Сучасні види та способи друку

Тема: Сучасні види та способи друку

Тривалість: 1 год. 20 хв.

1. Класичні види та способи друку.
2. Спеціальні види та способи друку.
3. Класичні види та способи друку.

Офіційно затвердженої класифікації видів і способів друку не існує. В даний час загальноприйнято розділяти види друку з урахуванням структури друкарських форм, що являють собою (рис. 1, в; рис. 2, а; рис. 3, а) зазвичай гнучку пластину (рідше циліндр), на поверхні якої знаходяться друкуючі та недрукуючі – пробільні елементи 2.

 

Рис. 1. Форма високого друку і відбиток з неї: а – друкарська форма; б – друкарська форма з фарбою; в – відбиток; 1 – друкуючі елементи; 2 – пробільні елементи; 3 – друкарська фарба.

 

Тип друку визначається конкретними особливостями розташування друкуючих елементів щодо пробільних на друкарських формах. Саме з цієї точки зору отримали своє найменування такі види друку, які застосовуються зараз в Україні та за кордоном:

• високий – з використанням форми з рельєфними друкуючими елементами;
• глибокий – із заглибленими друкуючими елементами;
• плоский – з друкуючими і пробільними елементами, які розташовані в одній площині.

Рис. 2. Форма плоского офсетного друку та відбиток з неї: а – друкарська форма; б – друкарська форма із зволожуючим розчином; в – друкарська форма із зволожуючим розчином і фарбою; г – відбиток; 1 – друкарські елементи; 2 – пробільні елементи; 3 – зволожуючий розчин, 4 – друкарська фарба.

Ці види друку називають основними або класичними, вони поділяються на ряд способів друку. В основу їх класифікації покладені принципи, що забезпечують реалізацію процесу друкування.

Вибір того чи іншого способу для випуску конкретної продукції визначається багатьма факторами: видом продукції, термінами її виготовлення і пред'являються до неї вимогами, економічними показниками, оздобленням поліграфічного підприємства і т. д.

Характерні особливості класичних видів друку. Форми високого друку (див. рис. 1, а) характеризуються просторовим поділом друкуючих і пробільних елементів: рельєфні друкуючі елементи 1 практично знаходяться в одній площині, а пробільні 2 поглиблені на різну величину. У процесі отримання відбитка друкуючі елементи покриваються фарбовим шаром 3, однаковим за товщиною (див. рис. 1, б), тому на відбитку (див. рис. 1, в) товщина фарбового шару також є практично однаковою. У зв'язку з цим градація тонового зображення оригіналу передається растровими елементами друкарської форми.

На друкарських формах плоского друку друкуючі 1 і пробільні 2 елементи (див. рис. 2, а), що знаходяться на поверхні, розташовуються практично в одній площині. Друкування забезпечується завдяки різним фізико-хімічним властивостям: друкуючі елементи – олеофільні, пробільні – гідрофільних. Тому перед отриманням відбитка друкуюча форма спочатку зволожується спеціальним розчином 3, який покриває тільки пробільні елементи (див. рис. 2, б), а потім на форму наноситься друкарська фарба 4. Вона прилипає тільки до друкуючих елементів однаковим по товщині шаром (див. рис. 2, в), який після переходу на матеріал формує відповідно на відбитку фарбовий шар однакової товщини (див. рис. 2, г). Градаційна передача тонового зображення здійснюється так само, як і в високого друку.

Форми глибокого друку, на відміну від форм високого друку, мають зворотнє просторове розташування друкуючих і пробільних елементів. Друкуючі елементи 1 (див. рис. 3, а) заглиблені на різну або однакову величину по відношенню до розташованих в одній площині пробільних елементів 2. Друкуючі елементи в більшості випадків являють собою пірамідні ділянки. Залежно від характеру зображення вони можуть бути різними за площею і глибиною (передаючи градацію тонового зображення) або однаковими за площею і глибиною (передаючи штрихи і текст). Друкуючі форми зазвичай виготовляють на циліндрах. Для друкування малов'язка фарба 1 (рис. 4) наноситься в надмірній кількості на всю поверхню форми, яка обертається 2. Одночасно з цим спеціальний ніж – ракель 3, ковзаючи по поверхні пробільних елементів форми, видаляє повністю фарбу з пробільних елементів і надлишок її з друкуючих. Таким чином, фарба залишається тільки в ділянках (див. рис. 3, б) і формує зображення на відбитку (див. рис. 3, в). Цей спосіб називається « ракельний глибокий друк «, але словом «ракельний» зазвичай нехтують.

