Сутність соціальної терапії, її види

Соціальна терапія – цілеспрямований процес практичного впливу відповідних державних структур, громадських організацій та об'єднань, у тому числі й релігійних, на конкретні форми прояву соціальних відносин чи соціальних дій. Соціальна терапія здійснюється на фоні загального складного становища особистості чи соціальної групи, соціального неблагополуч-чя, коли соціальна проблема розглядається з погляду соціальної хвороби, яка потребує виліковування.

У соціальній терапії як технології соціальної роботи застосовуються прийоми, техніки впливу на особистість та її оточення з огляду на специфіку соціальної ситуації, зміст, завдання соціальної терапії, рівень соціальної структури суспільства, на якому вона проводиться.

Соціальна терапія – форма втручання (інтервенції) в світ клієнта чи його оточення, орієнтована на допомогу клієнту через вплив на психічні і соматичні функції його організму. Основною метою соціальної терапії є оптимізація відносин у системах “людина – людина”, “людина – група”, “людина – світ”.

Технології соціальної терапії ґрунтуються на досягненнях психології, психіатрії, психотерапії та соціальної педагогіки. Кожен із методів, що використовуються в соціальній терапії включає два елементи:

інтелектуальний, пов’язаний із інформаційним впливом слова;

емоційний, який зумовлюється використанням міміки, жестів та особливостей характеру соціального педагога.

Усі методи соціальної терапії використовуються у двох формах:

індивідуальній – використовується стосовно клієнтів, вирішення проблем яких вимагає жорсткої конфіденційності, або які не бажають приймати участь у груповій соціальній терапії;

груповій, яка дозволяє клієнту глянути на себе очима групи і, відповідно, відкорегувати поведінку, а також, у разі необхідності, розробити ефективну програму індивідуальної терапії.

З метою ефективного вирішення соціальних проблем можна запропонувати групі наступні вправи: релаксація, пантомімічні сцени, рольові ігри, гештальттерапія і т. д.). Групи при цьому можна умовно поділити на:

- навчальні;

- спільної діяльності;

- групи для батьків;

- чоловічі та жіночі групи.

Склад групи може змінюватись в залежності від поставленої мети та визначених завдань.

Технологія роботи в групі покликана розв’язувати такі завдання:

забезпечення нормального розвитку членів групи;

самоствердження особистості;

виховання почуття громадянськості;

попередження дисфункцій у групі;

корекція мети, коли це необхідно задля одного чи кількох членів групи.

Найпоширенішими методами соціальної терапії є наступні.

Трудова терапія, яка ґрунтується на тонізуючій і активізуючій дії праці на психофізичну сферу людини. Особливого значення набуває при психічних розладах. Трудова терапія дозволяє організувати спільну діяльність, сприяючи налагодженню хороших стосунків між людьми, знімаючи стан напруження і переживання. Трудова терапія є універсальним видом соціального розвитку, підтримки, і допомоги різним категоріям населення.

Терапія самовиховання (найбільший ефект дає при використанні аутогенного тренування). Метод включає наступні прийоми:

самовивчення;

переоцінювання своєї особистості;

самоаналіз;

створення бажаного образу “я”;

формування індивідуальних прагнень;

використання прийомів самопереконання, самозаохочення і самонавіювання;

сенсорна репродукція поведінки “я-образу” в найрізноманітніших ситуаціях діяльності і спілкування; ж) накладання стереотипів “я-образу” на реальну поведінку в житті і діяльності.

Методи поведінкової терапії, які стосуються тренінгу соціальних навиків. Формування навиків соціального функціонування здійснюється за допомогою таких методів:

організація вільного часу;

терапія зайнятістю, бесіди про професію;

виконання клієнтом функцій підкорення та управління.

Дискусійна терапія, що відбувається за такою схемою:

знайомство членів групи;

обговорення сподівань клієнтів, їх переживань;

переживання і обговорення групового напруження;

наростання протистояння і агресії у відношенні до керівництва групою;

виявлення істинного ставлення до керівника, вироблення групових норм поведінки стосовно керівника;

виявлення проблем, пов’язаних із самостійністю, відповідальністю і активністю;

формування адекватного ставлення до проблеми, яку необхідно розв’язати, активної мотивації до участі у роботі групи, норм і традицій групи;

аналіз групової динаміки з виходом на проблематику окремої людини;

обговорення результатів терапії, підведення підсумків.

Соціотерапія – вплив на соціальне оточення клієнта за допомогою державних і громадських організацій.

Психологічні напрямки соціальної терапаї включають такі її види, як:

музикотерапія – ґрунтується на формуванні у слухачів переживань, пов”язаних з минулим, сучасним та майбутнім.

ритмотерапія, яка пов’язується з ритмами природи, біоритмами життя і т. д. ;

арттерапія – лікування засобами мистецтва, що передбачає використання таких методів: а) використання вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз і інтерпретацію клієнтами; б) формування у клієнта прагнення самостійно творити; в) творчість самого спеціаліста, спрямована на взаємодію із клієнтом;

кольоротерапія – передбачає підбір необхідного кольору як з метою стимуляції, так і корекції свого стану;

психогімнастика – одна з форм психотерапії, за якої взаємодія ґрунтується на руховій експресії, міміці та пантоміміці;

натурпсихотерапія (ланшафттерапія) – лікування природою;

логотерапія – розмовна психотерапія, яка посилює міру самоповаги, сприяє становленню зрілої особистості;

бібліотерапія – аналіз прочитаної літератури, що дозволяє об’єктивно оцінити стан клієнта;

імаготерапія – передбачає використання з метою терапії рольової гри (гри образами), де використовуються наступні прийоми: переказування літературного твору в наперед встановленій ситуації, переказування і драматизація народної казки, виконання ролі у спектаклі.

В технологіях соціальної терапії її методи прийнято використовувати комплексно.

 

 

Теорії і методи соціальної роботи: підр. для студ. ВНЗ / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005.

Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008.

Технологии социальной работы: Учебник под общ. ред. проф. Е. И. Холостовой. – М. : ИНФРА-М, 2002.