження, мистецтва і ремесла).

Кожний семестр студенти працюють над проектом у групі. Викладач школи соціальної роботи або соціальний працівник агентства керує проектами, що знайомлять студентів з тими новими ідеями, над впровадженням яких вони працюють. Група студентів розробляє і впроваджує в практику свій проект. Крім того, студенти повинні вміти вести документацію стосовно власної діяльності, користуватись спеціальною літературою.

Навчальний план включає чотири місяці практики під наглядом спеціалістів, з яких один місяць повинен бути проведений в агентстві з соціального забеспечення дітей або юнацтва і один місяць – у закладах з роботи з дорослими.

Отже, найзначнішими напрямами в навчанні соціальної роботи в Європі і Бельгії зокрема є академізація, обмеження освіти світськими науками, збільшення в навчанні «загального» підходу, «європеїзація». Останнім часом серед громадськості Бельгії спостерігається глибокий скептицизм у ставленні до соціальної роботи. Це зумовлюється фінансовою кризою, проте слід пам'ятати і «кризу ідентичності» самої соціальної роботи. Конкуренція добровільних і самодопоміжних ініціативних груп, з одного боку, та ініціатива профспілок – з іншого, примушує ініціаторів цієї справи у багатьох країнах точно визначити соціальну роботу, встановити її унікальний внесок і виправдати витрати на неї. Навчання соціальної роботи повинно забезпечуватися добре спланованою, науково обгрунтованою і практично зорієнтованою навчальною програмою, що відповідає її мсті в різних країнах Європи.

 

 

Дорогіна О. В. Роль і функції практики у підготовці соціальних працівників в Бельгії// Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». -№2, 1999. – С. 98-100.

Поліщук В. А. Професійна підготовка фахівців соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 184 с.

Шанталь де Моліна, Кікало А. В. Практична підготовка соціальних працівників у Бельгії Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – Ужгород. – 1999. – № 1.