Зміст соціальної роботи з молоддю

Соціальна робота з молоддю – діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку молоді, захист її конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

Основними напрямами державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю є:

визначення правових засад соціальної роботи з молоддю;

розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки молоді;

створення сприятливих умов для гармонійного розвитку молоді, задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності;

консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги;

здійснення соціального менеджменту щодо організації діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій, спрямованої на подолання соціальних проблем;

здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків;

розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану молоді, яка зазнала жорстокості, насильства, потрапила в екстремальні ситуації;

сприяння молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів;

забезпечення дотримання соціальних стандартів і нормативів умов життєдіяльності, морального, психологічного та фізичного стану молоді;

здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи;

сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху;

встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи з молоддю.

Умови здійснення молодіжної політики в Україні визначаються наступними факторами. Насамперед, варто враховувати динаміку чисельності молоді – прогнозується її ріст на початку ХХІ століття (порядку 3% до середини 2010 року) з досягненням максимуму в 2010 році, і подальшим спадом до 2015 року – нижче рівня 2010 року. При цьому на молодіжний вік припадає третина працездатного періоду, і молодь на сьогодні становить 36% працездатного населення (при цьому реально зайнята лише половина: інші вчаться, не мають роботи, перебувають у відпустках по догляду за дитиною).

Соціальна робота з молоддю є доволі новим видом діяльності в Україні. У силу цього проблема є недостатньо розробленою в нормативному плані. Проект Концепції державної молодіжної політики України визначив соціальні служби для молоді як організації, які незалежно від організаційно-правових форм і форм власності здійснюють заходи щодо соціальної підтримки молодих громадян, які перебувають у важкій життєвій ситуації, наданню соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, сприянню в соціальній, психологічній адаптації і соціальній реабілітації, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність з соціального обслуговування молоді без реєстрації юридичної особи.

Згідно цього ж проекту Концепції державної молодіжної політики соціальна інфраструктура для молоді – це система необхідних для життєзабезпечення молоді об'єктів (будинків і споруд), а також організацій, які здійснюють діяльність з охорони здоров'я, освіти, виховання, соціального обслуговування, фізичного, духовного і морального розвитку молодих громадян, забезпечення їх зайнятості і задоволення їх суспільних потреб.

Нормативною основою діяльності спеціалізованих установ по роботі з молоддю є:

програма «Молодь України» на 2006-2010 роки;

нормативно-правові акти Державного комітету України у дітей, сім’ї та молоді та інші.

При цьому ряд основних категорій: соціальне забезпечення, структурні елементи соціальних служб, соціальний захист – чітко не визначені, що вимагає подальших досліджень цієї проблеми і її законодавчого вирішення. Не забезпечена і присутність молодіжних розділів у законодавчих актах у всьому блоці соціальних та економічних законів.

Інноваційний характер діяльності установ органів молодіжної політики випереджає нормативне вирішення питання. Необхідна розробка пакету відомчих документів з функціонування соціальних служб для молоді: системи штатних нормативів, робочого часу і оплати праці, нормативів створення установ на певну чисельність молоді, податкових пільг для цих установ.

Розуміння цілей соціальної роботи з молоддю залежить від того, як ми розуміємо, що таке молодь, як формуємо її «ідеальний образ». Визначаючи статус молоді, суспільство певним чином позначає права й обов'язки, пов'язані із цим статусом. Їх зміст залежить від типу суспільства. Право визначати стутус тих або інших соціальних груп, у тому числі, молоді, є об'єктом боротьби зацікавлених груп. Відбиттям її і є наукова полеміка із приводу визначення поняття молоді й границь молодіжного віку.

Завдання соціальної роботи з молоддю можуть визначатися, виходячи або з розуміння її як соціально-вікової групи, або з розуміння молодості як життєвого етапу. У першому випадку будуються програми роботи з певною категорією потребуючих допомоги, у другому мова йде про корекцію процесу соціалізації.

Практика соціальної роботи з молоддю грунтується на двох базових соціологічних підходах – функціоналізмі і теорії конфлікту.

Основою функціоналізму є ідея консенсусу, яка полягає в тому що люди згодні з базовими цінностями суспільства. З погляду функціоналізму, родина, право, система освіти є агентами соціального контролю.

Відповідно до теорії конфлікту індустріальне суспільство обумовлює все більше нерівний розподіл доходу і зіштовхується зі зростаючою проблемою соціального контролю. Прихильники цієї соціологічної традиції намагаються досліджувати шляхи протидію такому контролю і пригніченню.

Прийнято виділяти чотири моделі роботи з молоддю:

радикально-гуманістична;

радикально-структуралістська;

інтерпретативна;

функціоналістська.

Зміст молодіжної політики може тлумачитися по-різному, залежно від того, як широко соціум погоджуєтьсяся розуміти соціальну політику. Якщо соціальна політика – це будь-які впливи держави на соціальне життя, то молодіжна – її частина; якщо соціальна політика зводиться тільки до захисту певних груп населення, то молодіжна політика буде ставити перед собою і деякі самостійні завдання, які стосуються власне соціалізації.

Завдання молодіжної політики визначаються в наступних областях:

забезпечення соціального здоров'я молоді;

сприяння сімейному вихованню;

сприяння освіті та професійному зорієнтуванню;

сприяння зайнятості;

вирішення житлових проблем;

взаємодії з молодіжними організаціями;

впливу на процеси в молодіжній культурі.

Соціальна робота з молоддю повинна координуватися з молодіжною політикою, необхідна взаємодія здійснюючих її організацій.

 

 

Андрущенко В. П., Бех В. П., Лукашевич М. П., Мигович І. І., Пінчук І. М. Соціальна робота. – К. : УДЦССМ, 2001.

Бойко А. М., Бондаренко Н. Б., Брижовата О. С., Бурлака В. В., Грига І. М. Соціальна робота. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004.

Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” // ВВР. – 2006. – № 35.

Звєрєва І. Д., Безпалько О. В., Янкович О. І., Бондаренко З. П., Лях Т. Л. Соціальна робота в Україні. – К. : ДЦССМ, 2004.

Семигіна Т. В., Мигович І. І., Григ І. М., Кабаченко Н. В., Савчук О. М. Теорії і методи соціальної роботи. – К. : Академвидав, 2005.

Толстоухова С. В. Здійснення соціальної роботи центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у 2004 році: Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. – К. : Держсоцслужба, 2005.

Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (теорія і практика) : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К. : ВМУРОЛ «Україна», 2004.