 

Рис. 3. Форма глибокого друку та відбиток з неї: а – друкарська форма; б – друкарська форма з фарбою; в – відбиток; 1 – друкуючі елементи; 2 – пробільні елементи; 3 – друкарська фарба.

 

Рис. 4. Процес видалення надлишку друкарської фарби з форми глибокого друку: 1 – малов'язка фарба; 2 – обертаєма форма; 3 – ракель.

Способи друку. Перенесення фарбового шару з друкарських форм на матеріал (папір) зазвичай відбувається під дією тиску. Друкарська фарба може переходити або безпосередньо з форми на папір, або через проміжну ланку.

У першому випадку (рис. 5, а) при прямому способі друку матеріал, на який друкують 1 приводиться друкуючим циліндром 2 в контакт з друкарською формою 3, що знаходиться на формному циліндрі 4, і фарба переходить з друкуючих елементів на цей матеріал, утворюючи відбиток. З урахуванням такого перенесення зображення на друкарській формі має бути дзеркальним. У другому випадку (рис. 5, б) при непрямому перенесенні фарба з друкарської форми 3 (що знаходиться на формному циліндрі 4) у процесі друкування переходить спочатку на пружно-еластичну (гумовотканинну) пластину 5, яка покриває передавальний (офсетний) циліндр 6, а вже з неї на матеріал 1. Зображення на друкарській формі і на матеріалі повинно бути прямим, а на гумовотканинній пластині – дзеркальним. Такий спосіб друку називається офсетним. Прямий спосіб передачі фарби широко використовується у високому та глибокому друці, значно рідше у плоскому. Тому зазначені способи правильніше називати «прямий високий», «прямий глибокий», «прямий плоский» друк. Але на практиці зазвичай опускають слово «прямий».

 

Рис. 5. Процес передачі фарби з друкуючої форми на папір: а – прямий спосіб, б – непрямий спосіб; 1 – матеріал, на який відбувається друк; 2 – друкарський циліндр, 3 – друкуюча форма; 4 – формний циліндр; 5 – гумовотканинна пластина; 6 – передавальний циліндр.

Існує два способи високого друку: типографічний друк і флексографічний друк, який відрізняється використанням більш еластичних друкарських форм і малов'яжучих фарб.

Типографічний друк – найстаріший спосіб. Він дозволяє отримувати на відбитках чіткі і різкі контури штрихів і растрових елементів, володіє достатньою графічної і градаційної точністю, гарною передачею кольору при відтворенні різних за характером зображень, а також відносною простотою підготовки машини і друкування тиражу. Протягом кількох останніх десятиліть цей спосіб витісняється способом плоского офсетного друку, який використовується в основному для друкування текстової книжково-журнальної продукції та однофарбових газетних видань.

Флексографічний друк, завдяки використанню пружньо-еластичних друкарських форм і малов’яжучих фарб, дозволяє на великій швидкості задруковувати практично будь-який рулонний матеріал, відтворювати не тільки штрихові елементи, але й одно-і багатоколірні зображення (з лініатурой растрування до 60 лін/см). Незначний тиск друкування забезпечує більшу тиражестійкість друкарських форм (до декількох млн. відбитків). Спосіб характеризується також простотою обслуговування друкарських машин і можливістю одночасно в одній машині (агрегаті) друкувати, лакувати, виготовляти тиснення та висікання. Флексографічний друк застосовується насамперед для виготовлення етикеткової та пакувальної продукції, а також для друкування каталогів, журналів, книг, газетних вкладок, шпалер, нескінченних формулярів і т. д.

