Стан та ефективність використання земельних ресурсів Миколаївської області

В статті проведено аналіз сучасного стану та ефективності використання земельних ресурсів Миколаївської області. У результаті дослідження визначено напрями удосконалення виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: сільськогосподарські землі, урожайність, мінеральні та органічні добрива.

 

Постановка проблеми. Впровадження сучасної моделі розвитку землекористування, орієнтація на ефективне використання досягнень вітчизняної науки у сфері управління земельними ресурсами є невід’ємними складовими стратегії розвитку України як сучасної держави. У розвинених країнах світу саме за рахунок інвестицій та впровадження нововведень у землекористування отримують майже весь приріст валового внутрішнього продукту [1]. Ключовим моментом, на якому повинна ґрунтуватися науково-технічна політика раціонального використання і охорони земель в Україні є підвищення родючості ґрунтів та контроль за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, що можуть призвести до негативних наслідків [2].

В умовах високотоварного виробництва на стан ведення галузі землеробства негативно впливає цілий ряд факторів, зокрема: незбалансована структура використання сільськогосподарських угідь та посівних площ, посилення процесів водної і вітрової ерозії, забруднення важкими металами та підкислення, винос поживних речовин з ґрунту. Наразі, винос органічної речовини із гумусу окремими культурами (кукурудза, ріпак, соняшник, цукрові буряки, картопля,) у три-чотири рази більший від наукових нормативів [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі збереження та відтворення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті присвячено низку наукових праць таких відомих вітчизняних вчених, як: Д. Добряк, В. Горлачук, Н. Грабак, Л. Новаковський, В. Медведєв, А. Третяк, А. Сохнич та ін. Теоретичні обґрунтування та методологічні підходи до створення адаптивно-ландшафтної системи землеробства представлені у роботах академіків О. Тараріка, С. Булигіна, А. Каштанова, В. Кирюшина. Однак, дослідження авторів не повною мірою враховують сучасні особливості високотоварного виробництва в аграрному секторі економіки. Постановка завдання.

Постановка завдання. Метою статті є вивчення сучасного стану і ефективності використання земельних ресурсів у Миколаївської області та визначення напрямів відтворення родючості ґрунтів в умовах розвитку високотоварного виробництва.

Викладення основного матеріалу дослідження. Миколаївщина має значні можливості для розвитку сільськогосподарської галузі, перетворення її у високоефективний, експортноспроможний сектор економіки. Це і сприятливі природно-кліматичні умови, родючі землі, трудові ресурси та давні хліборобські традиції. Область вважається одним із регіонів інтенсивного землеробства в Україні та має значні земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь перевищує 2 млн. га (займає близько 5% площ України), з яких 1, 7 млн. га становить рілля. Слід зазначити, що останніми роками відбувається скорочення площ сільськогосподарських угідь (2006, 2 тис. га у 2014р. проти 2010, 9 тис. га у 2005р.). Це свідчення того, що певна частина цих угідь переводиться в несільськогосподарські землі для потреб промислової та соціально-побутової інфраструктури.

Земельний фонд Миколаївщини характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 81, 6% загальної земельної площі. Характерною особливістю структури сільгоспугідь є значна питома вага орних земель (84, 7%). Решта площ використовується під пасовища (їх питома вага – 13, 2%), багаторічні насадження (1, 8%), сіножаті (0, 2%), перелоги (0, 1%). Найбільш розорані сільськогосподарські угіддя в Арбузинському районі (91, 2%), найменш – у Врадіївському (75, 9%).

Важливим показником ефективного розвитку галузі рослинництва є врожайність сільськогосподарських культур, у якому відображається вплив сукупності природних, організаційно-економічних та техніко-технологічних чинників. Продуктивність площ збирання зернових культур в усіх категоріях господарств у 2014р. становила 30, 4 ц з 1 га, що на 1 ц більше аналогічного показника 2013р. та на 9, 6 ц більше ніж у 2005р.. Урожайність соняшника в усіх категоріях господарств становила 15, 9 ц з 1 га, що на 5, 6 ц менше рівня попереднього року та на 3, 9 ц більше рівня 2005р. З кожного гектара зібраної площі отримано по 253, 7 ц овочевої продукції, що на 13 ц (на 5, 4%) більше ніж у попередньому, та на 112, 4 ц (на 79, 5%) – 2005р. Урожайність картоплі порівняно з 2013р., у цілому по області, зросла на 5 ц з 1 га (на 4, 5%) і становила 114, 9 ц з 1 га, а порівняно з 2005р. – збільшився на 31, 3 ц або на 37, 4%. Урожайність плодів та ягід складала 64, 4 ц з 1 га, що на 31, 7 ц (на 33%) нижче рівня 2013р. та на 11, 6 ц (на 22%) більше ніж у 2005р. Продуктивність площ збирання виноградних насаджень становила ц з 1 га (на 24, 9 ц менше ніж у 2013р.). У порівнянні з 2005р. цей показник зріс на 27, 4%.

