Предмет:
Тип роботи:
Доповідь
К-сть сторінок:
11
Мова:
Українська
Старший дошкільний вік є надзвичайно результативним періодом розвитку особистості. Діти, які досягли п'ятирічного віку, активно використовують досягнення і здобутки попередніх періодів розвитку і свідомо позиціонують себе як особистість. Усі позитивні і негативні результати виховання у цей період стають яскраво вираженими. Діти демонструють свої знання, вміння і навички та, що найголовніше, своє ставлення до світу. Тому дорослі – батьки і педагоги – мають уважно придивлятися до своїх вихованців для того, щоб підтримати їх у їхньому адекватному просуванні шляхом соціалізації у суспільстві, чи, за потреби, вчасно здійснити педагогічну корекцію ставлення до світу людей, природи, речей.
На п'ятому – шостому роках життя відбуваються подальші зміни у фізичному, психічному, соціальному розвитку дошкільників. Урізноманітнюються та збагачуються зміст і форми дитячої діяльності. Ці досягнення особистісного зростання дошкільників відображено у Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (далі – Базова програма). У цій програмі працелюбність визначено як одну з базових якостей особистості, що стоїть поряд з такими якостями, як самостійність, людяність, розсудливість, справедливість, самовладання, самолюбність, спостережливість, відповідальність і креативність. Дорослі мають усвідомити, що настав найсприятливіший період для залучення дітей до посильної трудової діяльності та формування у них, окрім знань і практичних умінь, позитивного ставлення до праці.
У старшому дошкільному віці закладаються передумови майбутньої виробничої праці:
складаються уявлення про працю та професії дорослих;
удосконалюються набуті протягом попереднього періоду розвитку трудові вміння і навички та формуються нові;
поглиблюється мотивація виконання трудових доручень;
розвивається здатність самостійно ставити та утримувати мету діяльності;
продовжують формуватися уміння контролювати проміжні та кінцевий результати, виправляти помилки, вносити корективи, переробляти зроблене;
формуються деякі особистісні якості – працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, старанність тощо.
Порівняно з попереднім життєвим періодом істотно змінюється місце дошкільників серед дорослих:
у них з'являється коло елементарних обов'язків;
спільна з дорослими діяльність замінюється самостійним виконанням вимог, вказівок, доручень, прохань дорослих.
Трудове виховання дітей проходить через всі основні лінії розвитку, окреслені Базовою програмою.
Фізичний розвиток
Від фізичного розвитку дитини зазвичай залежать точність, сила і чіткість рухів, які забезпечують успішність її трудової діяльності. У Базовій програмі зазначено, що наприкінці дошкільного віку рухи стають чіткими й упевненими, зростає динаміка кількісних та якісних показників, зокрема: дитина спроможна швидко адаптуватися до змінних умов, самостійно обирати доцільний спосіб виконання рухів, вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість.
Серед завдань розвитку основними є:
виховувати у дітей цього віку звичку доводити розпочату справу до кінця, отримувати кінцевий результат своїх трудових зусиль, долати труднощі на шляху до мети;
удосконалювати трудові навички, добираючи адекватні прийоми і засоби;
удосконалювати вміння планувати свої дії;
розвивати прагнення домагатися високого стандарту якості виконуваних дій;
формувати культуру м'язової та предметно-практичної діяльності.
Серед необхідних умов організації трудової діяльності дітей старшого дошкільного віку насамперед необхідно виділити:
розширення знань дітей про доцільну м'язову та предметно-практичну діяльність;
створення сприятливих умов для свідомого сприйняття дітьми правил безпечної поведінки, особливо під час використання знарядь праці, електроприладів, побутової хімії для догляду за тілом, одягом, приміщенням.
Дорослі мають подбати про те, щоб обладнання приміщень відповідало санітарним нормам, було безпечним, надійно закріпленим.
Отже, у старшому дошкільному віці діти фізично здатні виконувати більш складні, порівняно з молодшим дошкільним віком, трудові дії. Вони спроможні самостійно дотримуватися гігієни тіла та праці, бути охайними; можуть самостійно планувати діяльність, обирати матеріали та обладнання для господарсько-побутової, художньої праці та праці у природі. Знання, отримані дітьми, виступають стимулом для розвитку трудових умінь і навичок.
Соціально-моральний розвиток
У Базовій програмі зазначено, що діти потребують не лише доброзичливої уваги з боку дорослих, а й співробітництва з ними, взаєморозуміння, співпереживання, визнання ними чеснот і досягнень дітей. У результаті конструктивної взаємодії з дорослими у старшому дошкільному віці більш зрілих форм набувають такі базові моральні якості, як працелюбність, людяність, самолюбність, самовладання, справедливість, відповідальність.
З огляду на вікові можливості дітей старшого дошкільного віку завдання розвитку окреслено так:
розвивати соціальні емоції та моїй ви діяльності – співчуття, співрадість, бажання допомогти тощо;
учити орієнтуватись у реальних умовах життя;
спонукати керуватись у спільній діяльності груповими інтересами, обмежувати свої надмірні домагання, відстоювати виправдану позицію;
збалансовувати у поведінці дітей тенденції до споживання і творення;
виховувати самостійність, цілеспрямованість, організованість, наполегливість, працелюбність.
Головними умовами, що необхідні для морального зростання дітей старшого дошкільного віку у праці, є:
сприйняття та усвідомлення знань про притаманні вікові соціальні ролі та їх значення для дорослішання;
вправляння в умінні орієнтуватися у нових умовах життя, віднаходити точку докладання своїх зусиль.
Отже, основним здобутком соціально-морального зростання дітей у праці у старшому дошкільному віці стає розвиток почуття солідарності, відчуття причетності до інших людей, бажання співпрацювати з ними. Знання, отримані дітьми, є стимулом для формування шанобливого ставлення до праці.
Емоційно-ціннісний розвиток
Емоційно-ціннісний розвиток дітей старшого дошкільного віку надзвичайно яскраво виражений. Вікові можливості свідчать, що старші дошкільники свідомо і точно орієнтуються у специфіці вияву людиною основних емоцій – зацікавленості, радості, подиву, горя, гніву, огиди, презирства, страху, сорому, провини. Вони