Технології економічної підтримки населення в сучасних соціальних умовах

Під соціально-економічною допомогою як формою соціального захисту населення розуміють надання соціальних благ та послуг соціально вразливим групам населення на основі визначення їх потреб. Об'єктом соціально-економічної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижчі від прожиткового мінімуму чи межі бідності.

Державна соціальна допомога здійснюється двома шляхами:

програми допомоги в грошовій формі;

допомога в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомоги, позичок студентам тощо.

Розглянемо детальніше види соціально-економічних технологій підтримки населення.

1. Соціальні пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60 і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди ІІІ групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам ІІ групи, дітям інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника. Інвалідом І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

2. Призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України “Про державні допомоги сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р. Цей закон передбачає різноманітність видів допомоги, які за метою їх надходження поділяються на дві групи. До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу (допомогами з тимчасової непрацездатності, з вагітності й пологів).

Характер призначення цих допомог виключає можливість отримання їх одночасно з заробітною платою, хоч і допускає їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами. До другої групи належить решта видів допомог, надаваних сім’ям додатково до основних джерел на утримання й виховання дітей. Розмір таких допомог зазвичай співвідноситься з розмірами мінімального заробітку, а визначається з урахуванням доходів сім’ї.

До таких допомог відносять:

одночасну допомогу з народженням дитини;

допомога з догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;

допомога на дітей у віці до 16 років (на учнів – до 18 років) ;

допомога на дітей одиноких матерів.

Допомога малозабезпеченим сім’ям надається, якщо у сім’ї з поважних і незалежних від неї причин середньомісячний сукупний доход є нижчим від прожиткового мінімуму сім’ї. Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Субсидії як форма допомоги призначаються за умови, якщо розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норм споживання перевищує 20 відсотків середньомісячного сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку).

Допомога малозабезпеченим сім’ям, в тому числі сім’ям з дітьми призначається відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”. З метою посилення соціального захисту сімей з дітьми кожній неповнолітній дитині рівень забезпечення прожиткового мінімуму має збільшуватися на 10% (кожній дитині, яка утримується одинокою матір’ю, батьком, одиноким усиновителем, які не перебувають у шлюбі – 20%).

 

 

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (із змінами).

Концепція соціального забезпечення населення України (Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року №3758-XII).

Клівіденко Л. М. Фінансове забезпечення соціального захисту населення України. – Тернопіль, 2006.

Теорії і методи соціальної роботи: підр. для студ. ВНЗ / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005.

Теренс М. Ганслі Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. – К., Основи, 2006.