У минулому році хліборобам Миколаївщини вдалося отримати вагомий врожай зернових культур, який поправу можна назвати рекордним. Господарствами усіх категорій зібрано 2864, 0 тис. т зерна (у вазі після доробки), що на 2, 1% більше ніж у 2013р., та в 1, 6 раза – ніж у 2005р.

Застосування добрив – один із визначальних елементів у системі заходів по нарощуванню обсягів і підвищенню ефективності виробництва продукції рослинницької галузі.

Останніми роками в області відслідковується позитивна динаміка збільшення кількості застосованих добрив. У період 2010-2013рр. цей показник коливався у межах 400-480 тис. ц. Під урожай 2014р. сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) внесено 504, 4 тис. ц мінеральних добрив, що на 5, 8% більше рівня 2013р. та майже утричі – 2005р. У розрахунку на 1 га всієї посівної площі сільськогосподарських культур застосовано 55 кг добрив (на 10% більше ніж у 2013р. та в 3, 1 раза більше ніж у 2005р.)  (табл. 1). Кількість внесених мінеральних добрив у порівнянні з 2013р. збільшилася в господарствах 11 районів області. Найпомітніше зростання відмічалося в аграрних підприємствах Кривоозерського та Первомайського районів (на 65, 4% та 34, 6% відповідно). Найзначніша кількість цього виду добрив на 1 га посівної площі сільськогосподарських культур застосована аграрними підприємствами Первомайського (81 кг), Кривоозерського (79 кг), Врадіївського (78 кг), Веселинівського (76 кг) та Казанківського (70 кг) районів.

 

Таблиця 1 Динаміка застосування добрив сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) 

Джерело: за даними Головного управління статистики у Миколаївській області

 

Під урожай 2014 р. кількість внесених добрив на кожний гектар посівів зернових культур (без кукурудзи) збільшилася порівняно з 2013р. на 14, 3% і становила 64 кг поживних речовин, кукурудзи на зерно – на 14, 8% (70 кг), технічних культур – на 2, 5% (41 кг), овочів – на 17, 1% (254 кг), продовольчих баштанних культур – у 4, 5 раза (36 кг). Разом з тим, на 1 га посівної площі кормових культур міндобрив застосовано по 13 кг, що на 7, 1% менше, картоплі – по 144 кг (на 19, 6% менше).

Необхідною умовою підвищення родючості ґрунту й ефективності

сільськогосподарського виробництва є зважена концепція раціонального застосування мінеральних та органічних добрив. Під урожай 2014р. було внесено 142, 0 тис. т органічних добрив, на 13% більше ніж під урожай попереднього року та на 21, 4% – 2005р. Кількість добрив, застосованих під посіви сільськогосподарських культур, становила 141, 7 тис. т, на 13, 1% більше ніж у 2013р. Серед районів області нарощення показника зафіксовано в сільгосппідприємствах 10 районів, найбільше -

Первомайського (у 6, 9 раза), Врадіївського (у 5, 7 раза), Жовтневого (у 3, 1 раза), Єланецького (у 2, 9 раза).

 

Рисунок 2 – Структура внесення мінеральних добрив сільськогосподарськими підприємствами під урожай сільськогосподарських культур за видами, %

 

Джерело: за даними Головного управління статистики у Миколаївській області

У структурі застосованих мінеральних добрив за останні роки суттєвих змін не відбулося. Найбільшу питому вагу (72, 2%) займають азотні добрива, 18, 5% – фосфорні, 9, 3% – калійні.

Наразі необхідний адаптивний підхід до формування сталих агроекосистем, який сприятиме активізації біологічного потенціалу всіх його ланцюгів, у тому числі ландшафту, ґрунту, структури посівних площ та сівозмін. А це потребує відповідних економічних та екологічних розрахунків. Наукою і передовою практикою доведено, що основою ефективного ведення землеробства є запровадження та освоєння сівозмін, використання органічних добрив.

Висновки. Характерною для Миколаївської області є діяльність підприємств із вузькою спеціалізацією переважно рослинницького напрямку, що призводить до порушення екологічно-обґрунтованого ведення сільськогосподарського виробництва та занепаду сільських територій.

При визначенні структури посівних площ у сівозмінах зони області необхідно враховувати властивості ґрунтового покриву та наявність галузі тваринництва. За відсутності останнього, потрібно так планувати сівозміни, щоб різноманіттям культурних угрупувань забезпечити підвищення родючості ґрунтів.

 

 

1. Дудич Г. Зарубіжний досвід удосконалення земельних відносин [Електронний ресурс] / Г. Дудич. – Режим доступу:  http: //www. nbuv. gov. ua/portal
2. Проект Закону України “Про ринок земель” № 9001-1 від 19. 07. 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http: //w1. c1. rada. gov. ua/pls/zweb n/webp
3. Галич М. А. Агроекологічні основи використання земельних ресурсів Житомирщини / М. А. Галич. – Житомир: Волинь, 2004. – 181 с.