Прийменники як виразники соціативності

Ключові слова: логічні прийменники, соціативність, соціативні прийменники, власне-прийменники, еквіприйменники.

 

Прийменники в українській мові становлять відкриту систему, що весь час поповнюється. Процеси препозиціоналізації – утворення прийменників – та формування складених прийменників за допомогою поєднання прийменника з повнозначним словом (переважно це еквіваленти прийменника, на позначення яких уводимо назву еквіприйменники) – поширені мовні явища, тому актуальною є проблема уточнення реєстру українських прийменників.

Відповідно до семантичної диференціації прийменників, що її запропонував І. Вихованець [3, с. 198-201, 216-226], поділяємо власне-прийменники та еквіприйменники на три функційно семантичні макрополя: просторове, темпоральне й логічне, які об’єднують певні поля та їхні мікрополя. За Г. Балабан [1, с. 60], у межах логічних прийменників серед 12 полів виокремлюємо поле соціативності.

Соціативність – це сумісність, співучасть в одній справі кількох осіб, що характеризується множинністю учасників дії, їхньою відносною рівноправністю й активністю, а також належністю або до суб’єктів, або до об’єктів спільної дії.

Прийменниками соціативності вважаємо такі, що виражають відношення сумісності – супроводу, співвияву, відносно рівноправної співучасті в одній справі кількох суб’єктів або об’єктів дії.

Соціативні відношення в класифікаціях українських прийменників також визначають О. Бугаков [2], А. Загнітко [4], А. Колодяжний [5].

Зауважимо, що термін «соціатив» тісно пов’язаний із загальним значенням сумісної дії. Потрібно розрізняти комітативність – як позначення множинності взагалі – і соціативність – явище вираження спільної дії кількох відносно рівноправних суб’єктів або об’єктів. Соціативні відношення передаються безприйменниковою формою відмінка (наприклад, в угро-фінських мовах), за допомогою прийменників (романо-германські мови) або прийменниково-відмінковими сполуками (у групі слов’янських мов). Орудний соціативний відмінок у всіх сучасних слов’янських мовах уживається в поєднанні з прийменником, тотожним українському з, тобто в українській мові форма з + О. в. є стрижневою у вираженні сумісності, напр. : На полі відзначились Олексій Бєлік з Анатолієм Тимощуком, які на першій та останній хвилинах матчу, відповідно, влучили у дніпровські ворота (журнал «ПіК = Політика і культура»). Засобами вираження явища соціативності в українській мові є також префікси су-, спів-, про-, со-: сумісність, сузір’я, співпрацювати, проросійський, соратник.

Власне- та еквіприйменники соціативної семантики мають обов’язкові ознаки: позначення спільної дії, множинність учасників, активність і відносна рівноправність поєднуваних суб’єктів або об’єктів. Окрім цього, для соціативності як вияву загальної категорії сумісності диференційовано необов’язкові чинники: тотожність дії; єдність місця; єдність часу; співробітництво; паралельність, подібність дії (переважно означає єдність місця або часу); зіставлення; протилежність дії (сумісно протилежні дії кількох учасників); керівництво, заступництво або контроль над кимось; внутрішня локалізація; семантика ієрархії при вираженні способу дії або причини.

Згідно з такими ознаками сумісності в межах поля соціативності виокремлюємо вісім мікрополів:

власне-соціативного значення: – Коли хочеш, можу піти разом з тобою на п’ятдесят сьомий (В. Собко);

соціативності – неподільного зв’язку: Працівники УБОЗ в Донецькій обл. знешкодили ОЗУ у складі зі співробітником податкової міліції та третейськими суддями (електронний ресурс «РБК-Україна»);

паралельного зв’язку: Так. Я міг би це повторити слідом за Данилом Кішем (Ю. Андрухович);

протиставного та зіставного зв’язку: …їхня думка не мала ані найменших шансів бути почутою широким загалом, тому що вона йшла врозріз із побажаннями Банкової (журнал «ПіК = Політика і культура»);

соціативності – керівництва, заступництва, контролювання: Іракські військові під прикриттям українських патрулів здійснювали перевірку прилеглих до кордону населених пунктів (електронний ресурс «Урядовий портал»);

внутрішньої локалізації: Мудрий з-понад мудрих, найбезкорисливіший серед безкорисливих, найпростіший серед простих, найвідважніший серед відважних [Перикл]... (Ю. Мушкетик);

соціативності – способу дії: Тут Федорович за допомогою литовського гетьмана Григорія Ходкевича заложив друкарню в Заблудові близько Білостока (В. Радзикевич);

соціативності – причини: Усі мої роботи... виконувались не на чиїсь замовлення, а виключно за покликом душі та серця... (журнал «Кримська Світлиця»).

Пропонуємо словничок найуживаніших соціативних прийменників, у якому 50 одиниць кваліфіковано за прийменниковим статусом (власне- чи еквіприйменник) та позначуваним відтінком соціативності; також диференційовано за критерієм нормативності / ненормативності, а серед ненормативних розмежовано діалектні (діал.), застарілі (заст.), розмовні (розм.) та сполуки, утворені калькуванням із інших мов (кальк.). Зауважимо, що деякі прийменниково-відмінкові форми (напр., з + О. в., за + О. в., поруч + Р. в., поруч з + О. в., при + М. в. тощо) можуть виражати різні відношення, проте ми аналізуємо тільки соціативні.

 

 

„В”

в оточенні + Р. в. – еквіприйменник внутрішньої локалізації: Міністр меліорації і водного господарства республіки Євген Євгенович Алексєєвський стояв на скіфському кургані в оточенні керівників тресту, штабу будови (Л. Вишневецький);

в унісон + Д. в., в унісон з + О. в. – еквіприйменники паралельного зв’язку: В унісон йому [П. Порошенку] виступив заступник голови Нацбанку Олександр Савченко... (газета «Україна молода»);... автор і постановкою питання про освіту, і оцінкою її ваги в житті як окремої людини, так і народу виступає в унісон з письменниками-полемістами, ідеологами просвітнього руху кінця XVI – початку XVII ст. (В. Крекотень);

„З”

з + О.