Психологічна теорія

Теорія – це система взаємозалежних принципів, поглядів, уявлень та ідей, спрямована на тлумачення і пояснення якихось реальних явищ. Науково-психологічні теорії – це ретельно вивірені умовиводи або гіпотези про те, що являють собою люди, як вони поводяться й чому вони діють так, а не інакше.

З одного боку, теорія пояснює минулі й дійсні події в житті людини, її минулу і сьогоднішню поведінку, а з іншого – прогнозує майбутню. На основі теорії ми повинні вміти пророчити певні зміни в поведінцідженні суб'єкта.

Завдання будь-якої психологічної теорії полягає у виявленні істотного в психіці, розкритті законів психічних функцій, процесів, станів і властивостей, у демонстрації того, як те чи інше психічне явище виникає в даних конкретних умовах.

Психологічна теорія повинна пояснювати:

джерела реальних протиріч;

підстави якісних перетворень у психічному розвитку людини;

системний характер психічних явищ та їх детермінант;

розглядати психічне в його складній динаміці.

Проте теорії, у тому числі й психологічні, створюються людьми. Наріжні камені теорії особистості базуються на основних уявленнях її автора про природу людини. Історичний досвід розвитку психологічних теорій особистості переконливо доводить це. Прикладом цьому слугує наявність безлічі теорій особистості, які часто грунтуються на діаметрально протилежних поглядах її авторів. Проте якісна психологічна теорія повинна задовольняти ряду вимог.

1. Теорія повинна мати певну міру узагальнення, яка має відповідати специфіці досліджуваних явищ. Це значить, що, з одного боку, теорія розкриває загальні підстави досліджуваних явищ, а з іншого боку – дає можливість досліджувати особливе і одиничне.

2. Теорія будується на грунтовних, компактних і діючих постулатах. У якості таких можуть перебувати загальні філософські положення і теоретичні висновки, отримані як у самій психології, так і в інших науках.

3. Теорія повинна мати прогностичну цінність, тобто передбачати можливий розвиток тих чи інших явищ.

4. Теорія повинна бути верифікована. Ефективною є та теорія, яку можна перевірити за допомогою експерименту або шляхом аналізу логічних наслідків, які з неї випливають.

5. Теорія повинна відповідати фактам.

Також сформульовані специфічні критерії оцінки психологічної теорії особистості. До них відносять наступні:

1. Широта охоплення різноманітних феноменів. Чим більшу сферу поведінки людини пояснює теорія, тим вона різносторонніша. Інакше кажучи, мова йде про міру узагальнення теорії. Інша перевага всебічної теорії в тому, що вона може служити логічним каркасом для об'єднання й інтеграції нових, розрізнених фактів.

2. Лаконічність теорії означає якомога менше число вихідних концепцій і постулатів, необхідних для пояснення певних феноменів. Іншими словами, лаконічною теорією є та, яка не містить надлишкового теоретичного багажу.

3. Евристична цінність теорії, тобто в якому ступені психологічна теорія стимулює інших вчених проводити подальші дослідження. Евристична цінність тим вища, чим точніше сформульовані робочі визначення концепцій, тобто за допомогою чого вони можуть бути виміряні або з якими спостережуваними характеристиками вони співвідносяться.

4. Надійність, тобто можливість перевірки положень теорії незалежним дослідником. Для цього теорія повинна формулюватися таким чином, щоб концепції, які містяться у ній, гіпотези і пропозиції були чітко визначені й логічно зв'язані між собою.

5. Внутрішня узгодженість теорії, тобто теорія повинна бути вільною від внутрішніх протиріч, вона повинна пояснювати несхожі феномени, дотримуючись внутрішньої логіки.

Отже, з розширенням та ускладненням спектра практичних завдань зростає необхідність переходу від емпіричного до теоретичного осмислення психічної реальності, до створення логічно стрункої й несуперечливої теорії. Щоб теорія успішно служила практиці, вона повинна мати відповідний рівень узагальнення і прогностичну здатність, а також ґрунтуватися на перевірених наукою фактах.

Високий рівень узагальнення, з одного боку, розширює можливості застосування, а з іншого – може призвести до втрати якісної своєрідності явищ, що розглядаються. Тому слід прагнути до такого ступеня узагальнення, щоб мати змогу враховувати особливості і спільне підґрунтя явищ дослідження. Порушення цієї вимоги робить сформульовану теорію непридатною для практичного використання. Тому чим менше початкових аксіом і вихідних тверджень покладено в основу теорії, тим вона надійніша.

Для практики важливість будь-якої теорії визначається її прогностичною здатністю, тобто її можливістю передбачати майбутній розвиток певних явищ на основі законів науки і з урахуванням діапазону їх застосування. У психології часто формулюють закон без визначення умов його дії. Це утруднює або робить неможливим його використання на практиці. Наприклад, при формулюванні основного психофізичного закону Вебера-Фехнера не вказують, що він неадекватно описує явища при наближенні до порогів чутливості аналізаторів.

Теорія повинна ґрунтуватися на встановлених і перевірених фактах та передбачати можливість її перевірки за допомогою експерименту, розрахунків чи логічних доведень. Порушення вимог до теорії, створення нечітких формулювань невиправдано спрощує психологічні завдання і призводить до того, що за їх виконання беруться неспеціалісти: вони часто намагаються прямо, без аналізу їх основ, переносити теоретичні висновки у практику, що не завжди можливо.

 

 

Киричук О. В. Основи психології: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Киричук, В. А. Роменець, Т. С. Кириленко, І. П. Маноха, В. М. Пискун. – 6-е вид. – К. : Либідь, 2006. – 632 с.

Маланов С. В. Методологические и теоретические основы психологии: учеб. пособие / С. В. Маланов. – М. : Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО “МОДЭК”, 2005. – 336 с.

Петровский А. В. История и теория психологии Т. 1 / А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. – Ростов-на-Дону: “Феникс”, 1996. – 416 с.

Психологія: навч. посіб. / О. В. Винославська, О. А. Бреусенко-Кузнєцов, В. Л. Зливков та ін. ; за наук. ред. О. В. Винославської. – К. : ІНКОС, 2009. – 390 с.

Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник / В. Б. Шапар. – Х. : Прапор, 2005. – 640 с.