Приєднання України до Європейського Союзу

Однією з основних засад зовнішньої політики визначено забезпечення інтеграції нашої держави до європейського політичного, економічного, правового  простору з метою набуття членства в Європейському Союзі. Тому для України, котра проголосила свою незалежність і стала на шлях демократичних перетворень подальша співпраця з Європейським Союзом, Європейською асоціацією вільної торгівлі  має стратегічне значення.

Не зважаючи на те, що європейська інтеграція сьогодні уявляє собою широкомасштабні процеси, ще не зовсім досконало досліджено плюси та мінуси від вступу в європейський простір для економіки взагалі. Тобто однозначно неможна вважати глобалізацій ні та євроїнтеграційні процеси позитивним явищем. Одже, в різноманітних дослідженнях вітчизняних економістів спільної думки досі не існує, тобто питання євроінтеграції України залишається актуальним.

Сьогодні дуже значним є вплив міжнародних інтеграційних процесів на функціонування не лише регіональних міжнародних систем і становлення нового міжнародного порядку, а й окремих суспільств та держав. Основним виразником таких ідей у Європі сьогодні є Європейський союз.

Євросоюз – це провідний механізм поєднання інтересів переважної більшості європейців у їх прагненні безпеки й досягнення вищого рівня розвитку. Отже, вибір України, зроблений на користь інтеграції в Європу є виваженим. Лідерство Євросоюзу серед провідних інтеграційних організацій світу можна вважається беззаперечним.

Проблема економічної інтеграції для України є однією з першочергових, а враховуючи те, що Україна – одна з найбільших європейських держав, то для неї особливо важливою є інтеграція саме з країнами Європи і, в першу чергу, з країнами-членами Європейського Союзу. З моменту набуття незалежності України співробітництво з ЄС розвивалося дуже нерівномірно.

Отже, інтеграція в Європу і майбутнє членство в ЄС давно вже стали пріоритетом зовнішньої політики української держави, хоча слід говорити вже про перехід цього питання із розряду суто зовнішньополітичних до таких, які визначають і внутрішньодержавне життя. Досить актуальним і важливим питанням сьогодення є вивчення характеру довгострокових та короткострокових факторів впливу процесів європейської інтеграції на українське суспільство в загалі та виявлення на цій основі відповідних переваг та недоліків для України за умов її входження до ЄС.

Серед основних проблем інтеграції України до ЄС спеціалісти називали такі:

не підготовлене до європейських стандартів українське законодавство. А саме – повинна здійснитись адаптація українського законодавства із європейським. Тобто, українська правова база потребує значної гармонізації та адаптації до загальних правил Європейського союзу;

основні експортні галузі економіки України (легка промисловість, металургія, агропромисловий комплекс) на сьогоднішній день на європейському ринку очікують чималі труднощі; має не аби який вплив боргова криза та дискредитація інтеграційного іміджу, які означають, що у середньостроковій перспективі Україна також повинна буде нести певний фінансовий тягар внесків до організаційних структур Європейсьго союзу [7].

Отже, головними факторами, що перешкоджали та й сьогодні стримують швидкий вступ України до ЄС, є: величезний розрив у рівнях економічного розвитку України і європейських країн; все ще незадовільні абсолютні обсяги взаємної торгівлі; значна відмінність рівня життя населення; невідповідність правових систем.

У 2016 року почав діяти режим вільної торгівлі між Україною та ЄС. Хоча українські товари могли експортуватися в Євросоюз без сплати мит ще з квітня 2014 року, ця лібералізація була тимчасовою і односторонньою – в межах дії автономних преференцій ЄС. А тимчасовий характер угоди не дозволяв розраховувати на притік європейських інвестицій – потенційні інвестори побоювалися такої невизначеності. Режим вільної торгівлі визначає подальший розвиток торговельних відносин з ЄС. Угода про асоціацію досить чітко вказує на те, що далі режим торгівлі може змінюватися лише в бік лібералізації і протягом наступних десяти років відбуватиметься подальше спрощення умов торгівлі України і ЄС. Безумовно, існують і недоліки в цієї угоді. Так, наприклад щодо узгодження норм ЗВТ, яке відбувалося кілька років тому, коли структура української економіки була зовсім іншою. В той час основою статтею українського експорту вважалася продукція металургії, але російська агресія на сході, що призвела до воєнних дій, значно вплинула на зниження цього потенціалу. Тобто, сьогодні ключовою статтею українського експорту стає агропродукція, що вимагає коригування угоди про вільну торгівлю України та ЄС. Ще одна проблема состоїть в тому, лібералізація торгівлі України та ЄС відбувається не в найкращий період саме для Євросоюзу. Повільний вихід з кризи низки країн ЄС підштовхує їх щодо продовження політики бюджетної економії. Це, насамперед, знижує можливості попиту, в тому числі й на українські товари. Щодо світових цін на основні експортні товари України, то вони залишаються низькими. Саме це сприяло падінню обсягу українського експорту в ЄС в 2015 році [8]. Однак усі ці складності зовсім не применшують можливості, що відкрилися для України. Перспектива членства в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, а також дозволить активізувати співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо [2].

Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід'ємна частина Європи, Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку. 

Процес інтеграції України до Європейського економічного простору