Офсетний (непрямий) спосіб друку найбільш широко використовується в плоскому друці, рідше – у високому, ще рідше – в глибокому. Якщо офсетний спосіб перенесення фарби застосовується у високому друці, то друк називається високим офсетним, в глибокому – глибокий офсетний, в плоскому – плоский офсетний. В останньому випадку слово «плоский» часто опускається і спосіб плоского офсетного друку називається «офсетним», що повною мірою не визначає його особливості. Непрямі способи високого і глибокого друку зазвичай відносять до спеціальних. Залежно від принципу формування пробільних елементів плоский офсетний друк може бути реалізований у вигляді офсетного способу із зволоженням або рідше – без зволоження пробільних елементів. У другому випадку використовуються друкарські форми, у яких дуже малий поверхневий натяг пробільних елементів. Тому вони не сприймають фарбу в процесі друкування, і саме через це виключається операція зволоження пробільних елементів.

Спосіб плоского офсетного друку дозволяє відтворювати одно- і багатоколірні зображення будь-якої складності з великою графічною, градаційною точністю і точністю передачі кольору із застосуванням растрових структур з лініатурою до 120 лін / см. Він володіє універсальними можливостями друкування видань на паперах різної маси при використанні великої різноманітності методів виготовлення друкарських форм; характеризується високою ступінню автоматизації формного й друкарського процесів; в багатьох випадках гарними економічними показниками; швидкодіючим друкарським обладнанням (швидкість друкування складає на листових машинах 12-18 тис. об / год і на рулонних – більше 45 тис. об / г). Спосіб плоского офсетного друку став домінуючим і застосовується для друкування найрізноманітнішої продукції: книг, журналів, газет, образотворчих видань, етикеток і пакувань, картографічних видань, рекламних матеріалів і т. д. Спосіб прямого глибокого друку має кілька різновидів, що відрізняється будовою друкуючих елементів при відтворенні тонів зображення. Вони можуть бути однаковими за площею, але різної глибини; однаковими по глибині, але різними за площею; різними за глибиною і площею. Останні найбільш широко використовуються в даний час.

 

Поняття спеціальних видів і способів друку є умовним, в багатьох випадках суперечливе і не має чітких науково обгрунтованих критеріїв. За сформованими традиціями до спеціальних видів друку відносять ті друкарські процеси (включаючи і друкарські форми) отримання графічної інформації, які відрізняються чимось від класичних видів і способів друку: складом друкарської фарби або будовою друкарської форми (відсутністю її), технологією задрукування матеріалу або ж використанням іншого матеріалу замість паперу. До розглянутих видів друку відносять друк багатьох груп продукції, наприклад:

• етикетно-пакувальної;
• зі стереоскопічним ефектом;
• текстурної на різних підкладках (імітує цінні породи дерева і т. д.) ;
• шпалер;
• задрукованих поліграфічними способами тканин;
• видань, виконаних рельєфно-точковим друком;
• перевідних зображень.

Високий офсетний друк (або типоофсет) – спосіб друку, в якому фарба переноситься з дрібнорельєфної форми високого друку на матеріал за допомогою пружньоеластичної гумовотканинної пластини. Цей спосіб має ряд переваг: зменшується час на підготовку машини до роботи, знижується тиск друкування і підвищується тиражестійкість друкарських форм.

Орловський друк – спосіб багатоколірного друку з однієї «збірної» друкарської форми, винайдений в кінці XIX ст. російським поліграфістом І. І. Орловим спеціально для друкування паперових грошових знаків та іншої продукції, яка повинна бути захищена від підробки. Ним було також сконструйована кілька типів четирьохфарбових друкарських машин.

Тампонний друк (тамподрук) – різновид глибокого офсетного друку, який характеризується непрямою передачею графічної інформації з друкарської форми 1 (рис. 8) на приймаючу поверхню 2 за допомогою проміжної ланки – тампона 3.

 

Рис. 6. Процес перенесення фарби за допомогою тампона: а – форма із фарбою і тампон; б – притиснення тампона до форми, очищення фарби; в – нанесення фарби на матеріал; г – відбиток; 1 – друкарська форма; 2 – матеріал, який задруковується; 3 – тампон.